UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСоняшник: шкідники й хвороби (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділОрганізація виробництва, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5387
Скачало334
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Соняшник: шкідники й хвороби

 

Соняшник в Україні пошкоджують близько 60 видів шкідників, серед яких

найпоширеніші — багатоїдні комахи. Сходи пошкоджують дротяники,

несправжні дротяники, довгоносики (південний сірий, чорний буряковий і

сірий буряковий), гусениці підгризаючих совок. Із шкідників стебел

поширені соняшниковий вусач, а останнім часом — і соняшникова шипоноска.

 

 

До шкідників листя належать лучний метелик, геліхризова попелиця,

полинова, бавовникова та люцернова совки. Кошики й насіння пошкоджує

соняшникова міль.

 

Дротяники — личинки жуків коваликів (Elateridae) пошкоджують проростки,

коріння, підземну частину стебла. Пошкодження небезпечні навіть у фазі

трьох-чотирьох справжніх листків. Зимують личинки різних віків та жуки в

грунті. Деякі види (степовий, чорний) зимують виключно у фазі личинки.

Літ і яйцекладка, залежно від виду, відбуваються в різні строки,

зазвичай, із травня по липень. Протягом вегетаційного періоду личинки

мігрують по горизонтах грунту залежно від його температурного режиму й

вологості. Восени із зниженням температури грунту личинки йдуть на

зимівлю майже на 60-сантиметрову глибину. Дротяники перших віків

живляться переважно гумусом, а в старшому віці завдають істотної шкоди

рослинам і, якщо не виконувати захисних заходів, можуть повністю знищити

сходи.

 

Несправжні дротяники — личинки чорнишів (Tenebrionidae) — дуже схожі на

дротяників, сягають довжини 25 мм. Характерна ознака — розвинутіша

передня пара ніг. Шкоди завдають личинки й жуки, які об’їдають сходи.

Зимують жуки й личинки різних віків (у піщаного мідляка — тільки жук) у

поверхневому шарі грунту. У перші теплі дні жуки виходять на поверхню

грунту. Самиці відкладають яйця на добре прогрітих ділянках із

розпушеним грунтом на глибину до 5 см. Живуть вони два роки. Личинки

розвиваються від двох до п’ятнадцяти місяців. Найпоширеніші з них —

піщаний мідляк (Opatrum sabulosum L.), степовий мідляк (Blaps halophila

Fisch.), кукурудзяний чорниш (Pedinus femoralis L.).

 

Сірий буряковий довгоносик (Tanymecus palliatus F.) — жук завдовжки 8–12

мм, тіло видовжене, надкрила різко виступають у плечах, паралельнобічні

та звужуються у вершинній частині. Верх надкрил здебільшого майже

однотонний, у густих буруватих волосках упереміж із сіруватими, іноді

сріблястими дрібними лусочками. Боки та низ тіла світлі. Крила

недорозвинені, коротші або рівні довжині черевця, тому жуки не літають.

Голова невелика, з короткою, чотиригранною, трохи сплюснутою

головотрубкою. Вусики колінчасті, 21-членикові, з видовженою

4-члениковою веретеноподібною булавою.

 

Найбільш шкодочинний у ранній період росту рослин. Жук об’їдає

сім’ядолі, пошкоджує проростки, які ще не вийшли на поверхню. На

розвиненіших сходах жуки пошкоджують краї справжніх листків. За високої

чисельності можуть повністю знищити листкові пластинки соняшнику. Жуки

виходять із місць зимівлі рано навесні. Яйцекладка розпочинається на

початку травня й триває до серпня. Самиці відкладають яйця в землю

поблизу рослин, якими живляться личинки, на глибину 1–3 см.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ