UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПроблеми українського скотарства: погляд зсередини і ззовні (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділОрганізація виробництва, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1469
Скачало187
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Проблеми українського скотарства: погляд зсередини і ззовні

 

З початку нового тисячоліття Україна позбулася понад мільйон своїх

корів. У цьому не було б нічого особливого (як мовиться, — на здоров’я),

аби ці втрати поповнювали відтворенням національного стада. Якщо в 2000

р. в Україні було приблизно 5 млн корів, то в нинішньому “рогате

царство” налічує всього 3,6 млн гол.

 

За темпами розорення українське парнокопитне стадо відкинуто за рівень

1916 року. Тоді чисельність поголів’я корів теж налічувала ледве понад 4

млн голів продуктивністю 800–1000 кг молока від корови за рік.

 

“Правительственный Въстник” у 1915 році повідомляв: “На 100 душ

казачьяго населенія (сьогодні — Кубанська область) головъ скота в 1913

г. приходилось 241,4 против 235,9 — 1912 года”. Сьогодні в Україні й

Росії на 100 осіб населення припадає менше 10 голів великої рогатої

худоби.

 

Недалеко ж ми зайшли за 90 років Радянської і нерадянської влади. Таку

катастрофу скотарства можна порівняти з воєнним і повоєнним лихоліттям,

коли 4,3 млн корів уціліло після страшної війни. Але справжній “геноцид”

проти парнокопитних почався після набуття країною незалежності. Колишні

колгоспні стада дружно “відправилися” на бойні Туреччини, Єгипту, ОАЕ.

 

Схоже, що терпіння аграріїв у очікуванні змін вичерпується, його

залишилося (на 1.10.06 р.) рівно на 3,6 млн корів. Із них 0,8 млн — у

с.-г. підприємствах і 2,8 млн голів — у населення. Далі — нестача

молочно-м’ясних продуктів харчування й продовольча залежність від

партнерів по спільному ринку.

 

Формула успіху продуктивного тваринництва добре відома: 33% — правильна

годівля тварин; 33% — умови утримання й експлуатації і 33% (за деякими

даними, — 40%) — племінні якості тварин. Таким чином, успішне ведення

молочного й м’ясного бізнесу від власника корови не багато й залежить. У

сучасних умовах він зможе (якщо зуміє) правильно й досита нагодувати

тварину. А дві третини успішного скотарства закладаються у “високих

кабінетах” Києва.

 

Чому селянство вічно бідне, звідки це фатальне жебрання виробників

сільськогосподарської продукції? Чи така вже безнадійна й непоправна

селянська доля?

 

Джентльмени невдачі

 

Головна причина — політична. Це ставлення держави до селянства. Три

чверті (!) власників худоби — це приватний сектор, що, в основному,

напуває країну молоком і часто виживає за рахунок його продажу. Інших

доходів у сільської родини може просто не бути. Найбільш безправний,

скривджений владою, сектор економіки. Його маленький молочний бізнес із

однією-двома коровами залежить від наявності пасовища й косовиць, від

близькості міста, від милості закупівельників молока з їхніми низькими

закупівельними цінами.

 

Співвідношення цін на енергоносії не дає годувальникові держави стати на

ноги. Літр молока за радянських часів коштував 26 к., літр солярки — 6

к. Сьогодні, відповідно, — 1 і 4 грн. Пропорція залишилася та сама

(1:4), тільки повернулася до села спиною. Власник механізованої ферми —

приречений.

 

Племінну програму в національному стаді України XXI століття часто

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ