UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМетодичні і практичні рішення щодо вдосконалення породи (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділОрганізація виробництва, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1041
Скачало203
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Методичні і практичні рішення щодо вдосконалення породи

 

Червона степова — найунікальніша українська порода великої рогатої

худоби. Її еволюція нараховує понад два століття. Історія походження

породи тісно пов’язана з історією заселення південного степу України на

кінці ХVIII і початку ХІХ століття. Виведена вона у посушливій степовій

зоні України складним схрещуванням місцевої худоби, переважно сірої

української, з тваринами остфризсландської, вільстермаршської,

англерської, червоної данської, альденбурзької, альгауської, швицької та

інших порід з наступним розведенням помісей “у собі” і відбором за

ознаками багатомолочності та червоної масті. У другій половині ХІХ

століття українським населенням було створено достатньо однорідний масив

червоної степової худоби, яка розповсюдилась по всій південній степовій

зоні, спочатку в Херсонській, Єкатеринолавській губерніях і в районах

Донбасу, а потім на Північному Кавказі, Поволжі, Західному Сибіру,

Середній Азії.

 

Після Жовтневої революції заходи із удосконалення червоної степової

породи в Україні почали впроваджувати з організації державних племінних

господарств і державних племінних розплідників (Молочанського,

Каховського, Джанкойського, Селідовського, Тілігулоберезанського) і

Держплемкниги, які відіграли величезну роль у підвищенні продуктивності

і поліпшенні племінних якостей тварин. Уже у 1940 році надої корів у

племінних господарствах становили понад 4 тис. кг, а від

корів-рекордисток надоювали по 9–10 тис. кг молока за лактацію. У

кращому племгоспі ім. Кірова Запорізької області від 583 корів було

надоєно по 5017 кг з 3,64% жиру при живій вазі корів 541 кг; жива вага

телиць парувального віку становила 380–400 кг, середньодобовий приріст

живої ваги бичків дорівнював 900 г.

 

На Півдні України систематично реєструвати племінну худобу почали у 1924

році. З 1934 по 1941 рік різко зросла загальна кількість таких тварин.

 

На підставі споріднених зв’язків чоловічих представників породи в ці

роки провідне місце зайняли генеалогічні групи Прем’єра 357-Н (29%),

Злодія 459-Н (7,7%), Васьки (7,0%), Бенца-Удалого 463-Н (5%) та Каліфа

667-Н (3,0%).

 

Але Велика Вітчизняна війна призупинила плідну племінну роботу з

червоною степовою породою. Стада кращих племінних господарств евакуювали

в глибокий тил.

 

Основою для поновлення племінної роботи після війни було поголів’я,

повернене в порядку реевакуації та контрактації у населення.

 

Завдяки цінним якостям червоної степової худоби (добра пристосованість

до спекотного посушливого клімату, порівняно висока молочна

продуктивність, невибагливість до кормів і довготривалість

господарського використання), відновлення поголів’я у післявоєнний

період проходило швидкими темпами.

 

Одночасно зі зростанням чисельності поголів’я на достатньо високому

рівні проводилась робота з підвищення племінної цінності тварин.

Методичним центром удосконалення червоної степової породи з 1947 р. став

Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова”.

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ