Реферат на тему:
Технологічне налагодження регулювання коренезбиральних машин
gdo&i
gdo&i овленню регулювальними прокладками бажаної відстані (450=±5 мм)
між суміжними вилками, перевіркою розбивки поля на загінки по стикових
міжряддях. Втрати коренеплодів із викопувальних пристроїв РКС-6 свідчать
про відсутність щитків спереду між коренезабірниками або екранів позаду
між суміжними коренезабірниками перед першим валом приймального
транспортера. Щоб усунути цей недолік, встановлюють і закріплюють усі
щитки на рамках викопувальних пристроїв. Значні втрати іноді трапляються
на транспортері-очиснику РКС-6 (МКК-6-0,2). Це буває тоді, коли лопаті
бітерних валів перебувають в одній площині, що призводить до
протискування коренеплодів крізь лопаті через недостатню їх жорсткість.
Щоб уникнути цього, слід зняти привідний ланцюг, а потім обернути
бітерні вали так, щоб лопаті одного вала були зміщені відносно лопатей
іншого. За потреби жорсткість лопатей збільшують. Якщо викопувальні
вилки рухаються з боку рядків, що призводить до пошкоджень коренеплодів
(а це трапляється у разі зміщення копір-водіїв відносно вилок), слід
змістити у бік вилок кронштейни кріплення паралелограмних підвісок на
передньому брусі рами автомата керування. Надміру часті повороти
напрямних коліс машини (автомат спрацьовує на кожний коренеплід)
свідчать про недостатній зазор між перами суміжних копірів автомата
керування. Для усунення цього недоліку, слід встановити зазор між перами
суміжних копірів, щоб він дорівнював середньому діаметру коренеплоду
плюс 20–30 мм. Орієнтовно зазор має становити 140–150 мм. Технологічне
налагодження навантажувачів типу СПС-4,2А На початку роботи
навантажувача СПс-4,2А слід перевірити стиснення пружин запобіжних муфт,
відрегулювати натягнення ланцюгових передач. Слід пам’ятати, що
натягнення передач ведучих коліс здійснюється зміщенням трактора
відносно рами навантажувача. Потім перевіряють взаємоположення витків на
валах приймального живильника. Вони мають бути зміщені на півкроку.
Регулювання здійснюється обертанням одного шнекового вала відносно
іншого за знятого привідного ланцюга. Для зменшення втрат і пошкоджень
коренеплодів за їх навантаження кулачки вала живильника слід
встановлювати відносно поверхні перевалочного майданчика з урахуванням
стану грунту на ньому. За ущільнення його поверхні заглиблення кулачків
у грунт не повинно перевищувати 15 мм, а за меншої щільності — 30–40 мм.
Це здійснюють встановленням опорних коліс живильника за допомогою
гвинтів, звільнивши перед цим стійку на півосі тримача, спускають або
піднімають кулачковий вал відносно поверхні грунту. Під час роботи
навантажувача можливі втрати окремих коренеплодів на поверхні грунту за
живильником. Це трапляється тоді, коли кулачки живильника надміру
підняті відносно поверхні грунту або коли поверхня майданчика погано
підготовлена. Нерівномірне навантаження на вал живильника свідчить про
перекоси рами навантажувача. Для усунення цього недоліку слід перевірити
тиск у напрямних і ведучих колесах. У правому ведучому колесі він має
становити 2,5 кг/см2, у лівому — 1,6, а в напрямних — 2,5 кг/см2. За
підвищеної вологості грунту і значної забрудненості вороху коренеплодів
землею і рослинними рештками колеса навантажувача буксують. У цьому разі
ланцюги розвантажувальних пружин слід перемістити по пазах кронштейна
назад для збільшення їх стискання і завантаження коліс ведучого моста.
Якщо цього буде недостатньо, то слід зменшити ширину захвата живильника,
пересуваючи спеціальні упори на гідроциліндрах привода активних щитків
живильника.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
