UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсобливості технології вирощування ріпаку (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділОрганізація виробництва, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3060
Скачало342
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Особливості технології вирощування ріпаку

 

Посівні площі озимого ріпаку останніми роками значно зросли. Це одна з

найрентабельніших і економічно вигідних культур. Особливо зріс попит на

насіння ріпаку в зв’язку з виробництвом з нього біодизелю.

 

Ріпак є цінним попередником — найперше, для зернових культур. Його

вегетація триває десять місяців, і протягом цього часу рослини ріпаку

захищають грунт від негативної дії сильних дощів і перегрівання

сонячними променями, а також від непродуктивного випаровування води з

грунту. На відміну від соняшнику, він мало висушує грунт, покращує його

агрофізичні властивості та фітосанітарний стан, рано звільняє поле.

Заорювання пожнивних решток ріпаку рівноцінне внесенню 15–20 т/га

органічних добрив і може збільшувати врожайність зернових на 5–10 ц/га.

Добре розвинена стрижнева коренева система проникає глибоко в грунт,

покращує його структуру, розпушує, що особливо важливо за мінімального

обробітку. Коренева система спроможна засвоювати вологу та елементи

живлення з глибших шарів грунту, звідки вони для більшості рослин є

недоступними. Приорювання кореневої системи, стерні й подрібненої соломи

дає змогу частково повертати органіку в грунт. Після її мінералізації в

грунт надходить орієнтовно 60–65 кг/га азоту, 32–36 – фосфору та 55–60

кг/га калію.

 

У технології вирощування ріпаку немає другорядних заходів. Лише за умови

виконання всіх потрібних вимог вчасно і якісно можна сформувати

високоврожайні агрофітоценози. До найважливіших чинників належать

боротьба з бур’янами, хворобами, шкідниками та застосування регуляторів

росту. Якісне убезпечення рослин ріпаку від шкодочинних організмів є

основою одержання високого врожаю.

 

Попередники ріпаку мають сприяти знищенню бур’янів, створенню доброї

структури грунту з достатньою кількістю поживних речовин, рано звільняти

поле. Тому найкращими попередниками для цієї культури є багаторічні

бобові трави; добрі — рання картопля, горох, однорічні трави; задовільні

— зернові культури; несприятливі — овес і яра пшениця.

 

Але за сучасної структури посівних площ, коли 50% і більше займають

зернові, ці культури є основними попередниками для озимих зернових. Тому

озимий ріпак висівають переважно після озимого та ярого ячменю, озимої

пшениці.

 

Не можна сіяти ріпак після цукрових буряків, бо виникає небезпека

поширення нематоди, яка є спільним шкідником для обох культур. Не

висівають ріпак після соняшнику та капустяних: гірчиці, редьки, капусти

тощо. Повертати ріпак на попереднє поле в сівозміні дозволяється не

раніше, ніж через чотири-п’ять років.

 

Важливо посіяти ріпак в оптимальні строки. Для нормального розвитку

рослинам ріпаку перед входженням у зиму треба 60–80 днів із сумою

температур 600…800°С. До настання зими рослини загартовуються, утворюють

розетку з шести–десяти листків. Найкраще рослини перезимовують за висоти

10–15 см, коли точка росту міститься не вище 1 см над поверхнею грунту,

а діаметр кореневої шийки сягає 0,6–1 сантиметр (рис. 1). Необгрунтоване

підвищення норми висівання спричинює внутрішньовидову конкуренцію,

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ