Реферат на тему:
Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища
В Україні існує система органів управління в галузі охорони
навколишнього середовища — це юридично самостійні державні, самоврядні й
громадські інституції, уповноважені здійснювати
організаційно-розпорядчі, координаційні, консультативні,
організаційно-експертні, контрольні та інші функції в галузі
забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних
ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.
До системи органів управління в галузі охорони навколишнього середовища
належать:
І. Органи загального державного управління
1. Органи центральної державної виконавчої влади:
Кабінет Міністрів України;
Постійна урядова комісія з питань техногенної екологічної безпеки і
надзвичайних ситуацій;
Рада національної безпеки.
2. Органи державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим:
— уряд Автономної Республіки Крим.
3. Органи місцевої державної виконавчої влади:
обласні державні адміністрації;
Київська міська державна адміністрація;
Севастопольська міська державна адміністрація;
районні державні адміністрації;
районні в м. Києві державні адміністрації;
районні в м. Севастополі державні адміністрації;
Органи спеціального державного управління
Органи надвідомчого управління і контролю в галузі екології:
Міністерство екології та природних ресурсів України;
Міністерство охорони здоров’я України.
Органи спеціального поресурсного управління:
Державний комітет України по земельних ресурсах;
Державний комітет України по водному господарству;
Міністерство праці та соціальної політики України;
Державний комітет лісового господарства України.
Органи спеціалізованого функціонального управління:
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту
населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
Міністерство внутрішніх справ України;
Державний комітет України стандартизації, метрології та сертифікації.
Органи спеціалізованого галузевого управління:
Міністерство палива та енергетики України
Органи місцевого самоврядування
міські Ради народних
депутатів; обласні Ради народних
депутатів;
селищні Ради народних
депутатів; районні Ради народних
депутатів;
сільські Ради народних
депутатів; районні в містах Ради
народних депутатів.
Органи громадського управління
Українське товариство охорони природи;
Українська екологічна академія наук;
Українська екологічна асоціація «Зелений світ»;
Національний екологічний центр;
Український екологічний фонд.
Верховна Рада та Кабінет Міністрів України вже схвалили деякі закони й
постанови щодо вдосконалення системи управління природокористуванням. Це
Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991 р.), Закон
«Про тваринний світ» (1993 р.), постанови: «Про посилення охорони
запасів цінних видів риб, ссавців, водних безхребетних й водних рослин»,
«Про порядок обмеження, тимчасової заборони чи припинення діяльності
підприємств, установ і організацій у разі порушення ними законодавства
про охорону навколишнього природного середовища», «Про порядок
визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього
природного середовища», «Про створення Державної екологічної інспекції
Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної
безпеки».
Президент України видав Укази зі згаданої проблеми, зокрема: «Про заходи
щодо організації роботи по поліпшенню екологічного стану р. Дніпро та
якості питної води», «Про додаткові заходи щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи».
Органи державного управління з регулювання відносин щодо охорони
навколишнього природного середовища отримали такі повноваження:
Верховна Рада України:
визначає основні напрямки державної політики в галузі охорони природного
середовища;
затверджує державні екологічні програми;
визначає правові основи регулювання відносин у галузі охорони
навколишнього природного середовища;
приймає рішення про припинення діяльності підприємств і об’єктів у разі
порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного
середовища;
визначає повноваження Рад народних депутатів, порядок організації та
діяльності органів управління в галузі охорони навколишнього середовища,
використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;
установлює правовий режим зон надзвичайної ситуації оголошує такі зони
на території республіки та визначає статус потерпілих громадян.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим:
визначає порядок організації та діяльності органів управління в галузі
охорони навколишнього середовища й використання природних ресурсів;
визначає повноваження Рад народних депутатів у галузі охорони
навколишнього середовища та раціонального використання природних
ресурсів;
забезпечує реалізацію екологічної політики України, екологічних прав
громадян;
затверджує екологічні програми;
організує вивчення навколишнього середовища;
створює й визначає статус позабюджетних, резервних, у тому числі й
валютних, фондів для фінансування програм та інших заходів з охорони
навколишнього середовища;
приймає рішення про визначення територій та об’єктів, що підлягають
особливій охороні;
припиняє діяльність підприємств у разі порушення ними законодавства про
охорону навколишнього середовища;
установлює в разі потреби нормативи екологічної безпеки вищі, ніж ті, що
діють на території України.
Кабінет Міністрів України:
здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою України екологічної
політики;
забезпечує розробку державних республіканських, міждержавних і
регіональних екологічних програм;
координує діяльність міністерств, відомств, інших установ та організацій
України з питань охорони навколишнього середовища;
визначає порядок розробки та затвердження екологічних нормативів,
лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих
речовин у навколишнє природне середовище, захоронення (складування)
відходів;
встановлює порядок та граничні розміри плати за користування природними
ресурсами, забруднення навколишнього природного середовища, захоронення
(складування) відходів, інші види шкідливого впливу на довкілля;
приймає рішення щодо категорійності та організації нових об’єктів
природно-заповідного фонду країни;
організує екологічне виховання та екологічну освіту громадян;
приймає рішення про зупинення або припинення діяльності підприємств,
установ і організацій (незалежно від форм власності та підпорядкування)
у разі порушення ними екологічного законодавства.
Міністерство екології та природних ресурсів України та його органи на
місцях:
здійснюють комплексне управління в галузі охорони навколишнього
природного середовища в країні, проводять єдину науково-технічну
політику з питань охорони навколишнього природного середовища й
використання природних ресурсів, координують діяльність міністерств,
відомств, підприємств, установ і організацій в цій галузі;
ведуть державний контроль за використанням і охороною земель, надр,
поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої
рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних
ресурсів територіальних вод, континентального шельфу й виключної
(морської) економіч-
ної зони держави, а також за додержанням норм екологічної безпеки;
забезпечують роботу державної екологічної інформаційної системи;
затверджують нормативи, правила, беруть участь у розробці стандартів
щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони навколишнього
природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів;
здійснюють державну екологічну експертизу;
одержують безплатно від міністерств, відомств, підприємств, установ та
організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на них
завдань;
видають дозволи на захоронення (складування) промислових, побутових та
інших відходів, на скиди шкідливих речовин у навколишнє природне
середовище, та спеціальне використання природних ресурсів, відповідно до
законодавства України;
|
?
,межують чи припиняють діяльність підприємств і об’єктів незалежно від
їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється
з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного
середовища, дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням
лімітів на викиди та скиди забруднюючих речовин;
подають позови щодо відшкодування збитків і втрат, заподіяних у
результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного
середовища;
складають протоколи та розглядають справи про адміністративні
правопорушення в галузі охорони природного середовища й використання
природних ресурсів;
керують заповідною справою, ведуть Червону книгу України;
координують роботу інших спеціально вповноважених органів державного
управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та
використання природних ресурсів;
здійснюють міжнародне співробітництво з питань охорони навколишнього
природного середовища, вивчають, узагальнюють і поширюють міжнародний
досвід у цій галузі, забезпечують виконання зобов’язань України за
міжнародними угодами з питань охорони навколишнього природного
середовища.
Місцеві Ради народних депутатів:
забезпечують реалізацію екологічної політики України, екологічних прав
громадян;
дають згоду на розміщення з урахуванням екологічних вимог на підвідомчій
території підприємств, установ і організацій;
затверджують з урахуванням екологічних вимог проекти планування й
забудови населених пунктів, їх генеральні плани та схеми промислових
вузлів;
видають і скасовують дозволи на окреме спеціальне використання природних
ресурсів місцевого значення;
затверджують місцеві екологічні програми;
організовують вивчення навколишнього природного середовища;
створюють і визначають статус позабюджетних, резервних, у тому числі
валютних, фондів для фінансування програм та інших заходів з охорони
навколишнього природного середовища;
організовують у разі необхідності проведення екологічної експертизи;
інформують населення про стан навколишнього природного середовища;
організовують роботу з ліквідації екологічних наслідків аварій,
залучають до цих робіт підприємства, установи й організації (незалежно
від їхнього підпорядкування та форми власності) та окремих громадян;
приймають рішення про організацію територій та об’єктів
природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що
підлягають особливій охороні;
здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону
навколишнього природного середовища;
припиняють господарську діяльність підприємств, установ і організацій
місцевого підпорядкування, а також обмежують чи припиняють (тимчасово)
діяльність не підпорядкованих Радам підприємств, установ та організацій
у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного
середовища;
координують діяльність відповідних спеціально вповноважених державних
органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища
та використання природних ресурсів на території місцевої Ради народних
депутатів.
Виконавчі й розпорядчі органи місцевих Рад народних депутатів:
здійснюють реалізацію рішень відповідних Рад народних депутатів;
координують діяльність місцевих органів управління, підприємств, установ
і організацій, розташованих на території місцевої Ради народних
депутатів, незалежно від форм власності та підпорядкування;
організують розробку місцевих екологічних програм;
визначають порядок оплати та розміри платежів за забруднення
навколишнього середовища та захоронення (складування) відходів;
затверджують для підприємств, установ та організацій ліміти використання
природних ресурсів, за винятком ресурсів республіканського значення,
ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне
середовище, за винятком викидів і скидів, що призводять до забруднення
природних ресурсів республіканського значення або природного середовища
за межами території цієї Ради народних депутатів;
організують збирання, переробку, утилізацію й захоронення промислових,
побутових та інших відходів на своїй території;
формують і використовують місцеві позабюджетні фонди охорони
навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;
погоджують поточні й перспективні плани підприємств, установ і
організацій з питань охорони навколишнього природного середовища та
використання природних ресурсів;
забезпечують систематичне та оперативне інформування підприємств,
установ, організацій та населення про стан навколишнього природного
середовища, захворюваність населення;
організують екологічну освіту та екологічне виховання громадян;
приймають рішення про організацію територій та об’єктів
природно-заповідного фонду місцевого значення.
Громадське управління в галузі охорони навколишнього середовища
здійснюється громадськими об’єднаннями, якщо така діяльність передбачена
їхніми статутами, зареєстрованими відповідно до законодавства України.
Громадські природоохоронні об’єднання мають право:
розробляти й пропагувати природоохоронні програми;
утворювати громадські фонди охорони природи за погодженням із місцевими
Радами народних депутатів; за рахунок власних коштів і добровільної
трудової участі членів громадських об’єднань, виконувати роботи з
охорони та відтворення природних ресурсів, збереження та поліпшення
стану навколишнього середовища;
брати участь у проведенні спеціально вповноваженими державними органами
управління перевірок виконання підприємствами, установами та
організаціями природоохоронних планів і заходів;
проводити громадську екологічну експертизу, оприлюднювати її результати
і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення;
одержувати в установленому порядку інформацію про стан навколишнього
середовища, джерела його забруднення, про програми й заходи з охорони
навколишнього середовища;
виступати з ініціативою проведення референдумів з питань, пов’язаних з
охороною природи, використанням природних ресурсів та забезпеченням
екологічної безпеки;
вносити до відповідних органів пропозиції про організацію територій та
об’єктів природно-заповідного фонду.
Метою управління в галузі охорони навколишнього середовища є реалізація
законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки,
забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо
використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і
громадських органів.
Література
Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної
політики на 2000—2004 рр.: Послання Президента України до Верховної Ради
України. 2000 рік // Урядовий кур’єр. — 2000. — № 34. — С. 5—12.
Бланк І. А. Інвестиційний менеджмент. — К.: ІТЕМ, 1995.
Гальчинський А. Теорія грошей. — К.: Основи, 1998.
Государственное регулирование экономики и социальный комплекс: Учеб.
пособие / Под ред. Т. Г. Морозовой, А. В. Пикулькина. — М.:
Финстатинформ, 1997.
Державне управління: теорія і практика / За ред. В. Б. Авер’янова. — К.:
Юрінком Інтер, 1998.
Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д’яконова І. І. Бюджет і фінансова політика
України. — К.: Наук. думка, 1999.
Курс переходной экономики / Под ред. Л. И. Абалкина. — М.:
Финстатинформ, 1997.
Леслі А. П. Аналіз державної політики. — К.: Основи, 1999.
Линдерт П. Х. Экономика мирохозяйственных связей. — М.:
Прогресс-Универс, 1994.
Мельник О. Інфляція: теорія і практика регулювання. — К.: Знання, 1999.
Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання
економіки. — Львів: Укр. технології, 1999.
Панасюк Б. Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. — К.:
Поліграфкнига, 1998.
Розпутенко І. Управління державними видатками в перехідних економіках. —
К.: Основи, 1993.
Симоненко В. К. Регионы Украины: проблемы развития. — К.: Наук. думка,
1997.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
