UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїна зернова (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділОрганізація виробництва, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2159
Скачало187
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Україна зернова

 

Після помітного спаду виробництва зерна наприкінці 90-х років минулого

сторіччя в наступні роки (окрім 2003) загальний урожай зернових в

Україні збільшився майже в 1,5 раза до середнього рівня 38–40 млн т.

Своєю чергою, це дало можливість країні не тільки повернутися на

світовий зерноринок, а й упродовж цього періоду досить впевнено

почуватися на ньому, продаючи в середньому за сезон понад 10 млн т свого

зерна.

 

Відповідальні хлібороби

 

Виробництво зерна в Україні завжди було й є під невсипущим оком влади,

як за часів Радянського Союзу, так і за роки незалежності. Кожен

український уряд вимірює свій успіх в управлінні державою досягнутими

економічними показниками, зокрема, й обсягами валового збору зерна.

Навіть сьогодні можна почути з вуст когось із колишніх прем’єрів,

аграрного віце-прем’єра чи міністра типову фразу, мов, “коли я був

царем, то ми збирали по 30–50 млн т зерна”. Складається враження, ніби

чиновники й справді особисто орали-сіяли, жали-молотили, а потім хліб

випікали та свій нарід годували. У такому разі можна сказати словами

комдива Чапаєва з відомого фільму: “До чужої слави примазатися хочуть”.

Тобто до слави українських хліборобів, які поки ще вирощують зерно не

стільки завдяки вдалому менеджменту агрочиновників, скільки всупереч тим

адміністративно-командним методам управління місцевих та столичних

можновладців, які жадають від села лиш одного: вагомих валових

показників для подальшого свого сходження службовою драбиною.

 

Хоча, з іншого боку, в разі “провальної роботи” на аграрному фронті

(як-от: невдало проведена посівна кампанія, значний недобір врожаю,

зернова криза тощо) з посадовців знімають голови, відбирають портфелі й

навіть притягають до кримінальної відповідальності, бо вони не

забезпечили, не допомогли, не передбачили... Тому до більшості наших

аграрних високопосадовців дуже пасує вислів: “Або пан, або пропав”.

Якщо ж пощастить, можуть медалькою нагородити “За щедрий урожай”

третього ступеня. А в разі якихось негараздів виручить коронна

фраза-відмовка: “Через несприятливі агрокліматичні умови...”. Тобто

нарікати на непогоду можна навіть з приводу зменшення виробництва яєць у

країні чи в разі їхнього подорожчання. Аякже, курка споживає корми, які

виробляють із зерна, а його через негоду зібрали мало, і воно дороге.

Ось і маємо високі ціни та дефіцит продукції. Логіка зрозуміла,

незбагненне інше: чому за непоганих урожаїв ціни на кінцеву продукцію

безперервно зростають. Та в чиновників і на це є відмовка: “Значно

подорожчали ресурси, паливо, добрива, електроенергія і т. д., але ми

докладаємо великих зусиль, аби виправити ситуацію”. І докладають так

старанно, що іноді ринок починає лихоманити ще більше.

 

Та повернімося до зерна. Справді, з початку нового тисячоліття, тобто

після реорганізації колгоспів у приватні господарства різних форм,

українські аграрії збільшили виробництво зерна до середньорічного

показника — 38–40 млн т. Але відразу зазначимо — це офіційні дані, що їх

надає Державний комітет статистики України, які фігурують у багатьох

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ