Реферат на тему:
Сильфія пронизанолиста — краща кормова культура
Сильфія — перспективна багаторічна кормова культура, яка у природних
умовах росте в американських преріях і в Канаді. В Європу її завезли у
ХVІІІ столітті як декоративну рослину. У ботанічних садах Чернівецького
та Львівського університетів сильфія росте понад 60 років.
Про досвід вирощувнні цієї культури розповідає голова департаменту
сільського господарства ВГО “Братство бджолярів України” Сергій
Федоренко:
— У нашому господарстві сильфія вегетує без пересівання, не знижуючи
врожаю біомаси, 21 рік. Урожай зеленої маси — 100–120 т/га і більше. За
екологічною пластичністю сильфія найкраща з-поміж усіх рослин.
— Як використовують сильфію?
— Продуктивний потенціал сильфії дуже високий. З кожного гектара вона
дає протягом 15–25 років у середньому по 700–1000 ц і більше зеленої
маси, яку добре поїдають багато видів тварин (корови, свині, кролі,
вівці, кози, нутрії та ін.) Її використовують переважно для виготовлення
силосу й вітамінного борошна, що є цінним кормом для великої рогатої
худоби й овець. Сильфія може дати з одиниці площі набагато більше
кормових одиниць, аніж традиційна кормово-силосна культура — кукурудза.
Крім кормових переваг, сильфія має чудові медоносні властивості й може
бути використана як перспективний пізньолітній медонос та пилконос.
Медопродуктивність, починаючи з другого року вегетації, досягає 145
кг/га. Значно вища медопродуктивність у рослин старшого віку, а також
розмножених кореневищами.
Завдяки порівняно низькому вмісту клітковини й значному — каротину, із
зеленої маси сильфії можна виготовляти високоякісне трав’яне борошно для
свиней і птиці. Водночас через великостебловість рослин та високий вміст
вологи (85%) в них під час скошування сильфії потрібне обов’язкове
прив’ялення маси для виробництва вітамінного борошна. Цей захід на
10–15% зменшує витрати палива й підвищує продуктивність агрегатів.
Досить високий вміст цукру (14—20%) обумовлює нормальний процес
силосування зеленої маси. Силосування у фазі бутонізації забезпечує корм
доброї якості. Зокрема, після 40-добового зберігання він має
темно-зелене забарвлення, оцтово-кислий запах, чітко виявлену структуру
маси. Силосування сильфії в суміші з кукурудзою і суданською травою
поліпшило співвідношення органічних кислот у кормі на користь збільшення
вмісту молочної кислоти. Після 17-місячного зберігання такий силос має
характерну структуру маси, приємний запах і темно-зелене забарвлення.
Загальна частка органічних кислот у ньому становить 1,92%, у тому числі
молочної — 1,17% за відсутності масляної кислоти. Такий силос охоче
поїдають тварини.
— У яких грунотово-кліматичних умовах сильфія росте краще?
— Загальновизнана екологічна пластичність сильфії пояснюється її
пристосованістю до зовнішніх чинників. Вона забезпечує високі врожаї на
різних грунтах і, все ж, сповільнює розвиток, жовтіє на заливних,
кислих, у разі близького стояння грунтових вод. Світлолюбна, не любить
затінювання, в перший рік потребує захисту від бур’янів. Досить
посухостійка. Але за оптимального зволоження врожай біомаси й насіння
підвищується. Стійка до впливу несприятливих температурних умов. У
Лісостепу України на нових молодих і старовікових плантаціях не
спостерігалося зрідження травостою за найнижчих температур узимку і
найвищих улітку.
Вивчення сильфії в умовах Південно-Східного Степу України за тривалої
відсутності атмосферних опадів і високих температур липня-серпня
показало значно вищу стійкість культури порівняно з силосною кукурудзою:
урожай сильфії був у 2,5–3 рази вищий. Рекордну врожайність одержали в
Киргизькому НДІ землеробства на зрошенні: 238,9 т/га — і без зрошення —
на Кіцманській сортоділянці Чернівецької області: 143 т/гектар.
E
I
f
h
c
¤
E
d
?????????{?, коли вигорають степові пасовища, а сіяних трав мало,
сильфія може стати страховою культурою. Використовуючи зимові запаси
вологи, вона ранньої весни швидко відростає; змикаючи рядки, утворює
дво-, чотириметровий зелений покрив, що перешкоджає випаровуванню вологи
з поверхні грунту. Крім того, після дощу чи роси вода збирається у
великих чашах супротивно зрощених листків і, випаровуючись удень,
утворює в гущині рослин своєріднй мікроклімат. Урожай зеленої маси
сильфії пронизанолистої в усі роки проведених дослідів був набагато
вищим, аніж силосної кукурудзи. Так, наприклад, в одному господарстві
Шахтарського району Донецької області протягом трьох років урожай
зеленої маси кукурудзи становив 12–25 т/га, а сильфії — 66–102 т/га. За
кількох укосів вона забезпечує тварин свіжим соковитим кормом до пізньої
осені.
— Вимоги до умов вирощування та агротехніка не дуже складні?
— З урахуванням тривалого використання посівів сильфії культуру доцільно
висівати поза сівозмінами. Кращі попередники — просапні культури, озимі
та ярі зернові. Зважаючи на довгостроковість використання та високий
показник винесення поживних речовин з урожаєм, грунт потрібно щедро
заправити добривами. Гній та фосфорні й калійні мінеральні добрива треба
загорнути під час зяблевої оранки, азотні — внести під культивацію.
Зяблеву оранку на 25–27 см слід провести якомога раніше, щоб до осені
встигнути знищити пророслі бур’яни боронами чи культиваторами. Для
рівномірного загортання насіння перед висіванням пускають котки.
Сіють сильфію як під зиму, за два три тижні до замерзання грунту, так і
навесні. Висіяне з осені насіння протягом зими проходить стратифікацію в
природних умовах, і ранньої весни з’являються сходи. За весняної сівби
насіння потрібно попередньо стратифікувати. Для цього його змішують із
піском у співвідношенні 1 : 2 (одна частина насіння, дві частини піску),
зволожують, засипають в ящики шаром 20–25 см і протягом 35–45 днів
витримують за температури 2…5°С. За цей період кожні 15–20 днів суміш
перемішують і зволожують.
Перед посівною насіння відокремлюють від баласту й підсушують. Під час
висівання треба стежити за насіннєпроводами й регулярно їх прочищати,
оскільки стратифіковане насіння має погану плинність. Висівати насіння
краще овочевими чи зернотрав’яними сівалками СО-4,2; СЗТ-3,6. Ширину
міжрядь, як водиться, визначають з урахуванням техніки, яка є в
господарстві, тобто 45, 60 або 70 см. Якщо сіяти міжряддями 45 см, тоді
на 1 га треба використати 10 кг насіння. Глибина загортання на легких
грунтах — 3–4 см, на важких 1–2 см. На сильно забур’янених полях рослини
першого року життя розвиваються погано. Особливо пригнічують молоді
рослини сильфії лобода, щириця, вівсюг, мишії, півняче просо. В цьому
разі потрібно вдатися до хімічних заходів боротьби з бур’янами.
Починаючи з другого року життя, рослини добре ростуть, змикаючись у
міжряддях, і таким чином пригнічують бур’яни. Завдяки цій здатності
посіви сильфії завжди чисті.
Збирання насіння розпочинають, коли визріє 70–75% кошиків третього
порядку. Саме тоді вони мають найвищу якість і найбільш виповнені. Якщо
чекати визрівання насіння в кошиках усіх шести порядків, то
найповноцінніше з першого-третього порядків осиплеться, й на час
збирання в кошиках найвищих порядків його залишиться майже наполовину
менше, ніж за першого варіанту. Насіння сильфії пласке та легке, маса
1000 зернин — 20–25 г.
Пряме комбайнування насінників можливе після обробки їх десикантом
Реглоном у нормі 2,5–3,0 л/га на 500 л води.
У своєму господарстві ми збираємо насіння вручну з допомогою садових
ножиць під час дозрівання кошиків перших трьох порядків, тому якість
його дуже висока.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
