.

Олійні культури й підвищення ефективності аграрного виробництва (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 4438
Скачать документ

Реферат на тему:

Олійні культури й підвищення ефективності аграрного виробництва

Уже не один рік точаться дискусії щодо впливу соняшнику на родючість
грунту й продуктивність інших культур у сівозмінах, а тим часом площі
його посівів дедалі зростають. Водночас науковці намагаються привернути
увагу сільгоспвиробників до інших олійних культур, цілком спроможних
замінити (принаймні частково) соняшник у структурі посівів, не
зашкодивши при цьому економіці господарювання й значно поліпшивши його
агрономічний рівень. У пропонованій статті разом із соняшником
розглянуто такі олійні культури, як ріпак, гірчиця, соя, олійний льон і
рицина.

Значення олійних культур можна оцінити за різними показниками. Зокрема,
це може бути вплив на основні якісні показники грунту або економічна
ефективність виробництва, або роль як попередника у підвищенні
ефективності вирощування зернових.

Розглядаючи ці питання, ми провели численні власні дослідження,
проаналізували інші досліди, розрахунки та обчислення. Комплекс
одержаної інформації дав змогу зробити один загальний висновок: уведення
більшості олійних культур у сівозміни сприяє поліпшенню фітосанітарного
стану полів, основних показників родючості грунту, вони є добрими
попередниками для озимини.

Вплив культури на родючість грунту пов’язаний насамперед зі змінами його
водного режиму, тобто з тим чи іншим рівнем загального водоспоживання
рослин.

Отже, якщо розрахувати кількість сухої органічної речовини, яку можуть
утворити рослини озимої пшениці за рахунок збереженої олійними
культурами грунтової вологи.

Зрозуміло, що волога є дуже важливим, але не єдиним економічним
чинником. Велике значення має також винесення поживних речовин із
урожаєм. У цьому відношенні в олійних культур відчутний рівень
диференціації.

Аналіз наведених даних свідчить про те, що олійні культури у 2,5–3,5
раза перевищують озиму пшеницю за винесенням азоту й фосфору та у 2–4
рази — калію. Але врожай основної продукції в олійних культур у 1,5–3,75
раза нижчий. І тому винесення поживних речовин у розрахунку на весь
урожай суттєво відрізняється від пшениці лише щодо соняшнику, ріпаку та
сої. Найбільше азоту споживає озимий ріпак, який за цим показником
удвічі перевищує озиму пшеницю. У винесенні фосфору лідирують соя й
ріпак, які на 75 та на 61%, відповідно, перевищують озиму пшеницю.

Але попри те, що винесення поживних речовин з урожаєм — це важливий
чинник стану родючості грунту, все ж він не є визначальним, тому що
певний дефіцит NРК можна легко компенсувати, внісши відповідну кількість
добрив. Набагато важливішим показником є тривалість вегетації культури,
яку використовують як попередник озимини. Точніше — період, який
залишається після збирання цього попередника до висівання озимої
пшениці, тобто відрізок часу для підготовки грунту до сівби. В цьому
відношенні олійні культури є далеко не рівнозначними. На наведеному
малюнку добре видно, що найдовший термін — від збирання олійної культури
до сівби озимої пшениці в разі вирощування озимого ріпаку, гірчиці та
льону олійного. Для цих культур період підготовки грунту становить у
середньому 81 день. Для ранньо- й середньостиглих сортів або гібридів
соняшнику — 26 та 15 днів, відповідно, для ранньостиглих сортів сої — 15
днів. У разі ж вирощування пізньостиглого соняшнику, середньо- та
пізньостиглої сої і рицини часу для підготовки грунту під озимину не
залишається взагалі.

ні суттєво різняться між собою.

Тут найкращу позицію має озимий ріпак. Ця культура, завдяки ранній
сівбі, швидкому росту на перших фазах розвитку, вже восени певною мірою
пригнічує бур’яни, а навесні вона діє ще інтенсивніше. Ріпак починає
весняну вегетацію в середині березня і за середніх умов весни до кінця
квітня входить у стадію бутонізації. Міцні швидкоростучі рослини ріпаку
утворюють листяну поверхню з індексом 4–6 і так затемнюють бур’яни, що
навіть такі злісні, як осот, не витримують і гинуть. На графіку видно,
що вже в травні травостій ріпаку повністю звільняється від бур’янів. Це,
зрозуміло, забезпечує зменшення не тільки фактичної, а й потенційної
забур’яненості. В цьому відношенні важко переоцінити позитивний вплив
озимого ріпаку на фітосанітарний стан поля. Соя й соняшник, як бачимо,
протягом травня й червня поступаються ріпаку, але надалі й ці культури
спроможні в сукупності з агротехнічними заходами забезпечити чистоту
поля.

У сучасній науковій літературі накопичилося чимало експериментального
матеріалу, який ілюструє вплив попередників на урожайність озимої
пшениці. Але більш ніж 90% опублікованих даних стосуються висвітлення
ролі класичних попередників: чистого пару, зайнятих парів; з непарових
попередників найчастіше зустрічаються горох, кукурудза на силос та сама
озима пшениця. Класичні дослідження (А. Созінов, В. Гармашов, І.
Вовченко, 1978) в цьому напрямі показали перевагу чорного пару й
недоцільність використання попередником озимої пшениці повторних
посівів.

Але, аналізуючи наукову літературу, доходимо висновку, що ефективність
таких попередників, як просо, гречка та баштанні культури, висвітлена
значно менше: ми віднайшли лиш окремі публікації. І зовсім незадовільно
показано роль як попередників олійних культур. Тільки в німецькій
літературі досить грунтовно дається характеристика ріпаку порівняно з
класичними попередниками озимої пшениці, яка переконливо свідчить на
його користь.

Ми провели виробничий дослід, в якому вивчали одночасно з класичними
попередниками олійні культури, які нині вирощують у Степу України. Ці
досліди показали ефективність олійних культур як попередників і з
погляду урожайності, й щодо формування високого рівня якісних
показників.

Як бачимо, порівняно з чорним паром, урожайність становила: після гороху
— 88,9; кукурудзи на силос — 62,3; озимого ріпаку — 89,1; гірчиці —
91,7; льону олійного — 86,4 ; соняшнику — 58,7%. Це дає можливість
зробити висновок, що більшість олійних культур, за винятком соняшнику,
за якістю як попередника озимої пшениці дорівнюють гороху. Зрозуміло, що
це лиш однорічні дані, які в подальшому треба перевірити й розширити. Ці
дослідження вже нині є предметом наукової роботи кафедри рослинництва
Одеського державного аграрного університету.

Втім, вирощування олійних культур цікаве саме по собі, а не тільки в
контексті попередника для озимої пшениці. Про це свідчать результати
наших досліджень.

Отже, найвищу віддачу з 1 га дає рицина, яка забезпечує чистий прибуток
— 1150 грн/га та озимий ріпак (812 грн/га), але за рентабельністю
перевага на боці льону олійного (90%) та ярого ріпаку (80%). За
показниками чистого прибутку й рентабельності олійні культури не
поступаються озимій пшениці.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020