Реферат на тему:
Фінішна пряма озимої пшениці
Кожний новий рік стає для села дедалі важчим, але “важкі часи”
часто-густо ми створюємо собі самі. Сьогодні я пропоную “звірити
годинники” на позакореневому підживленні озимої пшениці. У когось будуть
неточні хвилини чи години, проте знайдуться й такі, що взагалі стоять на
місці: саме вони клянуть долю з такою запопадливістю, що аби її — та в
мирних цілях!
Проблема полягає в тому, що, не маючи чітких стратегії, тактики,
алгоритму отримання зерна запланованої якості, ми вдаємося до
ситуативних дій, які аж ніяк не можуть забезпечити успіх. Начебто ніхто
не сидить склавши руки: багато метушаться, на останні гроші літають над
полями, а як наслідок — одержують шостий (замість очікуваного третього)
клас та стають перед фактом: гривень по 100–200 на кожному гектарі
витрачено марно (а загалом це сягає десятків, сотень тисяч гривень). Ось
тут доля й стає важкою.
1. Стратегія
Ще до сівби заплануйте кількість та якість майбутнього врожаю.
Урожайність, яку ви “потягнете”, розрахує агроном за технологічною
картою: що більше ви захочете — то більшими будуть витрати на добрива та
захист рослин. Віднайдіть ті врожайність і технологію, які задовольнили
б вас не похвальною грамотою, а грошима. Сьогодні в Україні немає
великого попиту на перший та другий класи пшениці, проте є чітка та
постійна потреба в третьому (хоча куплять у вас із великою радістю й
п’ятий, і шостий — тільки радітимете не ви). Отож, планувати треба
третій клас.
Немає сенсу робити ставку на високобілкове зерно, якщо ви плануєте
використати його на:
– кормові цілі;
– насіннєвий матеріал;
– розрахунки згідно з угодами, які не передбачають високий вміст у зерні
білка.
2. Тактика
Визначтеся, як досягатимете стратегічних цілей:
— попередники; обробіток грунту; строки і способи сівби;
— сорти; протруйники; стимулятори;
— мінеральний режим (у т.ч. позакореневе живлення);
— мікроелементи; ретарданти; захист рослин;
— жнива; доробка зерна на токах; зберігання; строки реалізації.
Внесіть усі ці елементи технології до технологічної карти і
бізнес-плану, плануйте свої витрати за періодами та дотримуйтесь
технологічної дисципліни — тільки так можна йти вперед.
3. Алгоритм позакореневого підживлення
3.1. Економічна доцільність.
3.1.1. Затрати. Рахуємо затрати на проведення підживлення — кожен для
свого господарства. Зазначену нижче арифметику подано лише як приклад
послідовності (алгоритму) розрахунків. Кожен господар купує добрива,
домовляється про авіароботи, платить заробітну платню тощо відповідно до
конкретних умов господарства: мої цифри лиш допомагають зрозуміти напрям
думки. Всі розрахунки ведемо на один гектар.
3.1.2. Різниця цін. Результат підживлення — поліпшення якості зерна, а
отже, й збільшення його вартості. Підраховуємо різницю цін між третім
(цінне зерно з 23% клейковини) та четвертим-п’ятим класами (звичайне
зерно із вмістом клейковини 18%):
120 дол./т — 100 дол./т = 20 дол./т.
Довідка: завдяки позакореневому підживленню вміст білка можна збільшити
на 1,5–3,5%, а клейковини — на 4–6%. Ще більшого підвищення якості зерна
за рахунок самого позакореневого підживлення досягти неможливо.
3.1.3. “Нульова” врожайність. Обраховуємо врожайність, за якої витрачені
на підживлення кошти повернуться (через збільшення вартості зібраного
врожаю). Це буде “нульова” відмітка врожайності: вона забезпечує
беззбитковість виробництва, але ще й не дає прибутків.
46 $/га (вартість підживлення, п.3.1.1.) = 2,30 т/га
20 $/т (результат підживлення, п.3.1.2.)
3.1.4. Рівень прибутковості. Заплануємо ефективність витрачання грошей
на рівні, скажімо, 30%: це означає, що на кожну затрачену гривню чистий
прибуток становитиме 30 копійок.
3.1.5. Мінімальна врожайність. Розрахуємо врожайність, з якою ми
досягнемо запланованого рівня прибутковості:
2,30 т/га + 30% = 3,00 т/га.
Отже, 3 т/га — це мінімальна врожайність, за якої робота дасть прибуток.
3.1.6. Очікувана врожайність. Тепер потрібно вийти в поле й підрахувати,
чого можна очікувати від нього. Повторність обрахунків — не менш як у 20
місцях по діагоналі поля.
Залишаємо для подальшого розгляду тільки ті поля, що, згідно із
стратегією (п.1.), показують урожайність більшу за мінімально економічно
доцільну (п. 3.1.5.).
3.2. Можливості рослин.
У рослин є певні можливості. Наше завдання – з’ясувати, чи достатньо їх
для досягнення мети: отримання зерна третього класу. Для цього є
обов’язковим лабораторний аналіз валового вмісту азоту й фосфору в
абсолютно сухій масі рослини у фазі кінця цвітіння.
Підживлення не проводять, якщо:
– вміст азоту — понад оптимальний (>3,0%), тобто його і так достатньо
для одержання високобілкового зерна;
– вміст азоту низький (70%) та низької його
температури (
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
