UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПрисадки та добавки до олив (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділОрганізація виробництва, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4370
Скачало302
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Присадки та добавки до олив

 

Протягом багатьох віків людство мріє про засоби, за допомогою яких

можна було б зменшити тертя між металевими поверхнями, що труться, й

зменшити їх спрацювання. Спершу були мастильні матеріали, а згодом для

поліпшення протиспрацьовувальних властивостей почали до них додавати

присадки й добавки. Присадки — речовини, якими легують базовий продукт

на заводі-виробнику товарної продукції, добавки — речовини, які можуть

вводитися додатково для поліпшення певних властивостей продукту.

 

Антифрикційні присадки призначені для зменшення втрати потужності

енергетичного засобу внаслідок тертя, що, своєю чергою, приводить до

економії палива. Найбільшого поширення дістали високотемпературні

антифрикційні присадки, зокрема оливорозчинні сполуки молібдену, деякі

беззольні сполуки, а також колоїдні дисперсії твердих мастильних

матеріалів (графіту, дисульфіду молібдену тощо).

 

Дисульфід молібдену (MoS2) — неорганічна, дуже м’яка речовина

(використовується в ультрадисперсному стані), сумісна з усіма присадками

та конструкційними матеріалами. MoS2 зменшує коефіцієнт тертя та

спрацю-вання поверхонь. Його мастильні властивості грунтуються на

шаруватій, пластинчастій структурі, високій адгезійній здатності

(“липкості”) щодо поверхні металу, внаслідок чого утворюється захисний

шар, який згладжує нерівності, проникаючи в мікротріщини, заповнюючи їх.

Цей шар, з одного боку, має високу міцність і запобігає граничному

тертю, захищаючи поверхні від спрацювання, з іншого боку, завдяки

шаруватій структурі, під час тертя відбу-вається вільне переміщення

пластинок MoS2, що зменшує коефіцієнт тертя, знижуючи тим самим

спрацювання поверхонь деталей.

 

Ефекту від застосування МоS2 можна досягти тільки за однорідного його

складу (це — порошок, тому дуже важливим є ступінь його подрібнення),

розмір частинок якого має бути не більше 1 мкм у вигляді колоїдної

дисперсії у кількості 1–2%. Унаслідок його застосування зменшуються

втрати потужності на тертя, а витрата палива зменшується на 3–5%.

 

Сучасними дослідженнями встановлено, що високі мастильні якості МоS2

зумовлені не лише його фізичними властивостями (унікальна шарувата

структура), а й хімічними реакціями між МоS2 та металом підшару. Реакції

між МоS2 і Fe призводять до утворення сульфідів заліза за температури

700°С, а за більш високих температур утворюються сполуки МоFeS3. Як

сульфітація, так і утворення МоFeS3 сприяють підвищенню зносостійкості

плівок. Явище вибіркового перенесення полягає в тому, що така плівка

утворюється тільки на поверхнях тертя і, можливо, тільки за певного

збігу складу мастильних матеріалів і технології обробки деталей.

 

Можливим негативним наслідкам дії МоS2, наприклад, корозії металів,

запобігають додаванням певного набору поверхнево-активних стабілізуючих

присадок й інгібіторів.

 

Принципи дії добавок різняться, і їх умовно можна поділити на такі

групи: антифрикційні, модифікатори тертя і спрацювання, кондиціонери

металу, анамегатори, реметалізанти.

 

Антифрикційні добавки — це дрібнодисперсні частинки спеціальної речовини

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ