UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГносеологія (реферат)
АвторPetya
РозділФілософія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось20082
Скачало2284
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Гносеологія

 

План

 

Природа і призначення процесу пізнання.

 

Практика як основа і рушійна сила пізнання.

 

Пізнання як процес відображення реальної дійсності, його основні види.

 

Поняття істини, її види, шляхи досягнення.

 

Практика як критерій істини, її абсолютний і відносний характер.

 

Специфіка наукового пізнання.

 

Поняття науки, її види і функції.

 

Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання.

 

Форми і методи наукового пізнання. Особливості методів соціального

дослідження.

 

1. Природа і призначення процесу пізнання

 

Однією з важливих функцій свідомості є пізнання людиною навколишнього

світу і самої себе. Люди не можуть жити, перетворювати природу без

знань. Пізнання — це таке функціонування свідомості, в результаті якого

виникають нові знання. Воно є невід’ємним компонентом

матеріально-практичної діяльності, хоч і не позбавлене певної відносної

самостійності. На відміну від практики, яка є матеріальною діяльністю,

пізнання є ідеальна, духовна форма освоєння світу. Практика, як спосіб

задоволення потреб людини, може бути успішною тоді, коли вона

супроводжується творчим пізнанням об’єктів, їх моделюванням, планом їх

перетворення. Пізнання, як і свідомість в цілому, реально існує за

допомогою мови. Пізнавальний процес відображає не тільки наявні у

дійсності (або ті, що дійсно існували чи будуть дійсно існувати)

предмети, процеси і явища, але й усі їх можливі модифікації.

 

Основними засадами наукової теорії пізнання є визнання об’єктивної

реальності світу, відображення його в свідомості людини, практики як

основи пізнання й критерію істини, розуміння пізнання як діалектичного

процесу наближення суб’єкта до об’єкта, руху від незнання до знання, від

неповного, неточного знання до знання все повнішого і точнішого.

 

2. Практика як основа і рушійна сила пізнання

 

Пізнання має суспільний характер, який зумовлюється працею і мовою.

Пізнання відображає реальну дійсність не прямо, а опосередковано — через

матеріально-практичну діяльність. Практика породжує потребу в нових

матеріалах, джерелах енергії і т. п., і це стимулює розвиток пізнання.

Отже, історичний розвиток практики є рушійною силою пізнання. Та частина

філософії, яка займається пізнанням, називається гносеологією. Як

відомо, питання про можливість пізнання світу є зворотною стороною

основного питання філософії — про відношення мислення до буття,

свідомості до матерії, до природи. Наукова філософія вважає, що світ

можна пізнати таким, яким він є, що в реальній дійсності немає нічого

такого, чого не міг би рано чи пізно збагнути розум людини. Напрям у

філософії, що заперечує або піддає сумніву можливість пізнання природи,

суспільства, називається агностицизмом (грец. а — не, gnosis — знання).

Таке твердження агностиків обґрунтовується головним чином посиланням на

наявну різницю між тим, яким наш світ здається і яким він є насправді.

 

Пізнання як процес являє собою діалектичну єдність суб’єктивного і

об’єктивного. Суб’єктом пізнання є не свідомість сама по собі, а

матеріальна істота, яка має свідомість — суспільна людина.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ