.

Посухостійка пропозиція для сівозмін Півдня (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1756
Скачать документ

Реферат на тему:

Посухостійка пропозиція для сівозмін Півдня

Українські аграрії дедалі більше звикають дивитися на продукти своєї
праці крізь призму грошей. У цьому їм допомагають інвестори, які часто
аграріями не є, проте добре знають, що саме треба вирощувати. Тому й
маємо: на Півдні України сівозміни перенасичуються соняшником; з них
випадають економічно непривабливі, але дуже важливі для землі ланки —
бобові культури, багаторічні трави, чорні пари. Не маючи доброго
попередника, страждає головна культура Степу — озима пшениця. А проте,
південним сівозмінам запропонувати є що.

Останніми роками спостерігається пожвавлення ринку такої культури, як
гірчиця сарептська (або жовта). Ті сільгоспвиробники, які мали нагоду з
нею працювати, відзначають доволі високу її рентабельність і здатність
поліпшувати стан грунту. Гірчиця є чудовим попередником під озиму
пшеницю.

Мірою розвитку переробної бази та торговельної інфраструктури
закупівельні ціни на товарне насіння цієї культури підвищуються. Так,
якщо у 2000 році вони становили 850 грн/т, у 2002-му — 1100, то у
2003-му піднялися до 1300 грн/т. При цьому площі посівів жовтої гірчиці
весь час зростають, сягнувши торік близько 70 тис. га. Гірчицю
сарептську скуповують як вітчизняні переробники, так і іноземні
трейдери, що почали відкривати для себе Україну як значного виробника
цієї культури. Обсяги її експорту нинішнього маркетингового року
вимірювалися вже десятками тисяч тонн. Через переважання попиту над
пропозицією між цими двома категоріями покупців існує певна конкуренція,
що також підживлює тенденцію до зростання цін.

Поряд з гірчицею сарептською існує її біологічна родичка — гірчиця біла.
Для України вона є культурою суто експортною: вироблені з неї продукти
(негіркі приправи) є традиційними в меню країн Заходу, проте не в
Україні. Тому внутрішній український ринок гірчиці білої цілком залежить
від попиту на ринку зовнішньому і, як свідчить досвід останніх років, є
дуже нестабільним. Наприклад, минулого маркетингового року трейдери
скуповували насіння гірчиці білої за цінами до 1700 грн/т, нинішнього ж
їх рівень впав нижче 1000.

Проте цього разу ми не чіпатимемо гірчиці білої, а зосередимося на
гірчиці сарептській. Бо саме вона здатна задовольнити потребу
сільгоспвиробників зон ризикованого землеробства (Півдня і Південного
Сходу) у культурі, яка демонструвала б високу посухостійкість,
рентабельність, стабільність і могла б вирощуватися з користю як для
землі, так і для економіки господарств. Річ у тім, що посухостійкість
гірчиці сарептської значною мірою зумовлена особливостями будови її
кореневої системи. Якщо вона розвинулася нормально, то 70% маси коріння
залягатиме нижче орного шару, а 10% — на глибинах від 90 см до 3 м.
Завдяки цьому рослина може витримувати тривалі (понад два місяці)
бездощові періоди. Також ця особливість дає культурі змогу отримувати
поживні речовини з глибоких шарів грунту, одночасно виносячи їх в орний
шар.

Отже, гірчиця сарептська — дрібнонасінна олійна культура з родини
хрестоцвітих, зовнішньо дуже схожа на ріпак. Вміст олії в її насінні
становить від 35 до 52%. Причому, так само як і в ріпаку, має місце
проблема ерукових компонентів олії. Тому гірчиця потребує постійного
сортооновлення.

З гірчиці сарептської виготовляють гірчичну олію та макуху, а з
останньої — гірчичний порошок, харчову гірчицю (більш відому як “гірчиця
російська”) та медичні гірчичники. Гірчичний порошок використовують
також у виробництві майонезів, а макуху — у складі комбікормів для
годівлі тварин та птиці.

Гірчична олія має високу температуру кипіння і є незамінною у
хлібопекарській промисловості. Її також використовують у рибоконсервній,
харчовій та парфумерній промисловостях. На відміну від гірчичного
порошку, ринок гірчичної олії в Україні ще не розвинутий, тож близько 80
її відсотків вітчизняні переробники експортують. Значно більший попит
цей продукт має в Росії, зокрема на батьківщині гірчиці сарептської — у
Волгоградській області. Для господинь цього регіону гірчична олія є
рослинною олією №1, перевершуючи за популярністю навіть соняшникову.

Первинною переробкою гірчиці сарептської (виробництвом олії та порошку)
в Україні займається кілька підприємств, найбільшим з яких є донецька
ВТФ “Факторія”. “Факторія” також є найбільшим постачальником насіння
гірчиць сарептської та білої сільгоспвиробникам. Нинішнього сезону
посівний матеріал гірчиці сарептсткої ДВТФ “Факторія” реалізовувала за
цінами 6,5-8 тис. грн/т.

Селекцію гірчиці сарептської веде запорізький Інститут олійних культур.
Ним створено сорти для різних кліматичних зон України; зокрема, на
Півдні та Південному Сході районовано сорти Тавричанка і Тавричанка 5.
За дотримання технології вирощування вони можуть давати до 25 ц/га
насіння (проте відомі випадки, коли урожай сягав і 30 ц/га). На “нуль”
рентабельності культура виходить, зазвичай, за врожайності 6-7 ц/га
(табл.).

gd¬po

льний, нульовий. Головним критерієм основного обробітку має бути
максимальне вологозбереження, знищення бур’янів, а також вирівнювання
поля. Ці роботи провадяться з осені.

Перед сівбою насіння обов’язково слід протруїти, щоб запобігти знищенню
сходів хрестоцвітою блошицею.

Під час сівби дуже важливим моментом є глибина загортання насіння. За
оптимальних 2-3 см вона може доходити до 6 см — залежно від вологості
грунту. Крім того, глибина загортання залежить від строків сівби. Якщо
вони надранні і вологи в грунті ще багато, то сіяти треба на 2-3 см.
Можна класти насіння і в мерзло-талий грунт, але в цьому разі норму
висіву слід збільшити — на 50-100% (за основу слід брати 10 кг/га).
Сходи здатні витримати заморозки до мінус 3-50С.

Норма висіву насіння залежить від сівалки. Якщо це сівалка точного
висіву, то норма може становити і 8 кг/га (за оптимальних умов сівби).
Що далі від оптимальних умов, то норма висіву має бути більшою. Після
сівби поле слід закоткувати, краще важким кільчасто-шпоровим або
овочевим котком: він забезпечує добрий контакт грунту з насінням. За
доброго прикотковування вимоги щодо вологості грунту істотно знижуються.

Разом із сівбою потрібно вносити мінеральні добрива, у яких частка азоту
становила б не менше 30 кг д.р./га. Також у період вегетації, разом із
внесенням гербіцидів (якщо є фінансова можливість), варто зробити
підживлення розчином карбаміду або аміачною селітрою з розрахунку 25-30
кг/га азоту.

Гірчиця — культура довгого світлового дня: що він довший, то швидше
минають фази розвитку. І що швидше відбувається цвітіння, то менше
формується насіння, тобто врожай знижується. Тому затягувати із сівбою
гірчиці не можна: Інститут олійних культур рекомендує на Півдні і
Південному Сході України сіяти її не пізніше 20 квітня.

Насіння гірчиці сарептської дуже дрібне: 1-2 мм у діаметрі. Тому збирати
його можна лише тими комбайнами, що пристосовані для збирання
дрібнонасінних культур. Це практично всі імпортні машини, а також
сучасні вітчизняні — “Славутич” та “Лан”. “Ниви” і “Дони-1500” треба
дообладнувати відповідними пристосуваннями (ППК-5, ПСТ-10), в іншому
разі може бути втрачено до половини врожаю. Гірчицю можна збирати як
прямим комбайнуванням (за вологості насіння 12-14%), так і косити у
валки (25-30%). Косять жниварками типу ЖВН-6 на високій швидкості; при
цьому мотовило повинно бути в крайньому верхньому положенні і майже не
брати участі в роботі: воно має лише потроху підштовхувати масу стебел,
але не відбивати від них стручки. Гірчичну солому краще за все
подрібнити й залишити в полі.

І насамкінець наведемо розповідь Анатолія Авраменка, головного агронома
ЗАТ “Агроресурс” (Мар’їнський р-н Донецької області), про його перший
досвід вирощування гірчиці сарептської:

“Ми почали підбирати у сівозміни такі культури, щоб рослинництво в
господарстві поставити на наукову основу з урахуванням
грунтово-кліматичних умов та насиченості полів соняшником. Адже під
озиму пшеницю в нас попередників практично немає. Розробили перехідні
таблиці сівозмін, до яких включили 1-2 поля гірчиці. Так минулого року
нею засівали 1000 га, а нинішнього — під замовлення “Факторії” —
плануємо вже 3600: це 15% орних площ нашого підприємства.

2003 рік був для нас навчальним: ми посіяли гірчицю вперше і одержали
пересічно по 10 ц/га. Проте на окремих полях було й по 18. Площі під
гірчицю підготували з осені. Глибокої оранки не робили, а лише
поверхневий обробіток сантиметрів на 14-15. Головне завдання навесні —
одержати сходи в умовах дефіциту вологи. Тому сіяли одразу після
передпосівної культивації: по строках це десь одночасно з ячменем.
Використовували зернотрав’яну сівалку, і де глибина загортання була
малою — сходів не одержали, а де більшою — там мали добрий урожай. Адже
за весняних суховіїв можна посіяти на 3 см, а завтра на 4 см уже не буде
вологи. Тож висновок зроблено такий: користуватися сівалкою СЗТ можна,
але не з полозовидними сошниками, а із звичайними дисковими або
анкерними, які дають змогу загортати насіння глибше 3 см.

Під час сівби вносили складні добрива по 50 кг/га. Але це дуже мало —
лише для старту: на більше не вистачило фінансових можливостей.

На збирання пішли дощі, виникла проблема надмірної вологості насіння.
Більшу його частину просушили повітряним способом — перекиданням на
току, але якість урожаю було усе ж таки дещо втрачено.

Підрахували економіку. Собівартість гірчиці становила 890 грн/т, а
соняшнику — 470 грн/т (за врожайності 18,5 ц/га). Продаємо ми соняшник
за ціною 1500 грн/т, гірчицю — 1250 грн/т. Тому, вважаю, з погляду
рентабельності гірчиця соняшникові не конкурент. Проте в гірчиці є дуже
істотна перевага: соняшник ще цвіте, а вона вже дала врожай. Це гроші
для повернення кредитів, сплати податку на землю, закупівлі ресурсів до
осінньої кампанії. І не треба продавати у період жнив пшеницю — нехай
полежить”.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020