UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛохина високоросла (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділОрганізація виробництва, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3271
Скачало260
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Лохина високоросла

 

Останнім часом серед українських виробників плодово-ягідної продукції

зростає зацікавленість вирощуванням нових перспективних культур. Серед

новинок за останні кілька років чи не найбільшої уваги удостоїлася

лохина високоросла.

 

Цьому, до певної міри, посприяло зростання зацікавленості переробних

підприємств, які розглядають можливість заміни культивованою лохиною

дикоростучої чорниці. Адже закупівельна ціна на дикоростучу ягоду

підскочила нині в чотири-п’ять разів.

 

Лохина високоросла (Vaccinium corymbosum) — найбільш поширений вид, її

сорти достатньо морозостійкі й культивуються практично на всій території

Сполучених Штатів, а також в Австралії, Новій Зеландії, Китаї та

європейських країнах, зокрема в Польщі, яка за останнє десятиліття стала

одним із світових лідерів у вирощуванні цієї культури.

 

Лохина низькоросла (Vaccinium angustifolium). Цей вид має підвищену

морозостійкість і придатний для вирощування у регіонах із суворішим

кліматом (північ США, Канада та континентальний Китай).

 

Лохина заяча (Vaccinium ashei). Сорти цього виду не потребують тривалого

періоду понижених температур для яровизації та мають понижену

зимостійкість, а тому ростуть, в основному, на півдні США.

 

Останнім часом з’явилися також міжвидові гібриди лохини, які поєднують

господарчо цінні ознаки: високу продуктивність, зимостійкість, меншу

вибагливість до умов зволоження та ширшу адаптацію до грунтових умов.

 

Анатомія та морфологія

 

Лохина — багаторічний кущ, що має добре розгалужену кореневу систему,

яка, в основному, розміщується в грунті завглибшки 30–40 см. Коренева

система пристосована до існування у перезволоженому субстраті з високим

вмістом органічної речовини та, на відміну від більшості інших рослин,

не має кореневих волосків, що відіграють важливу роль у живленні та

водопостачанні більшості рослин.

 

У природних умовах рослини роду Vaccinium мають на кореневій системі

ендомікоризу (симбіотичний грибок), що покращує мінеральне живлення

рослини. За вирощування лохини в культурі та інтенсивного удобрення

рослин мінеральними добривами цей симбіоз проявляється менше.

 

Рослина лохини має 15–18 пагонів, що відходять від коронки (кореневої

шийки). Урожай формується на бруньках, які закладаються в попередньому

сезоні.

 

Біологічні особливості

 

Лохина високоросла — досить морозостійка рослина. Вона добре витримує

зниження температури до

 

-24...30°С (а окремі сорти — до -40°С).

 

Пагони лохини можуть бути прямостоячі чи дещо пониклі, це залежить від

сорту та визначає його придатність до механізованого збирання.

 

Критична температура для періоду цвітіння — мінус 1°С. Лохина може

формувати ягоди без перехресного запилення, та все ж кращий урожай за

нього. Для цього на одній ділянці висаджують кілька сортів з однаковим

періодом цвітіння та проводять запилення бджолами — два-чотири вулики на

гектар.

 

З дворічного саджанця перший урожай збирають зазвичай на третій рік

після висаджування (близько 0,5 кг з куща), така рослина вступає в повне

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ