.

Технологія ущільненого вирощування сої з кукурудзою на силос (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 2392
Скачать документ

Реферат на тему:

Технологія ущільненого вирощування сої з кукурудзою на силос

Для підвищення продуктивності кормового гектара важливе значення мають
спільні посіви кукурудзи з бобовими культурами, які забезпечують
одержання високоякісних кормів, збалансованих за протеїном. Урожай
зеленої маси при цьому не знижується, а поживні якості значно зростають:
вміст в 1 к.о. перетравного протеїну збільшується до 102–109 грамів.

В умовах західного Лісостепу соя — один з найкращих компонентів для
спільного посіву з кукурудзою на силос і зелений корм, що дає змогу
збільшувати збір протеїну з гектара на 35–40% і більше. Такі посіви
мають ще й велике агротехнічне значення, бо є добрим попередником для
озимих і ярих зернових колосових культур, виконують грунтозахисну
функцію і збагачують грунт біомасою, завдяки чому мікробіологічна та
ферментативна активність грунту значно зростає.

Пропоновану технологію було апробовано Хмельницькою державною
сільськогосподарською дослідною станцією, Подільською державною
аграрно-технічною академією, Буковинським інститутом АПВ та
Тернопільською державною сільськогосподарською дослідною станцією. В
умовах сірих лісових та чорноземних опідзолених грунтів західного
Лісостепу протягом 1989–2003 років було одержано такі результати:
урожайність зеленої маси сумішки становила 650-680 ц/га; вміст сирого
протеїну в зеленій масі зріс на 14,8–21,0%; ферментативна активність та
мікробіоценоз грунту підвищився у 1,5 раза.

Соя та кукурудза є культурами короткого дня і пізнього строку сівби. За
одночасної сівби з кукурудзою сходи обох культур з’являються дружно, у
них збігаються також періоди сповільненого та інтенсивного росту
надземних і підземних органів, що ставить їх у порівняно однакові умови
використання життєво необхідних факторів зовнішнього середовища.

Зниження температури верхніх шарів грунту в ущільнених посівах поліпшує
умови мікробіологічної діяльності. Це особливо важливо для рослин, на
корінні яких є бульбочки. Фіксація вільного азоту бульбочковими
бактеріями значною мірою залежить від температурного режиму.
Найінтенсивніше вона відбувається за температури грунту 22…25°С.

Кукурудза характеризується доволі високою посухостійкістю і
нерівномірним використанням вологи протягом вегетації. Її витрати на
проростання насіння становлять лише 40–45% сухої маси. Споживання води
помітно посилюється до утворення 7–8 листків і в подальшому.

Рослини сої формують меншу масу, тому менше витрачають грунтової вологи.
Наприклад, якщо одна рослина кукурудзи може за добу споживати понад 3 кг
води, то сої до цвітіння — 100–150 г, а в період наливання зерна —
300–400 г. Отож, при ущільненій культурі кукурудзи з соєю основними
споживачами вологи є рослини злакового компоненту. Аналогічне становище
спостерігається і щодо засвоєння поживних речовин.

У західному Лісостепу, де величина врожаю залежить, головним чином, від
ступеня забезпеченості рослин водою, дуже важливо зменшити непродуктивне
випаровування вологи. Ущільнені посіви кукурудзи з однорічними
зернобобовими культурами, мають більш досконалу з цього погляду
структуру, ніж чисті посіви кукурудзи. Бобові, розташовуючись переважно
в нижчій половині травостою, створюють більш потужний листковий апарат у
приземному 20–150-сантиметровому шарі повітря, що знижує його конвенцію,
а, отже, зменшує переміщення пароподібної вологи. У результаті вода, що
випаровується грунтом і листками, тут зберігається краще. Тому ущільнені
посіви за практично однакових витрат води утворюють на 3–5 ц/га сухої
речовини більше, ніж чисті посіви кукурудзи.

Рослини кукурудзи і бобових культур висувають неоднакові вимоги до
елементів живлення, мають різну засвоювальну здатність кореневої
системи, основна маса якої розміщується в різних шарах грунту, що дає
змогу повніше використовувати грунтову родючість. У них не збігаються в
часі й критичні періоди водоспоживання, що за настання нетривалого
(навіть дуже недостатнього) вологозабезпечення рослин дає змогу одному з
компонентів легко витримувати вплив цього несприятливого фактора й
давати щедрий урожай.

Підготовка грунту

Добрими попередниками для спільних посівів кукурудзи і сої є озимі та
ярі зернові колосові та просапні культури, кормові коренеплоди,
картопля, зернобобові, а також однорічні трави на один укіс.

Для інтенсивного розвитку кореневої системи після всіх попередників
рекомендується розпушувати грунт чизелем ПЧ-2,5 на глибину 27 см. Якщо
попередником є зернові колосові, можна обмежитися поверхневим мілким
обробітком боронами БДТ-3 або БДТ-7 на глибину 10-12 см. Для
передпосівного обробітку використовують комбіновані агрегати — РВК-4,2,
“Європак”, ЛК4 та УСМК-5,4 у комплекті з лапами-бритвами, котками і
шлейфами на глибину 4–5 см та інші, які забезпечують ущільнення
верхнього шару грунту і створюють його дрібногрудкувату структуру.
Глибина ходу розпушувальних лап має відповідати глибині сівби і
становити не більш як 4–5 см.

Удобрення

Для підвищення економічності використання органічних та мінеральних
добрив у сівозмінах їх, як правило, вносять під ущільнені посіви окремо:
органічні — на одних полях, а мінеральні — на інших. Таким чином, на
ділянках, де не передбачене застосування гною або інших місцевих добрив,
під зяблевий обробіток слід вносити мінеральні добрива.

За даними Інституту зернового господарства УААН, ефективність
мінеральних добрив при весняному локальному внесенні на 30–60% вища, ніж
при застосуванні їх восени під зяблеву оранку або навесні врозкид під
культивацію.

Добрива підвищували в урожаї і вміст поживних речовин. Так, в абсолютно
сухій масі кукурудзи без добрив містилося 8,8% сирого протеїну і 0,286%
фосфору, а при застосуванні 20 т/га гною + N90P45K60 під зяблевий
обробіток ці показники становили, відповідно, 10,48 і 0,288%. В
абсолютно сухій речовині рослин сої вміст сирого протеїну при цьому
підвищився на 20,35–22,31%, а фосфору — 0,418–0,423%.

Підбір гібридів та сортів

У спільних посівах висівали високорослі сорти сої Еванс, Чернівецька 8
та інші кормового напряму, а також середньостиглі гібриди кукурудзи
Дніпровський 273, Молдавський 291 та Ювілейний 70 і сорти Одеська 80,
Одеська 10 або Закарпатська зубоподібна.

Сортовий склад компонентів є дуже важливим, особливо при вирощуванні
сумішки на силос. Для сівби з кукурудзою придатні лише високорослі,
добре облиствлені сорти сої, які мають однаковий чи близький за
тривалістю вегетаційний період.

\

збільшенням її густоти. Значно гірше, якщо немає придатного сорту для
вирощування з пізньостиглим сортом чи гібридом кукурудзи. Рослини надто
скоростиглих сортів сої сильніше пригнічують кукурудзу, знижують її
продуктивність, а на період збирання старіють, листки в них жовтіють і
осипаються, що призводить до погіршення якості корму.

Підготовка насіння

Насіння кукурудзи обов’язково протруюють. Щодо насіння сої, важливе
значення має штучна його бактеризація. Найкращим способом є обробка
Нітрагіном 634б, який сприяє утворенню бульбочок на корінні рослин і
активнішому їх росту і розвитку. На гектарну норму насіння дають
гектарну порцію натрагіну — 634б. Для розведення та прикріплення штамів
бактерій замість води застосовуємо NaКМЦ. Сонячні промені згубно діють
на бульбочкові бактерії, тому цю роботу обов’язково виконують у затінку.
Обробити насіння сої можна на машинах ПС-10 для протруювання зерна, але
перед цим його потрібно очистити від залишків пестицидів.

Сівба

Строк сівби кукурудзи з соєю припадає на кінець квітня або першу декаду
травня, коли грунт прогрівається на глибині 4–5 см до температури
8…10°С. У виробничих умовах сівбу проводять широкорядним способом (45
і 70 см) переобладнаними сівалками ССТ-12Б та СПЧ-6 або СУПН-8. При
міжрядді 45 см більша продуктивність у сумішки кукурудза + соя + люпин
через ряд. При сівбі кукурудзи з соєю (два рядки + один рядок) перевагу
має ширина міжрядь 70 см. За чергування двох рядків кукурудзи з одним
сої високий ефект дає використання пневматичної начіпної сівалки СПЧ-6М,
призначеної для пунктирного висіву насіння: насіння кукурудзи висівання
через перший, другий, четвертий, п’ятий сошники, а сої — через третій і
шостий. При розміщенні компонентів у спільних рядках використовують
кукурудзяні сівалки, дообладнані спеціальним пристроєм для висівання
двох культур через один сошник. В умовах достатнього зволоження
західного Лісостепу краще робити спільне висівання останнім способом.

За рекомендаціями Хмельницької ДСГДС у господарствах західного Лісостепу
кукурудзу висівають пунктирним способом сівалкою СПЧ-6М з міжряддями 70
см, норма висіву — 100 тис. схожих насінин/га. Сою висівають у рядки
одночасно з кукурудзою за нормою 200 тис./га насінин.

Глибина загортання насіння кукурудзи при розміщенні компонентів у
спільних рядках має становити 5–6 см, сої — 3–4 см, або разом на глибину
4–5 см.

Догляд за посівами

Для одержання дружних сходів культур та більш ефективної дії грунтових
гербіцидів слід виконувати припосівне прикотковування. Потрібно також
здійснювати боронування райборінками до появи сходів та після цього
впоперек сівби або по діагоналі. Боронування посівів проводять у фазі
появи проростків бур’янів та одне додаткове боронування — у фазі першого
справжнього листка сої.

Перш ніж вирішити питання про досходові боронування ущільнених посівів
кукурудзи з соєю, слід визначити повноту сходів обох компонентів і
переконатися, що густота перевищує задану не менш як на 10%, а
розміщення рослин рівномірне.

Кількість міжрядних культивацій залежить насамперед від засміченості й
ущільнення грунту. Після появи сходів сої на широкорядних (45 та 70 см)
посівах проводять перший міжрядний обробіток грунту на глибину 4–5 см
культиваторами УСМК-5,4 і КРН-5,6 з однобічними плоскорізальними
робочими органами (бритвами) або культиваторами КФ-5,4 і КФ-5,6. Дальший
догляд за посівами полягає в систематичному розпушуванні міжрядь з
поступовим збільшенням глибини до 6–8 см.

Захист посівів від бур’янів

Для зменшення негативного впливу бур’янів на продуктивність рослин
спільного посіву кукурудзи з соєю заходи боротьби потрібно виконувати
протягом 25 днів після появи сходів сої. Під ці посіви потрібно добирати
попередники, на які вносили гербіциди проти багаторічних дводольних
видів, що відзначаються особливою шкодочинністю, — насамперед осоту
звичайного.

Нашими дослідженнями встановлено високу ефективність грунтових
гербіцидів з негайним їх загортанням: Трофі 90, к.е. — 2,0 л/га; Харнес,
к.е. —2,0 л/га; Харнес новий, к.е. — 2,0 л/га. Ацетал, Харнес, Харнес
новий, Трофі надійні в токсикологічному та еколого-токсикологічному
відношенні порівняно з іншими препаратами допосівного внесення.

В умовах переважаючого забур’янення дводольними бур’янами для
обприскування посівів у фазі двох-трьох справжніх листків сої необхідно
використовувати Базагран, в.р., у дозі 3,0 л/га або 1,5 л/га у два
строки з інтервалом 12–14 днів.

Біологічна активність грунту під ущільненими посівами

Кореневі виділення сої та пов’язані з ними мікробіологічні і біохімічні
процеси, що відбуваються в грунті, не тільки сприяють збільшенню
загальної маси врожаю, а й поліпшують азотне живлення кукурудзи.
Кількість мікроорганізмів у ризосфері пов’язана з видовим складом
кормових культур. Соя позитивно впливала на мікрофлору ризосфери
кукурудзи. Крім того, за ущільнених посівів мікробіологічні процеси
відбувалися інтенсивніше, ніж у чистих посівах сої.

Ущільнені бобовим компонентом посіви відбиваються на чисельності
агрономічно цінної мікрофлори. Нітрофікатори є однією з фізіологічних
груп мікроорганізмів, що мінералізують органічну речовину грунту. У
таких посівах чисельність бактерій, актиноміцетів, грибів та бацил була
значно вища, ніж на одновидовому посіві кукурудзи.

Слід відзначити, що грунтово-біологічні процеси та їхні окремі ланки
здійснюються за допомогою великого набору ферментів, дія яких вибіркова
та специфічна. Грунтові ферменти, на відміну від інших живих організмів,
є більш стійким фактором біологічної активності грунту. Визначення
активності деяких ферментів дає змогу оцінити напрям процесів гідролізу
вуглеводів, білків, фосфорорганічних сполук та інших продуктів розпаду
загорнених у грунт органічних решток. Підвищену уреазну активність під
спільним посівом слід розглядати як істотний фактор її азотистого
обміну.

Збирання врожаю

Спільні посіви кукурудзи з соєю на силос збирають у фазі
молочно-воскової стиглості зерна кукурудзи та початку пожовтіння нижніх
бобів сої за вмісту сухої речовини в силосній масі 25–27%. Збирання
проводять силосними комбайнами. Механізоване збирання сумішок має певні
особливості у зв’язку з різною висотою кукурудзи та сої. Щоб запобігти
значним втратам зеленої маси, посіви з чергуванням рядків кукурудзи з
рядками бобових доцільно збирати комбайнами впоперек напрямкові сівби.
Висока якість збирання значною мірою залежить від умілого регулювання
збиральної техніки (на низькому зрізі — до 10 см). Подрібнення силосної
маси має становити 7–10 мм.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020