Реферат на тему:
Проблема зберігання сільськогосподарської техніки
Дослідженнями встановлено, що 10–15% відмов під час експлуатації
сільгосптехніки трапляються внаслідок порушення правил зберігання.
Особливо це стосується вкрай спрацьованої техніки.
Аграрні підприємства забезпечені сільськогосподарською технікою на
45–58% технологічної потреби, понад 90% яких через спрацьованість
потребують заміни. За даними Міністерства аграрної політики, протягом
останніх 10–12 років щорічне списання техніки сільськогосподарськими
підприємствами у вісім-десять разів перевищувало її закупівлю. Через
високий ступінь спрацьованості щороку не використовують четверту частину
тракторів і комбайнів, а витрати на відновлювальні ремонтні роботи
зростають на 4–5%. Нестача та низька якість технічних засобів і високий
ступінь спрацьованості збільшують річне навантаження на
машинно-тракторний парк. Термін виконання механізованих робіт
збільшується вдвічі-вп’ятеро, знижується їхня якість, зростають втрати
врожаю. Згідно з даними Мінагрополітики, щорічні втрати врожаю
оцінюються в 15–18 млрд гривень.
Проблема підвищення технічної забезпеченості сільськогосподарського
виробництва потребує комплексних заходів і не вирішується тільки
закупівлею потрібної кількості машин. На думку фахівців, на стадії
експлуатації сільськогосподарської техніки існують так звані “чорні
діри”, які щороку ставлять у ряди несправної близько 3–7% техніки,
зводячи нанівець усі намагання відновити машинно-тракторний парк. Після
придбання нової техніки, впродовж усього життєвого циклу машин, потрібно
моніторити й підтримувати показники їхньої надійності, інакше дорогі та
надійні трактори й комбайни швидко перетворяться на оті 22–29%, що нині
є непрацездатними.
Кількість відмов через порушення правил експлуатації у 2,5 раза
перевищує кількість відмов унаслідок недосконалості конструкції та
недосконалості виготовлення, взятих разом.
Характерною особливістю експлуатації сільгосптехніки є її сезонне
інтенсивне використання й тривале зберігання, яке для окремихмашин
становить близько 350 днів. Нині використовують три способи зберігання
техніки: відкритий, закритий та комбінований. Як свідчить практика,
ступінь зниження експлуатаційних показників складних
сільськогосподарських машин за період зберігання на відкритих
майданчиках мало різниться, а в окремих випадках, за тривалого
зберігання, перевищує ці показники за період використання. Відповідно до
ДСТУ 7751—85, машини ставлять на зберігання: міжзмінне — в разі перерви
у використанні до десяти днів, короткочасне — від десяти днів до двох
місяців і тривале — понад два місяці. При цьому передбачено такі роботи:
Жатка, яку зберігають з необробленою поверхнею
1. Підготовка техніки до зберігання.
2. Проведення ТО в період зберігання.
3. Проведення ТО під час зняття зі зберігання.
Виконання цих операцій гарантує отримання високих показників
збереженості, закладених під час проектування та виготовлення. З огляду
на це важливо, щоб під час встановлення техніки на тривале зберігання
вчасно й якісно було проведено потрібні операції із забезпечення
належних умов зберігання робочих органів. Проте в більшості господарств
70–80% усіх зазначених вище робіт пункту 1 і 3 не виконують, а про ТО в
період зберігання — доводиться тільки мріяти. Серед основних причин
цього явища — низька кваліфікація працівників, брак потрібних матеріалів
і нормативно-технологічної документації. Тому замість належного догляду
машинно-тракторний парк середньостатистичного господарства має додаткове
інтенсивне спрацювання вже в період зберігання.
Зернозбиральні комбайни
Складні причіпні та самохідні машини нині — найдорожча сільгосптехніка.
Вартість вітчизняного зернозбирального комбайна для споживача — понад
500 тис. грн, зарубіжного — в 1,5–2,5 раза більша. Тому догляд за такою
технікою в сільгоспвиробників потребує
Зберігання жаток, недоочищених від зерна та соломи чіткого дотримання
всіх правил її підготовки до зберігання, ТО в період зберігання і під
час зняття зі зберігання. Найнесприятливіші умови зберігання комбайнів
будуть за відкритого способу, що спонукає до детального аналізу правил
зберігання та рівня їх дотримання в сільгосппідприємствах.
Завдяки проведеним спостереженням за підготовкою та встановленням
комбайнів на тривале зберігання на відкритому обладнаному майданчику в
господарствах Київської та Чернігівської областей виявлено таке:
– недостатнє очищення вузлів та агрегатів від масла, пилу, бруду,
рослинних решток, які утримують вологу й спричинюють руйнування
лакофарбових покриттів та корозію деталей; при цьому запізнення у 8–25
днів по закінченні збирання спричиняє проростання зерна, прискорюючи
руйнування лакофарбових покриттів;
– не визначається технічний стан комбайна та його складових одиниць:
ланцюгових передач, підшипників кочення, шківів, підбирача, різального
апарата, шнека жатки, похилої камери, молотильного апарата, системи
очищення, ходової частини, двигуна та гідравлічної системи, що додатково
навантажує обслуговуючий персонал у період підготовки до збирання
врожаю;
– обслуговування ланцюгових передач (у кращому разі) обмежується
обливанням відпрацьованою моторною оливою, натяг шківа — послабленням, в
окремих випадках передачі гнучким зв’язком залишаються поза увагою;
– у деяких господарствах належним чином не здійснюють консервації
двигуна, коробки зміни передач, диференціалу, кінцевих передач,
рульового управління, гідросистеми та паливного бака
робочо-консерваційними мастилами з додаванням спеціальних присадок
(наприклад АКОР-1);
– нерідко залишають на комбайні акумуляторну батарею, генератор,
стартер, фари та не знімають дерев’яних планок мотовила, що значно
скорочує термін їхньої служби;
– комбайни встановлюють на підставки (в багатьох випадках) з явним
порушенням техніки безпеки;
– згідно з ДСТУ 7751-85, потрібно видалити іржу з поверхонь деталей,
відновити фарбу й нанести захисне мастило на зовнішні поверхні комбайна
та його складові. Однак на практиці жодну з перерахованих операцій у
господарствах не виконують, замінивши їх обливанням відпрацьованою
моторною оливою.
Жатки
Кількість відмов жаток становить майже 15–27% загальної кількості відмов
зернозбиральних комбайнів, а РСМ-10 — близько 22%. Одна з причин —
порушення правил зберігання, оскільки 78–93% жаток зберігають відкритим
способом, без належної їх підготовки. Зокрема, виявлено такі основні
невідповідності ДСТУ 7751–85.
По закінченні жнив жатки треба очистити, помити й видалити рослинні
рештки з усіх місць їхнього нагромадження. У більшості господарств ці
операції виконують абияк.
gd/
торною оливою шаром 0,3–1,2 см, що, на відміну від спеціальних
консерваційних мастил, має термін захисної дії у чотири-сім разів
менший.
Із жодної оглянутої жатки не зняли ножів, не промили їх запобіжними
мастилами (наприклад, НГ-204У, ЖКЕ, ПВК), не вклали в дерев’яні чохли й
не поклали на зберігання на складі, як того потребує стандарт.
Ланцюги та шківи треба зняти, підготувати до зберігання й здати на
склад. Замість цього нерідко паси навіть не послаблюють, а ланцюги
залишають іржавіти під впливом атмосферного середовища.
Візок для транспортування жатки, згідно з правилами зберігання, потрібно
розвантажити, пневматичні колеса пофарбувати. Проте він часто слугує
підставкою для зберігання жатки.
Основні рекомендації щодо ефективного зберігання складових комбайна
Двигун і трансмісія
Паливні насоси та форсунки дозволяється зберігати на двигуні після
попередньої їх консервації. Вузли двигуна ретельно очищають від пилу та
бруду, із картерів насоса та регулятора зливають відпрацьовану оливу.
Замість неї до потрібного рівня заливають промивальну рідину. Промивають
картери, двічі-тричі вмикаючи стартер із перервами 10–15 с без подачі
палива або прокручують пусковим двигуном протягом двох-трьох хвилин.
Промивальну рідину зливають із картерів і заповнюють їх консерваційним
мастилом (наприклад, НГ-203В), підігрітим до 60…80°С, або чистою
дизельною оливою. Потім заповнюють мастилом паливний насос і
підкачувальну помпу, викручують форсунки та вентиляційну пробку на
головці паливного насоса. Повітря з паливного насоса видаляють з
допомогою прокручування кулачкового вала до моменту витікання
мастильного матеріалу з вентиляційного отвору, зачиняють вентиляційний
отвір і подають мастило доти, доки воно не з’явиться з розпилювачів
форсунок. Через отвори форсунок заливають у циліндри по 50–100 г
консерваційного мастила, встановлюють форсунки та паливопроводи й
прокручують колінчастий вал двигуна на 1,5–2 оберти.
За наявності захисних присадок-інгібіторів корозії (наприклад, АКОР-1,
АКОР-2, КП) процес консервації внутрішніх порожнин значно спрощується,
скорочується трудомісткість і відпадає потреба в розконсервовуванні. Під
час консервації двигуна, коробки зміни передач, мостів у робочу оливу
додають 3–5% присадки і залишають так працювати впродовж 5–10 хв. Під
час консервації паливної апаратури в паливо додають 2,5–3% присадки.
Відкриті отвори двигунів і трансмісії закривають пластмасовими
заглушками, якщо їх немає — металевими чи дерев’яними.
Гідравлічна система
За даними статистичних досліджень, ресурс гнучких трубопроводів
найбільше залежить від умов їхнього зберігання. Так, за відкритого
способу зберігання й неналежної підготовки термін служби гнучких
трубопроводів скорочується до одного року.
Найперше, слід видалити пил і бруд, помити теплою водою масляні плями та
висушити поверхню трубопроводу стисненим повітрям. На поверхню шлангів
нанести два шари алюмінієвої фарби або обмотати їх парафінованим
папером. Не допускається зберігання гнучких трубопроводів із малими
радіусами перегинів.
Штоки гідроциліндрів мають бути втягнуті в циліндри, стрижні клапанів
регулювання максимально втягнуті в корпуси. Оголені їхні частини мають
бути покриті захисним мастилом (наприклад, ПВК).
Із гідросистеми зливають оливу, промивають і заповнюють дизельною оливою
з додаванням присадки — інгібітора корозії. Горловину оливного бака,
отвори сапуна, оливного щупа герметизують прокладками, пробками чи
липкими стрічками.
Пневматичні шини
Для підготовки шин до тривалого зберігання потрібно:
– знизити тиск до 70–80% проти робочого;
– пофарбувати поверхні шин захисним покриттям (наприклад алюмінієвою
фарбою АКС-4: суміш алюмінієвої пудри з розчинником у співвідношенні 1:4
або 1:5).
Пневматичні шини в більшості господарств у кращому разі покривають
водним розчином крейди, тиск під час зберігання не контролюють.
Заборонено зберігати шини в одному приміщенні з гасом, бензином,
кислотами, лугами, жирами, мінеральними маслами та іншими речовинами, що
шкідливо впливають на гуму.
Привідні паси
У кінематичній схемі комбайна РСМ-10 використано 17 клинопасових
передач, вартість яких — 2500–3000 грн. Щороку міняти їх на нові через
неправильне зберігання — недоцільно.
Під впливом натягу та річного перепаду температур паси втрачають
еластичність, пружність і набувають залишкового видовження, що спричиняє
втрати 25–50% їхнього ресурсу. Перш як готувати привідні паси до
зберігання, проводять дефектування. Працездатними є паси без механічних
пошкоджень, розшарувань, відокремлених ниток, тріщин, впадин,
випуклостей, а залишкове видовження не перевищує 4%.
Привідні паси для зберігання знімають із машини, крім тих, що потребують
значних затрат часу на цю роботу. Останні, після очищення та сушіння
безпосередньо на машині, протирають ганчіркою, змоченою в неетильованому
бензині, та залишають на шківах у послабленому стані. Для захисту від
негативного впливу сонячних променів їх покривають алюмінієвою фарбою чи
іншим світлозахисним покриттям або обмотують вологонепроникним папером.
Демонтовані паси після просушування припудрюють тальком, розвішують у
добре провітрюваних і захищених від сонця та вологи приміщеннях на
спеціальних вішалках з округлою головкою без крутих перегинів. Пласкі
привідні паси зберігають на стелажах закрученими в рулони.
Ланцюги
У середньому вартість ланцюга дорівнює вартості ведучої та веденої
зірочок, взятих разом. Гранично спрацьований ланцюг додатково навантажує
підшипникові вузли і спричиняє форсоване спрацювання зірочок. Тому перед
підготовкою до зберігання ланцюги дефектують за видовженням десяти ланок
під навантаженням 30–40 кг (табл. 3).
Працездатні ланцюги при цьому слід промити, а потім проварити в оливі
10–15 хв за температури 90…100°С та здати на зберігання на склад.
Пружини
Пружини натяжних пристроїв ланцюгових і клинопасових передач, запобіжних
муфт, зрівноважувального механізму тощо, перш ніж передати на тривале
зберігання, потрібно розвантажити та покрити захисним мастилом. На
практиці, під час підготовки машини до зберігання, на пружини взагалі не
зважають, от вони й зазнають залишкової деформації і стають
непрацездатними.
Трудомісткість ТО пiд час пiдготовки комбайна до зберiгання на вiдкритих
майданчиках i пiд нaвicoм у 1,28 раза бiльша за трудомісткість ТО пiд
час пiдготовки до зберiгання в закритому примiщеннi. Проте, як свідчить
практика, втрати через неякісне ТО під час підготовки техніки до
зберігання для окремих складових комбайнів сягають 50% їхнього ресурсу.
Дотримання правил зберігання посприяє зменшенню відсотка несправних
зернозбиральних комбайнів, а отже, й залученню їх до виробництва
сільгосппродукції. Так, додатково можна зібрати 4 млн т урожаю завдяки
скороченню термінів збирання, що дорівнює вартості 2500–3000 нових
вітчизняних зернозбиральних комбайнів. Це дасть можливість підвищити
рентабельність сільгоспвиробництва й зменшити кризу в АПК України.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
