Реферат на тему:
Будівля шампіньйонниці
u
}I о грубішими від стін виробничого приміщення. Щоб зменшити
тепловитрати приміщення, стіни будують із повітряним простором, а щілину
заповнюють пінопластом, який має чудові теплоізоляційні властивості.
Доволі доброї теплоізоляції можна досягти за товщини повітряної щілини
3–4 см. Стелю шампіньйонниці можна будувати із різних матеріалів
(залізобетонні, керамічно-залізобетонні плити та інші), але втрати тепла
мають бути мінімальні. Утворення водяної пари на стелі за недостатньої
ізоляції призводить до того, що на останньому ярусі неможливо вирощувати
гриби через суцільне зволоження субстрату конденсатом. Залізобетонні
плити додатково теплоізолюють поліуретановою плитою, пінопластом,
торфом, корою, мінеральною ватою тощо. Підлога в камері для вирощування
печериць і пастеризаційному приміщенні має бути цементною. Під час
будівництва підлоги слід враховувати її нахил. Нахил має бути
спрямований до середини камери або до стін, де є труби водяного
обігрівання. Для зменшення втрат тепла її можна ізолювати
5-сантиметровим шаром пінопласту. Двері до камер вирощування мають бути
щільними. У внутрішній стіні камери та з боку внутрішнього коридору
двері повинні мати розміри 120х200 см для можливості використання
технологічного транспорту. Штукатурка стін виробничого приміщення
виконується із суміші цементу, вапна та піску з додаванням розчину
Abizol R або Abizol D. Стіни покривають таким розчином двічі, після чого
вони набувають світлого кольору, що дає змогу краще проводити
спостереження за розвитком та утворенням плодових тіл гриба. Для
внутрішньої побілки стін можна водночас застосовувати й хлоркаучукову
фарбу. Зовнішню штукатурку стін виконують згідно із загальноприйнятими
вимогами. Приміщення для приготування та дезінфекції покривної землі —
обов’язковий елемент шампіньйонниці. Для проведення дезінфекції землі
потрібне приміщення загальним об’ємом 15–20 м3, яке забезпечує одну
виробничу камеру. Таке приміщення дає можливість дезінфікувати покривну
землю на полицях або в контейнерах із товщиною землі в кілька
сантиметрів. Контейнери встановлюють на подвійну (ажурову) підлогу (для
забезпечення відтоку конденсату). Приміщення забезпечується внутрішнім
та зовнішнім вентиляторами для рециркуляції повітря. Елекричним
освітленням забезпечують усі приміщення шампіньйонниці. Частіше
застосовують освітлення на бічних стінах за допомогою звичайних ламп
розжарювання в герметичних світильниках, які забезпечують достатню
освітленість у приміщеннях. Інколи під час збирання грибів
використовують переносні світильники. У камерах, де проходить процес
вирощування печериць, із точки зору техніки безпеки, електричні розетки
не монтують. Одним із основних елементів проектування шампіньйонниці є
правильний вибір системи опалення, вентиляції, кондиціонування повітря
та, відповідно, засобів їх автоматизації. Опалення теплиць є одним з
найенергоємніших процесів у технології вирощування грибів. Так, для
обігрівання 1 га теплиці потрібно від 10 до 30 ГДж тепла за годину
залежно від типу споруди та району будівництва, а частка теплової
енергії у собівартості продукції може становити 80%. Тому правильний
вибір джерела теплової енергії та системи опалення є доволі актуальним.
При проектуванні котельні для шампіньйонниці слід врахувати те, що для
забезпечення технологічного процесу варто мати два теплоносії (вода і
пара), а тому котельня повинна мати котлоагрегати для отримання як
гарячої води (для опалення), так і пари (для пастеризації субстрату).
Одним із завдань, яке доводиться вирішувати під час проектування системи
опалення, є вибір енергоносія. Вибір проводять з точки зору вартості
енергоносія та типу котельного агрегату з урахуванням витрат на
будівництво та експлуатацію. Потужність котельного агрегату бирають
відповідно до конкретного приміщення (приміщень) і визначають за
рівнянням теплового балансу. Для визначення економічно доцільного носія
теплової енергії ми проаналізували використання котелень на різних видах
палива. У результаті дослідження було визначено, що найменші щорічні
витрати на виробництво продукції має варіант із котельнею, що працює на
газі, далі йде варіант із використанням вугілля, і далі, відповідно:
мазуту, електроенергії та пічного побутового палива. Якщо власник має
обладнання для використання кількох видів палива, економічно доцільний
енергоносій можна визначити за допомогою вартісних еквівалентів.
Вартісний еквівалент енергоносія — це такі розрахункові витрати (в
гривнях) на придбання та транспортування його, які є однаковими з
базовим енергоносієм. За базовий обирається будь-який з енергоносіїв,
відносно якого проводили порівняння. Вартісний еквівалент енергоносія
визначається за формулою. Еі= (Тб+rбт)ЧQі Чkі /QбЧkб, де Тб — вартість
(тариф) одиниці базового енергоносія, грн/кВтЧгод, грн/м3, грн/кг; Qі —
енергомісткість, МДж/кВтЧгод, МДж/м3, МДж/кг (табл. 2); kі — коефіцієнт
використання; Qб — енергомісткість палива за базовим варіантом; kб —
коєфіцієнти використання за базовим варіантом; rт — приведені витрати на
транспортування та зберігання. Наприклад, якщо за базовий енергоносій
обрати мазут, то витрати на опалення мазутом і вугіллям ідентичні тоді,
коли вартість вугілля, включаючи транспортні витрати, становить 0,26
грн/кг (табл. 3). Якщо б вугілля коштувало вказані гроші, то на
отримання однієї й тієї самої кількості теплоенергії від вугілля та
мазуту власник витратив би однакову кількість грошей. Утім, за станом на
1 жовтня 2001 р., маємо вартість вугілля близько 0,18 грн/кг, тобто
нижче вартісного еквівалента, і тому використання його, порівняно з
мазутом, більш вигідне. Аналогічно дійдемо висновку, що опалення газом
теж дешевше, а опалення пічним побутовим паливом та електроенергією
(навіть за нічного тарифу) — дорожче. Для зручності інтерпретації
результатів розрахунків доцільно використовувати відносну величину
вартісних еквівалентів енергоносіїв sЕ= (Тб+rбТ) ЧQі Чkі / QбЧkб
(Ті+rТі) – 1, де Тб — тариф базового енергоносія.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
