UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПлемінна справа у вівчарстві України (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділОрганізація виробництва, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4212
Скачало391
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Племінна справа у вівчарстві України

 

Культурне вівчарство почало розвиватися в VI тисячолітті до нашої ери,

понад 8 тис. років тому. Вівці й кози були одними з перших видів

одомашнених тварин. Предками свійських овець є муфлон, архар та аргалі,

які й нині зустрічаються в дикому вигляді. Поступово вівці, що в дикому

стані були лише предметом споживання, перетворилися на засоби

виробництва.

 

З цього моменту започатковується племінна справа як засіб покращання

продуктивних якостей тварин.

 

Створення тонкорунного вівчарства з білим кольором вовни було розпочато

багато століть тому. Батьківщиною сучасних мериносів вважається Іспанія.

Близько тисячі років вона зберігала за собою монопольне право розводити

овець і отримувала величезні мита від продажу тонкої вовни.

 

У середині ХVIІІ сторіччя заборону вивозити мериносів з Іспанії було

відмінено, й тонкорунне вівчарство стало швидко розвиватися по всій

Європі, особливо в Німеччині.

 

В Україні склалися чотири основні напрями вівчарства: тонкорунне,

напівтонкорунне, грубововнове та напівгрубововнове.

 

Від тонкорунних овець одержують однорідну вовну, з якої виготовляють

найкращі тонкі тканини, баранину й хутрові овечі шкури. В Україні цей

напрям представлено двома породами: асканійською та прекос.

 

Напівтонкорунне характеризується виробництвом напівтонкої однорідної

вовни й молодої баранини. Напівтонка вовна така ж цінна, як і тонка: з

неї виготовляють трикотаж, напівтонкі та деякі технічні сукна. Цей

напрям представлено такими породами: цигайська, чорноголова, ромни-марш

і кросбреди.

 

Від грубововнових овець отримують грубу неоднорідну вовну, баранину,

смушки, овечі шкури, молоко. В цьому напрямі виділяють такі групи

тварин: шубні, смушково-молочні, м’ясо-сальні, м’ясо-вовно-молочні,

м’ясо-вовнові. В Україні представлена одна група овець цього напряму:

смушково-молочна (сокольська та каракульська породи).

 

Напівгрубововновий напрям характеризується універсальністю отриманої

продукції (вовна, м’ясо, молоко, овечі шкури). До нього належать

гірськокарпатські вівці вовно-молочно-смушкового напряму.

 

За останні роки в Україні створено:

 

Таврійський внутрішньопородний тип асканійських тонкорунних овець.

 

Його створено внаслідок тривалої роботи за допомогою чистопородного

розведення та широкого використання австралійських мериносових баранів.

Генеалогічна структура його — це чотири австралізовані заводські лінії

баранів.

 

Тварини нового типу характеризуються міцною конституцією, мають помірну

складчастість шкіри, вирівняну вовну за довжиною й тониною в штапелі,

чітку, напівкруглу звивистість, білий та світло-кремовий жиропіт. Вони

раціональніше використовують поживні речовини корму в вовноутворенні. За

продуктивністю та якістю вовни відповідають світовим стандартам.

 

Вівцематки мають середню живу масу 56,5–63,3 кг, настриг митої вовни —

3,62–3,96 кг за довжини волокна 9–11 см та виходу чистого волокна 48–52

відсотки.

 

Баранів-плідників нового внутрішньопородного типу широко використовують

для поліпшення племінних та товарних стад асканійської тонкорунної

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ