Реферат на тему:
Регулятори росту рослин
ть буряків збільшилася на 1,3%. Таких прикладів можна було б навести
багато. На жаль, при підвищенні продуктивності посівів польових культур
під впливом регуляторів у середньому на 15% окомірно важко відрізнити їх
від контрольних посівів, навіть для високодосвідчених фахівців, що іноді
дає підстави для недостатньо обгрунтованих міркувань. Поряд із цим,
результати широких багаторічних досліджень свідчать, що підвищення
врожаїв сільськогосподарських культур під впливом регуляторів
супроводжується зростанням показників елементів їхньої продуктивності.
Це видно на прикладі їх застосування на посівах озимої пшениці (табл.
1). З її показників видно, що основою зростання врожаїв озимої пшениці
під впливом регуляторів є збільшення кількості продуктивних стебел на
рослину на 0,3–1,1, зростання довжини колоса та кількості й маси зерен з
розрахунку на колос на 0,3–0,8 г, а також абсолютної ваги 1000 зерен —
на 2,0–5,7 г. За даними дослідів Волинського інституту АПВ, під впливом
регуляторів кількість зерен у колосі пшениці збільшилася на 0,8–1,6, а
кількість зерен у ньому — на 1,7–2,5 шт. Вплив регуляторів на підвищення
продуктивності пшениці пов’язаний ще й з тим, що вони посилюють
стійкість рослин до хвороб та несприятливих погодних умов. У дослідах
Чернігівського інституту АПВ за минулий рік ураження посівів озимої
пшениці фузаріозом становило: на контрольному посіві — 18%, на варіантах
з обробкою насіння препаратом Протон не перевищувало 5%, а Гумісолом —
лише 1%. За даними інших наукових установ, деякі регулятори росту
зменшують ураження посівів соняшнику білою та сірою гниллю, а цукрового
буряку — основними хворобами на 30–50% і більше. Важливо, що під впливом
деяких регуляторів росту збільшується глибина залягання вузла кущіння
озимої пшениці, що посилює зимостійкість посівів. У дослідах
Чернігівського інституту АПВ під впливом препаратів Агростимулін та
Альфа глибина залягання вузла кущіння цієї культури досягала 3,2–3,8 см,
на варіанті із внесенням Триману — 4 см за глибини його на контролі —
2,4 см. Збільшення глибини вузла кущіння під впливом регуляторів
відмічено також і в дослідах Генічеської сільськогосподарської дослідної
станції. Одночасно з цим доведено, що під впливом регуляторів зростає
ефективність застосування пестицидів, використовуваних для протруювання
насіння і обприскування посівів, що теж позитивно впливає на врожай. У
грудні минулого року Президія національної академії наук України
розглянула стан і перспективи розвитку наукових досліджень вітчизняних
регуляторів росту. У постанові від 05.12.2001 р. за № 269 вона дала
позитивну оцінку підсумкам наукової роботи з дослідження регуляторів
росту в нашій країні і затвердила перспективні напрями та завдання
наступних досліджень. Отже, результати широких багаторічних досліджень
зі створення, вивчення та розробки технологічних основ застосування
сучасних регуляторів відповідно до вимог окремих сільськогосподарських
культур слід сприймати сьогодні як велике наукове відкриття, що дає
змогу (сприяє розвитку) започаткувати принципово новий напрям збільшення
виробництва та поліпшення якості сільськогосподарської продукції. Згідно
з розрахунками, витрати на застосування кращих сучасних регуляторів
росту на посівах зернових і зернобобових культур окуповуються вартістю
приростів урожаю в 30–50 разів, а на посівах кукурудзи, соняшнику,
цукрового буряку, багаторічних трав — у 50–100 разів і більше. Ці дані
свідчать, що застосування регуляторів росту сьогодні є одним із найбільш
високорентабельних засобів підвищення врожайності. Неважко підрахувати,
що при збільшенні приростів урожаю від кращих вітчизняних регуляторів в
середньому на 15% і широкому впровадженні їх в сільськогосподарське
виробництво України можна було б щороку додатково виробляти по 4,5 млн т
зерна, 200 тис. т цукру та 240 тис. т соняшникової олії загальною
ринковою вартістю близько 4 млрд грн. При застосуванні цих препаратів
для обробки насіння кукурудзи на силос, багаторічних трав, посадкового
матеріалу картоплі та інших культур загальний приріст додаткової
продукції в землеробстві держави міг би зрости на суму до 6 млрд грн на
рік при порівняно мінімальних витратах. На жаль, ці реальні можливості
нашого сільгоспвиробництва, реалізація яких не потребує значних витрат,
не реалізуються. Інститут агроресурсів, який є відповідальним за
об’єктивне висвітлення результатів досліджень регуляторів росту, є
бюджетною установою і реалізацією рістрегулюючих препаратів не
займається, але зацікавлений, щоб результати його досліджень широко
впроваджувалися в практику господарств країни. У зв’язку з цим бажано
було б, аби керівники і спеціалісти господарств, які ще сумніваються у
високій ефективності біостимуляторів і хотіли б впевнитись у зворотному,
скористалися можливістю цього інституту безкоштовно виділяти невеликі
дози кращих вітчизняних препаратів працівникам виробництва для
науково-виробничої перевірки на місцях. Отже, є підстави вважати назрілі
питання збільшення виробництва та широкого впровадження сучасних
регуляторів росту в сільському господарстві важливою державною справою,
адже вирішення їх може сприяти значному піднесенню життєвого рівня
народу. (Без розуміння важливості й перспектив цієї справи та без
допомоги відповідних державних органів, у тому числі й фінансових,
вирішення її буде необгрунтованим.) На завершення хотілося б навести
один із висновків до заключного звіту за 2001 рік Подільської
сільськогосподарської дослідної станції Тернопільського інституту АПВ,
науковці якої приділяють вивченню біостимулюючих препаратів велику
увагу: “Можна стверджувати, що в найближчі десятиліття регулятори росту
рослин матимуть не менш важливе значення для с.-г. виробництва, ніж
мінеральні добрива і засоби захисту рослин. Без їх застосування буде
неможливе широкомасштабне втілення інтенсивних енергозберігаючих
технологій вирощування озимої пшениці, цукрового буряку, кукурудзи,
картоплі та інших провідних культур”.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
