.

Хвороби кукурудзи (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2784
Скачать документ

Реферат на тему:

Хвороби кукурудзи

Нігроспороз Збудник — гриб Nigrospora oryzae Petch. Уражує качани та
репродуктивні органи в листкових піхвах, що розміщені біля качана, у
фазу достигання кукурудзи.

Нігроспороз стрижня звичайно залишається непоміченим до моменту збирання
качанів. Щільного прилягання листків обгортки та зміни їхнього кольору,
які дуже характерні для диплодіозу, гіберельозу та сірої гнилі качанів,
за цієї хвороби не спостерігається. У дуже уражених качанів внутрішні
тканини стрижня сірі, сіруваті із синім відтінком внаслідок розростання
гриба, а серцевина може зазнавати повного розкладу, цілими зберігаються
тільки судинні пучки. Зернівки в качанах часто недорозвинуті, тьмяного,
сіруватого кольору, сидять нещільно, а якщо натиснути на них,
вдавлюються в стрижень. Інколи на качанах, у боріздках між рядками
зернівок, розвивається білий або сіруватий, легкий павутинистий наліт
грибниці.

Слабке ураження проявляється у вигляді розмочалювання основи стрижня й у
потемнінні зернівок унизу качана. Зернівки мають знижену життєздатність.
Біля основи качана помітні чорні купки спорт на зернівках у місцях
їхнього кріплення до стрижня. Інколи такі купки спор утворюються на
сухих обгортках достиглих качанів біля основи та на піхвах листків.
Спори збудника здатні зберігатися впродовж року на обгортках і стрижнях
качанів та у піхвах листків.

У роки епіфітотій ураженість качанів становить 50%. Уражені качани
втрачають господарську цінність і під час зберігання псуються. Насіння в
них має знижену схожість і сильно пліснявіє під час проростання, дає
ослаблені паростки, які гинуть до появи на поверхні грунту. Якщо здорові
рослини внаслідок певних несприятливих умов (приміром, випадання рясних
дощів), опилились ослабленими, хвороба помітно прогресує. Вважається, що
збудник містить токсичні речовини, здатні спричинювати захворювання
рогатої худоби та коней, якщо їм згодувати уражені стебла та зерно.

Кукурудза найбільше уражується нігроспорозом за пізніх строків сівби. Це
пов’язано з тим, що недостатньо зрілі качани мають багато вологи й тому
життєздатність і резистентність проти хвороби в них знижені.

Гриб зимує на рослинних рештках, життєздатність зберігається два роки. У
грунті гриб не виживає й гине там від дії антагоністів.

Сіра гниль качанів. Збудник — гриб Risopus maidis Bruderl. В Україні її
описав Ф. Е. Немлієнко. Хвороба найпоширеніша в центральних областях
степової зони України. Проте в інших місцях іноді фіксували ширші її
масштаби. Найсприятливіша для розвитку хвороби температура — 32…35°С,
зниження температури пригнічує її розвиток. Хвороба прогресує за 25°С й
вище.

Біль — фізіологічне захворювання, спричинене нерівномірним надходженням
води в рослину під час достигання зерна. Поширена в усіх зонах
вирощування кукурудзи. Дуже шкодочинна.

На зернівках утворюються розвернуті тріщини, з яких виступає борошнистий
ендосперм. Тріщини бувають різної глибини: дрібні розривають лише
оболонку, глибокі — доходять до половини зернівки. Можуть бути уражені
окремі зернівки або весь качан. Біль частіше з’являєься на корінці
зернівки, рідше з її боків.

У роки, коли під час наливання зерна посухи змінюються дощами,
спостерігається сильне ураження кукурудзи цією хворобою.

Уражені качани легко пліснявіють і руйнуються в полі або в сховищах.
Зерно втрачає схожість.

Серед бактеріальних хвороб найбільш поширеною, особливо на Півдні
України, є бактеріоз качанів. Збудник — бактерії Bacillus mesentericus
v.vulgatus Flugge. Окрім кукурудзи, збудником уражуються абрикос,
персик, кабачки, гарбузи, огірок, бавовник, які є потенційними джерелами
розповсюдження хвороби.

Уражує лише зернівки. Проявляється у вигляді вдавлених плям блідо-сірого
кольору (2–3 мм) на корінці зернівок. За сильнішого розвитку хвороби
плями стають зморшкуватими, набувають бурувато-жовтого кольору й
суцільно вкривають зернівки.

Зерно з ознаками бактеріозу не придатне для сівби. Джерелом інфекції є
грунт, де бактерія живе як сапрофіт. Переносник збудника — злаковий
(хлібний) клопик Frigonotylus ruficornis G., який пошкоджує насіннєву
оболонку зернівки та вносить інфекцію в поранення.

Об’єктом зовнішнього карантину є захворювання — бактеріальне в’янення
(вілт) кукурудзи. Збудник — бактерії Bacterium stewarti (Smith), що має
низку синонімів.

На території України осередок цього захворювання було знайдено 1945 року
у Вінницькій області. Його одразу ж ліквідували, але загроза появи
хвороби існує весь час.

Зовнішні ознаки. Захворювання починається з появи на нижніх листках
подовжної штрихуватої плямистості. Плями (спочатку світло-зелені)
жовтіють, швидко поширюються жилками і утворюють смуги впродовж усього
листка. З листя смуги переходять на стебла. На поздовжніх плямах листя й
стебел і на поперечних зрізах виходить зовні ексудат у вигляді дрібних
крапель жовтого кольору, в яких міститься маса бактерій. Це явище
належить до найхарактерніших ознак хвороби. З нижніх листків інфекція
судинами, крізь стебла, переходить на верхні. Як наслідок, захворювання
поширюється на всю рослину. У польових умовах це призводить до
попереднього викидання волотей (чоловічих суцвіть) та їх побіління. За
сильного ураження кукурудзи вілтом рослини гинуть у ранній стадії
розвитку або стають карликовими та не плодоносять. Раннє ураження й
загибель молодих паростків спостерігається в нестійких проти вілту
швидкостиглих сортів цукрової кукурудзи. На стійкіших сортах кормової
кукурудзи бактеріоз проявляється пізніше — після викидання волотей.

За даними досліджень, загибель рослин, уражених бактеріальним в’яненням,
спричиняється не тільки внаслідок закупорення бактеріями судин і
пов’язаних з цим порушень живильного та водного режимів, а й від дії
бактеріального токсину, що виділяє збудник.

Інфекція бактеріального в’янення кукурудзи розповсюджується через
зараження насіння, рослинні рештки, що не перегнили, а також комахами.

Збудник вілту в грунті зимує рідко, а інфекція може зберігатися тільки у
рослинних рештках. Тому передача інфекції через грунт практично не має
великого значення.

У науковій літературі є відомості, що в поширенні бактеріального вілту
велика роль належить комахам (блішки Chaetocnema pulicaria та Ch.
denticulata), які є переносниками вілту в польових умовах.

Відомо, що дорослі жуки Ch. pulicaria, які вийшли із зимової сплячки
навесні, вже мають у собі збудника вілту. Пошкоджуючи молоді паростки
кукурудзи, жуки виїдають на листочках поздовжні жолобки та заражають
рослини бактеріозом. Незаражені особини, що потрапляють на інфіковані
рослини, заражаються і, своєю чергою, переносять інфекцію.

Дані літератури свідчать, що в роки епіфітотій в окремих господарствах
США загибель від бактеріозу сприйнятливих до в’янення сортів кукурудзи
сягала 100%, а в Італії найбільші втрати сягали 65%.

Вірусні хвороби кукурудзи характерні значною шкодочинністю внаслідок
пригнічення рослин, зустрічаються стебла без качанів, або вони бувають
недорозвинутими, з невеликою кількістю зернівок.

gdnx3

ди захисту культури від них зводяться до знищення хворих рослин,
бур’янів, що мають спільний вірус, та захисту від комах-переносників.
Вірусні хвороби та їхні особливості наведено нижче в таблиці 1.

Бактеріальні стеблові гнилі спричинюються трьома видами бактерій:
Pseudomonas hoici Kendrick, Erwinia carotovora Holland і Erwinia
dissolvens Burkh.

Ураження бактерією Ps. hoici звичайно проявляється перед викиданням
волотей і характеризується появою у верхніх частинах стебла великих (до
10 см завдовжки) розпливчастих плям кремового кольору з широкою
темно-бурою або фіолетовою облямівкою. В уражених рослин всихають
верхівки та підсихають із країв середні листки, а нижні залишаються
зеленими. Внутрішні тканини в місцях ураження набувають вигляду спочатку
густої світло-сірої, згодом темно-коричневої маси з неприємним запахом.
Такі рослини врожаю не дають. Хвороба частіше проявляється на зрошуваних
ділянках.

Від ураження бактерією E. carotovora центральний листок рослини в’яне,
скручується й жовтіє, а згодом в’яне вся рослина. Плями на стеблах не
з’являються. Всередині стебла, у верхній частині, утворюється сіра гнила
маса з дуже неприємним запахом. Хвороба частіше проявляється на пасинках
кукурудзи в умовах зрошення.

Ураження бактерією E. dissolvens частіше проявляється у першій половині
вегетації рослин. Хворі рослини відстають у рості, листя набуває
світлого кольору. На стеблах, обгортках качанів і листках, особливо тих,
що охоплюють основу стебла, з’являються коричневі, потім майже чорні
плями, що перетворюються в гнилісну м’яку слизувату масу з неприємним
запахом. Згодом уражені тканини зсихаються й залишаються тільки судинні
пучки. У місці ураження стебло переламується й падає. Особливо
інтенсивно хвороба поширюється за надмірної вологості й температури
25…30°С. Зараженню сприяють пошкодження рослин комахами та механічні
поранення під час догляду за посівами.

Джерелом інфекції можуть бути рослинні рештки, а також зимуючі бур’яни,
що уражуються гнилями. Деякі збудники можуть уражувати насіння або
перебувати в ньому у вигляді склероціїв.

Стеблові й кореневі гнилі спричинюють зрідженість посівів і набагато
знижують продуктивність рослин. Вилягання уражених рослин значно
ускладнює механізоване збирання кукурудзи.

Система заходів боротьби із хворобами кукурудзи

Слід запропонувати систему, що її розробив Інститут зернового
господарства УААН, яка передбачає виведення та районування стійких проти
хвороб сортів і гібридів; оздоровлення насіння; боротьбу з хворобами в
період вегетації рослин; вирощування непошкодженого, доброякісного
врожаю і запобігання його втратам під час зберігання, а також карантинні
заходи.

Створення й районування стійких проти хвороб гібридів і сортів кукурудзи

Найрадикальнішим і економічно найефективнішим методом боротьби з
хворобами кукурудзи є створення стійких проти них гібридів і сортів.

Є багато хвороб кукурудзи, що виникають у різні періоди вегетації
рослин. Ступінь розвитку деяких із них залежить від екологічних умов
певної зони. Тому селекційні роботи слід спрямовувати на створення таких
гібридів і сортів кукурудзи, які мали б групову стійкість проти
найшкідливіших для певної еколого-географічної зони хвороб.

У районах із високою вологістю грунту та недостатнім його прогріванням
насамперед потрібно створювати сорти з підвищеною стійкістю проти
пліснявіння насіння і хвороб сходів. В умовах надмірної вологості грунту
в період достигання й збирання кукурудзи важливою є селекція на
стійкість проти хвороб качанів, особливо таких, у боротьбі з якими
малоефективні інші методи. Досвід деяких зарубіжних і вітчизняних вчених
свідчить, що селекцією можна підвищити стійкість кукурудзи навіть проти
таких хвороб, як бактеріальне в’янення, пухирчаста сажка тощо.

Для виробництва можна рекомендувати низку сучасних сортів і гібридів,
яким треба приділити увагу за комплексом у них цінних ознак, у т. ч.
стійкістю проти пухирчастої сажки (див. табл. 2).

Проте слід пам’ятати, що стійкість гібридів добре проявляється в першому
поколінні, а в дальших вона помітно зменшується. Правильній оцінці
стійкості гібридів і сортів кукурудзи проти хвороб сприяє робота
сортодільниць у різних зонах України.

Агротехнічні заходи оздоровлення кукурудзи від хвороб

У боротьбі з хворобами кукурудзи важливе значення мають агротехнічні
заходи, спрямовані на відчутне зменшення резервацій інфекції і
підвищення стійкості рослин проти хвороб. До них належать: дотримання
правильних сівозмін, строків сівби тощо.

Правильна сівозміна. Часте вирощування кукурудзи на одному й тому самому
полі або монокультура її призводять до накопичення в грунті збудників
сажкових хвороб, гельмінтоспоріозу, диплодіозу тощо. Правильне
чергування культур у сівозміні сприяє зменшенню інфекції багатьох
хвороб, оскільки частина збудників гине, не знайшовши
рослини-живильника, а деякі відмирають унаслідок появи іншої мікрофлори
в ризосфері рослин. Для біологічного очищення грунту від багатьох
збудників хвороб треба не висівати кукурудзу на одній і тій самій площі
протягом двох-трьох років. За сильного розвитку таких хвороб, як летюча
сажка й ризоктоніоз, повторно вирощувати кукурудзу на тому самому полі
можна через чотири-п’ять років. Поля в сівозміні розміщують так, щоб
посів кукурудзи поточного року не був поряд із торішнім її посівом. Це
зменшує поширення інфекції хвороб на нові посіви кукурудзи. Не слід
також розміщувати посіви проса й могару поблизу посівів кукурудзи,
оскільки це може призвести до посилення розвитку бактеріозу на качанах
унаслідок пошкодження їх хлібними клопами.

У степових і деяких інших зонах України можна висівати кукурудзу по
кукурудзі на товарне зерно й силос, але при цьому слід вдаватися до
додаткових заходів боротьби з хворобами та шкідниками.

Строки сівби та глибина загортання насіння

Велике значення для підвищення стійкості кукурудзи проти хвороб має
сівба насіння в оптимальні строки, коли температура грунту сягає 9…12°С.
Рання сівба кукурудзи за нижчих температур призводить до посилення
ураженості насіння пліснявінням, стебловими й кореневими гнилями, а
пізня — до посилення розвитку пухирчастої та лючої сажок і більшої
сприйнятливості рослин до нігроспорозу, а також до пліснявіння качанів у
полі й під час зберігання. Ефективним заходом боротьби з пліснявінням
насіння й проростків є правильна глибина загортання насіння. Для
степової і лісостепової зон кукурудзу звичайно рекомендують висівати на
глибину 8 см, у зволоженіших зонах, на важких за механічним складом
грунтах — 4–5 см, на легких — 6–8 см. Визначаючи глибину загортання
насіння, треба враховувати також зволоженість орного шару грунту. Один
із способів боротьби — сівба зрілим, добре виповненим насінням, яке дає
могутніші сходи та менш сприйнятливе, ніж недозріле, до ураження
грунтовими грибами. У районах недостатнього зволоження після сівби
кукурудзи рекомендується провадити коткування, що поліпшує умови
проростання насіння, зменшує його пліснявіння й ураженість стебловими та
кореневими гнилями.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020