UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШпаргалки з філософії
АвторPetya
РозділФілософія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось41831
Скачало1293
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Шпаргалки з філософії

 

№1Філософське вчення Л.Фейєрбаха.

 

Глибоким критиком ідеалістичної системи Гегеля

 

став Л. Фейєрбах(1804 – 1872 рр.), його сучасник, учень, який, однак, не

став послідовником свого вчителя.

 

З Л. Фейєрбаха починається період нового злету,

 

У світі немає нічого, крім природи, вона ніким не створена і є причиною

самої себе. Природа є також основою походження людини, а релігія – це

хибна, перекручена свідомість. Він не просто відкидав релігію з порогу,

як це робили багато його попередників, а дав психологічний аналіз її

існування. Такі думки Фейєрбаха – це ніби справжній матеріалізм і

атеїзм. Але його філософія не була послідовно матеріалістичною. В

розумінні природи Фейєрбах – матеріаліст, а в розумінні історії людства

– ідеаліст.

 

Великі зміни в історії суспільства, вважав філософ, пояснюються змінами

форм релігії. Будучи глибоким критиком релігії, що існувала на той час,

Фейєрбах намагався створити свою нову релігію, в якій замість культу

Бога буде панувати культ людини і любові. Крім цього, матеріалізму

Фейєрбаха були притаманні такі риси, як метафізичність, механіцизм, він

мав споглядальний характер. У цетрі філософії Фейєрбаха стояла людина,

тому його філософія була антропологічною і глибоко гуманістичною. Але

людину він розумів однобоко, тільки як частину природи, як біологічну

істоту, яка повністю залежить від природи, “панує” над природою “шляхом

покори її” в той як її слід розгляди як єдність біологічного і

соціокультурного.

 

№2 Філософське вчення Ф.Аквінського.

 

Фома Аквінський (1125/26 – 1274 рр.) – один з найвидатніших

представників середньовічної філософії, учень знаменитого теолога,

філософа і природознавця Альберта Великого. Як і його вчитель,

Ф.Аквінський намагався обгрунтувати основні принципи християнської

теології, спираючись на вчення Аристотеля. При цьому вчення Аристотеля

було пристосоване таким чином, щоб воно не виступало у протирічча з

догматами церкви.

 

Вчення про буття. Під буттям Ф.Аквінський розуміє християнського бога,

який актом своєї волі створив світ і речі, що в ньому існують. З точки

зору Ф.Аквінського існує чотири рівня буття:

 

Найнижчий рівень буття визначає зовнішню визначенність речей, сюди

відносяться неорганічні стихії та мінерали.

 

На наступному рівні перебуває форма, яка являє собою кінцеву причину

речей, тому їй притаманна доцільність, яку ще Арістотель назвав

“рослинною душею” – це рослини.

 

Третій рівень – тварини. На всіх трьох рівнях форма по-різному входить у

матерію.

 

На четвертому рівні форма вже не залежить від матерії. Це дух або розум,

розумна душа, за Фомою Аквінським, наречена “самосущою”.

 

Великого значення надавав Ф.Аквінський розуму. Розум, за його

розумінням, є найвища здібність, якою наділена людина, а тому вона

здатна розрізняти добро і зло. Практичний розум – це воля, що спрямована

не на пізнання, а на діяльність, яка керує людськими вчинками і

поведінкою.

 

Вчення про людину. Це вчення Ф.Аквінського грунтується на уявленні про

єдність душі і тіла в кожній особі. Душа не матеріальна і не

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ