.

Нематеріальні ресурси (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
6 3458
Скачать документ

Реферат на тему:

Нематеріальні ресурси

Визначальною рисою сучасного періоду розвитку всіх без винятку
розвинених країн є зростання в суспільному виробництві ролі
науково-технічних знань та інших результатів творчої діяльності людини.
Використання накопиченого капіталу знань веде до суттєвих змін у
характері функціонування підприємств та організацій. Значення фізичних
товарів і обладнання поступово зменшується, тоді як значення послуг і
нематеріальних ресурсів неухильно зростає.

За природою свого походження нематеріальні ресурси виникають або завдяки
новим, унікальним знанням у будь-якій формі, або через рідкісність
ресурсів (природну чи організовану). В обох цих випадках недостатність
ресурсів (унаслідок унікальності чи наявності в обмеженій кількості)
сприяє появі ренти. Використання таких ресурсів або робить їхніх
власників єдиним виробником певної продукції, або забезпечує зменшення
витрат проти інших виробників. Отже, нематеріальні ресурси багато важать
у підвищенні конкурентоспроможності діючих підприємств. За умов
насиченості ринку різноманітними товарами підприємство-виробник повинно
вдосконалювати можливості пропонування, просування та реалізації своїх
товарів або послуг. Дійовим інструментом конкуренції у цьому разі може
бути використання нематеріальних ресурсів. Наприклад, володіння
ліцензією надає її власникові виключне право використання певного
технічного досягнення, а тому забезпечує йому відповідні конкурентні
переваги. Зареєстроване зазначення походження товару завжди гарантує
споживачу особливі, елітарні, а іноді унікальні властивості товару, що
також підвищує конкурентоспроможність останнього.

Відтак необхідною умовою успішного функціонування будь-якого
підприємства в ринковій економіці є ефективне використання його власних
так званих нематеріальних ресурсів.

Нематеріальні ресурси — це складова частина потенціалу підприємства,
здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого
періоду. Відмінними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи
здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від
їхнього використання.

Поняття «нематеріальні ресурси» використовується для характеристики
сукупності об’єктів інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність
у широкому розумінні — це юридична категорія, яка застосовується для:

– визначення результатів творчої праці людини (творів науки, техніки,
мистецтва та інших видів діяльності);

– позначення належності таких результатів творчої праці відповідним
суб’єктам творчої діяльності;

– закріплення за цими суб’єктами особистих немайнових і майнових прав,
пов’язаних із розробкою та використанням створених ними інтелектуальних
продуктів.

У складі об’єктів інтелектуальної власності виокремлюють:

1) об’єкти промислової власності. З-поміж об’єктів промислової власності
окремо також виділяють так звані засоби індивідуалізації учасників
цивільного обороту і виготовлюваної ними продукції, робіт, послуг (знаки
для товарів і послуг, фірмове найменування, зазначення походження
товарів);

2) об’єкти, що охороняються авторськими та суміжними правами;

3) інші (нетрадиційні) об’єкти інтелектуальної власності

Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності (1883 р.)
до об’єктів цієї власності належать винаходи, корисні моделі, промислові
зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування
зазначення походження товарів, а також способи захисту від припинення
недобросовісної конкуренції.

Стокгольмська конвенція (1967 р.) включає в поняття «інтелектуальна
власність» права, що стосуються до літературних, художніх і наукових
творів, виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо і
телевізійних передач, винаходів у всіх галузях людської діяльності,
наукових відкриттів, промислових зразків, товарних знаків, знаків
обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень, захисту
проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші права щодо
інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і
художній галузях.

Поняття «промислова власність» розуміють у найширшому значенні і
застосовують не тільки щодо промисловості й торгівлі, але також і щодо
сільськогосподарського виробництва, добувної промисловості та всіх
продуктів промислового чи природного походження.

Серед об’єктів промислової власності центральне місце належить
винаходам.

Винахід — це результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі
технології. Об’єктами винаходу можуть бути продукт і спосіб.

Виділяють кілька основних видів продуктів, які можуть стати об’єктом
винаходу. До них, зокрема, належать:

– пристрій — машина, механізм, прилад тощо, які характеризуються
наявністю конструктивних елементів та зв’язків між ними, їхнім взаємним
розташуванням, формою виконання, параметрами елементів і матеріалів, з
котрих їх виготовлено;

– речовина – індивідуальні хімічні сполуки, композиції (сполуки, суміші,
розчини, сплави тощо), продукти ядерного перетворення, які
характеризуються якісними й кількісними ознаками;

– штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин – спадково
однорідні культури бактерій, мікроскопічні гриби, дріжджі,
мікроорганізми, віруси, фаги, соматичні клітини рослин і тварин, які
культивуються тощо.

До способів належать процеси виконання дій над матеріальним об’єктом
(об’єктами) за допомогою інших матеріальних об’єктів. Спосіб
характеризується наявністю дій або сукупності дій, порядком їхнього
виконання в часі.

Отже, винаходом може бути лише конкретний продукт або спосіб.
Пропозиції, що їх сформульовано у вигляді загальної постановки завдання
або у вигляді ідеї не можуть бути кваліфіковані як винахід. Зокрема, не
визнаються винаходами відкриття, наукові теорії, математичні методи,
методи організації та управління господарством, плани, умовні
позначення, розклади, правила, програми для обчислювальних машин,
топології інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин тощо.

Для визначення патентоспроможності винаходу в Україні використовуються
такі критерії:

1) новизна винаходу. Винахід визнається новим, якщо він не є частиною
рівня техніки, тобто, коли з усіх відомостей, які стали
загальнодоступними в світі до дня подачі заявки на винахід, не виявлено
засобу з ознаками, ідентичними всім ознакам формули даного винаходу;

2) наявність винахідницького рівня. Винахід має винахідницький рівень,
якщо для фахівця він не випливає сам собою з рівня техніки, тобто, коли
досі не було виявлено рішень, які мають ознаки, що збігаються з
головними ознаками даного винаходу;

3) промислова придатність винаходу. Винахід признається промислово
придатним, якщо його можна використати (багаторазово відтворити) в
промисловості або в іншій сфері діяльності. При цьому безпосередня
утилітарна корисність винаходу не є обов’язковою умовою (винахід не
обов’язково має бути використаний).

Корисна модель — це результат творчої діяльності людини, об’єктом якої
може бути конструктивне вирішення пристрою або його складових частин.

Корисні моделі відрізняються від інших об’єктів промислової власності
тим, що їх предметом є тільки конструктивне вирішення пристрою
(просторова композиція, взаємне розташування елементів, форма). Це
означає, що речовини, штами мікроорганізмів, культури клітин рослин і
тварин, а також способи не можуть бути визнані корисними моделями. За
законами України корисна модель відповідає умовам патентоспроможності,
якщо вона є новою (не є частиною рівня техніки) і промислово придатною
(тобто придатною для відтворення промисловими засобами).

Промисловим зразком називається результат творчої діяльності людини в
галузі художнього конструювання. Об’єктом такої діяльності може бути
форма, малюнок, кольори або їхнє поєднання, що визначають зовнішній
вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та
ергономічних потреб. Промисловий зразок може бути об’ємним (модель),
плоским (рисунок) або комбінованим.

За своєю сутністю промисловий зразок — це нове художньо-конструктивне
вирішення виробу, в якому досягається єдність технічних та естетичних
властивостей. Не підлягають охороні як промислові зразки: об’єкти
архітектури, промислові гідротехнічні та інші стаціонарні споруди;
друкована продукція як така; об’єкти нестійкої форми з рідких,
газоподібних, сипких і т. п. подібних речовин.

Художньо-конструктивне вирішення виробу визнається промисловим зразком і
забезпечується правовою охороною за умов його новизни та промислової
придатності. Промисловий зразок є новим, якщо сукупність його суттєвих
ознак, що визначають естетичні та (або) ергономічні особливості виробу,
не стала загальнодоступною у світі до дня фіксації його пріоритету.
Промислова придатність означає, що промисловий зразок може бути
багаторазово відтворений через виготовлення відповідного виробу.

Товарними знаками та знаками обслуговування (в українському
законодавстві — знаки для товарів і послуг) вважаються оригінальні
позначення, з допомогою яких товари і послуги одних осіб відрізняють від
однорідних товарів і послуг інших осіб. Головне завдання товарного знака
полягає в ідентифікації товару та його виробника на ринку. Товарний знак
при цьому виконує одночасно дві функції: рекламування товару та
гарантування його якості.

Використання таких знаків дає можливість споживачу швидко знайти та
ідентифікувати потрібний йому товар. Тому товарний знак розміщують на
самому товарі або його упаковці. Товарний знак використовують також у
рекламі, друкованих виданнях, на офіційних бланках підприємств тощо.

Товарний знак є вказівкою для споживача, тому власник товарного знака
несе відповідальність за якість своїх виробів як у процесі реалізації,
так і на етапі споживання.

Об’єктами знака для товарів і послуг можуть бути:

– словесними (слова, сполучення літер, лексичний образ);

– зображувальними (зображення живих істот, різноманітних предметів,
фігур будь-яких форм, кольорових плям тощо);

– об’ємними (тривимірні об’єкти, фігури та комбінації ліній і фігур);

– з використанням інших позначень або їхніх комбінацій, виконаних у
будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.

Основними вимогами до знаків для товарів і послуг є:

1) їхня новизна (новизна товарного знака розглядається стосовно сфери
його використання, тобто переліку товарів, які він охороняє, і часу його
дії, тобто терміну чинності даного товарного знака);

2) оригінальність (товарний знак має суттєво відрізнятися від уже
зареєстрованих і відомих позначень);

3) охоронопридатність, тобто можливість їхньої офіційної реєстрації.

Правовій охороні підлягають знаки, які не порушують суспільних
інтересів, принципів гуманності та моралі та на якій не поширюються
обмеження щодо надання правової охорони. В українському законодавстві є
достатньо широкий перелік позначень, котрі не підлягають реєстрації як
знаки для товарів і послуг. Зокрема, до таких належать позначення, які:

1) зображують державні герби, прапори та емблеми, офіційні назви держав,
скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій,
офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки, нагороди та
інші відзнаки;

2) не мають розрізняльної здатності (неспроможні породити в споживача
асоціативні образи, достатні для ідентифікації товару та його
виробника), які є загальновживаними, які є оманливими або такими, що
можуть завести в оману щодо товару (послуги) або особи, котра його
виробляє (надає);

3) є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками,
раніше зареєстрованими, фірмовими найменуваннями, найменуваннями місця
походження товару, що належать іншим особам;

4) відтворюють промислові зразки, назви відомих в Україні творів науки,
літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них без згоди власників
авторського права, прізвища, імена, портрети, факсиміле відомих в
Україні осіб без їхньої згоди.

Зазначення походження товару як об’єкт промислової власності може бути
двох видів: просте та кваліфіковане.

?

a

uethc

¤

a

??????????????UeIIAIµA

dh`„?gd8Zr

dh]„^„`„?gd8Zr

dh`„?gd8Zr

7bB^E\H L?O?QSfSOS?TFU”V?V XaXlY
\i]*` a‚cZd?wFx?x?Ue??Ue??????????Ue?????Ue??

=фічне місце походження товару. При цьому під географічним місцем
розуміють будь-який географічний об’єкт із офіційно визначеними межами:
країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо.

Поняття «кваліфіковане зазначення походження товару» охоплює (об’єднує)
такі терміни:

– назва місця походження товару;

– географічне зазначення походження товару.

Назва місця походження товару — це назва географічного місця, яка
вживається як позначення в назві товару, що походить із зазначеного
географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним
чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними
умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного
географічного місця людським фактором.

Географічне зазначення походження товару — це назва географічного місця,
котра вживається як позначення в назві товару, що походить із цього
географічного місця та має певні якості, репутацію або інші
характеристики, в основному зумовлені характерними для даного
географічного місця природними умовами чи людським фактором або
поєднанням таких.

Просте зазначення походження товару дає лише загальне уявлення про
дійсне місце походження товару. Кваліфіковане зазначення походження
товару виокремлює з-поміж великої кількості товарів такі, котрі мають
особливі властивості, особливі якості, зумовлені географічною специфікою
місця його виробництва, тобто воно вказує на безпосередню залежність
властивостей товару від місця його походження.

Метою реєстрації зазначення походження товару є захист такого
найменування, запобігання його використанню для інших товарів. Тому
основними ознаками зазначення походження товару поряд з назвою певної
місцевості є:

– географічне середовище, яке охоплює специфічні природні умови та (або)
людські фактори;

– наявність в товарі особливих властивостей, які вирізняють його з-поміж
інших однорідних товарів;

– обов’язкова об’єктивна залежність особливих властивостей товару від
географічного середовища.

Не визнається зазначенням походження товару позначення, яке, хоча і
містить назву географічного об’єкта, але є загальновживаним щодо товарів
певного виду і яке не пов’язане з місцем його виготовлення.
Забороняється використовувати зазначення походження товару в перекладі
або у сполученнях зі словами «рід», «тип», «імітація», оскільки це може
завести споживачів в оману щодо місця походження та особливих
властивостей товару.

Фізична або юридична особа, яка зареєструвала зазначення походження
товару, одержує право на його використання в рекламних цілях через
розміщення на відповідному виробі, його упаковці, у проспектах та іншій
товарно-супровідній документації.

Фірмове найменування — це стале позначення підприємства (фірми,
компанії, тощо) або окремої особи, від імені якої здійснюється
виробнича або інша діяльність.

Фірмове найменування використовується для розпізнавання підприємств і
виокремлювання їх з-поміж інших. На відміну від знаків для товарів і
послуг, які уможливлюють ідентифікацію конкретних товарів та послуг
даного підприємства, фірмове найменування вказує на підприємство як
таке, без будь-яких посилань на товари та послуги, які воно постачає на
ринок, та характеризує репутацію і становище підприємства в цілому.

Недобросовісною конкуренцією вважаються будь-які дії в конкуренції, що
суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій
діяльності. Недобросовісною конкуренцією вважаються дії пов’язані:

1) із неправомірним використанням ділової репутації суб’єкта
господарювання (використання чужих позначень, рекламних матеріалів,
упаковки; товарів іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду
виробу; порівняльної реклами);

2) зі створенням перешкод суб’єктам господарювання в процесі конкуренції
та досягнення неправомірних переваг у конкуренції (дискредитація
суб’єкта; купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із
примусовим асортиментом; намовляння до бойкоту суб’єкта господарювання;
намовляння постачальника до дискримінації покупця; намовляння до
розірвання договору з конкурентом; підкуп працівника постачальника або
покупця);

3) із неправомірним збиранням, розголошенням та використанням
комерційної таємниці, включаючи й намовляння до розголошення комерційної
таємниці.

До об’єктів, що охороняються авторським правом належать як оприлюднені,
так і неоприлюднені твори в галузі науки, літератури і мистецтва
незалежно від їхнього призначення, жанру, достоїнства, обсягу, мети
(освіта, інформація, пропаганда, розваги тощо), котрі існують у таких
об’єктивних формах:

– письмовій (рукопис, машинопис, нотний запис тощо);

– усній (оприлюднені виступи, лекції, промови, проповіді тощо);

– образотворчій (ілюстрації, картини, схеми, кіно-, відео-, фотокадри
тощо);

– об’ємно-просторовій (скульптури, моделі, архітектурні форми тощо);

– в інших формах.

Авторське право не поширюється на:

1) офіційні документи (закони, укази, постанови, судові рішення,
інструкції тощо);

2) державні символи та знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки);

3) твори народної творчості;

4) повідомлення про новини дня, поточні події, що мають характер
звичайної прес-інформації;

5) ідеї, процедури, процеси, концепції, винаходи, корисні моделі,
промислові зразки, знаки для товарів і послуг, раціоналізаторські
пропозиції;

6) твори, термін дії авторського права на які закінчився.

Під комп’ютерною програмою розуміють об’єктивну форму подання сукупності
даних та команд, призначених для функціонування електронних
обчислювальних машин. Конкретно — це набір інструкцій у вигляді слів,
цифр, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, яку
читає машина, і які приводять її у дію для досягнення певної мети або
результату. Поняття «комп’ютерна програма» охоплює операційні системи і
прикладні програми, виражені у вихідному або об’єктному коді, включаючи
підготовчі матеріали та аудіовізуальні відображення, одержані внаслідок
розробки комп’ютерної програми.

Авторське право поширюється на будь-які програми як оприлюднені, так і
неоприлюднені, подані в об’єктивній формі, незалежно від їхнього
матеріального носія, призначення чи якості. Поняття «комп’ютерна
програма» не поширюється на бази даних.

Правовій охороні не підлягають ідеї та принципи, на яких побудовано
комп’ютерні програми, включаючи принципи організації інтерфейсу,
алгоритму та мов програмування.

Розширення сфери використання засобів обчислювальної техніки,
необхідність розв’язування все складніших задач обумовлюють постійне
зростання кількості програмних продуктів та витрат на їхнє створення.
Вартість програмного забезпечення проти вартості технічних засобів ЕОМ
невпинно зростає, а самі вони стають важливим об’єктом комерційних
відносин.

Базою даних називається сукупність даних, матеріалів або творів,
систематизованих у формі, яку читає машина.

Авторське право поширюється на будь-які бази даних, подані в об’єктивній
формі, які є результатом творчої праці з підбору та організації даних,
незалежно від їхнього матеріального носія, призначення чи достоїнства.

Бази даних охороняються незалежно від того, чи є відомості, які вони
містять, об’єктами авторського права. Але авторське право на базу даних
визнається тоді, коли кожний із творів, включених до складу цієї бази
даних, є об’єктом авторського права.

Правова охорона не поширюється на ідеї та принципи, покладені в основу
бази даних або будь-якої з її частин.

Топологією інтегральної мікросхеми називається зафіксоване на
матеріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності
елементів інтегральної мікросхеми та зв’язків між ними.

Умовою правової охорони топологій інтегральних мікросхем є їх
оригінальність, тобто випадок, коли сукупність їхніх елементів не є
загальновідомою розробникам та виробникам інтегральних мікросхем на дату
створення цих конкретних схем, або коли сукупність загальновідомих
елементів у цілому задовольняє умову оригінальності.

Правова охорона не поширюється на ідеї, способи, технологію або
закодовану інформацію, які можуть бути втілені в топології.

Суміжні права — це права, які примикають (прилягають) до авторського
права, є похідними від нього. Суміжні права належать до нематеріальних
об’єктів і поділяються на три види:

1) права виконавців;

2) права виробників фонограм;

3) права організацій мовлення.

Умови надання охорони суміжних прав відповідають їхнім видам.

Права виконавців охороняються, якщо:

1) виконання вперше мало місце на території України;

2) виконання зафіксоване на фонограмі, що охороняється законом;

3) виконання не зафіксоване на фонограмі, але включене в передачу
організації мовлення, що охороняється законом.

Права виробників фонограм охороняються, якщо:

1) виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним
місцезнаходженням на території України;

2) фонограму вперше оприлюднено на території України;

3) перша фіксація фонограми мала місце в Україні.

Права організацій мовлення охороняються, якщо вони мають офіційне
місцезнаходження на території України і здійснюють передачі з
передавачів, розміщених на терені України.

Результати творчої діяльності людини, які не належать до об’єктів
промислової власності та об’єктів, що охороняються авторським та
суміжними правами, утворюють групу так званих нетрадиційних об’єктів
інтелектуальної власності.

Раціоналізаторська пропозиція — це технічне вирішення, яке є новим і
корисним для підприємства, до якого воно подано. Раціоналізаторськими
вважаються пропозиції щодо удосконалення використовуваної техніки
(машин, агрегатів, пристроїв), продукції, що виготовляється, способів
контролю, спостереження й дослідження, техніки безпеки, а також
пропозиції, які сприяють підвищенню продуктивності праці, ефективнішому
використанню енергії, обладнання, матеріалів.

За своєю сутністю раціоналізаторські пропозиції, як і винаходи, є
технічними рішеннями, але відрізняються від останніх мірою новизни.
Раціоналізаторська пропозиція має, сказати б, «місцеву» новизну, є новою
щодо техніки і технології, яка використовується на даному підприємстві,
незалежно від того, чи відоме технічне рішення ще деінде, чи ні.

Економічне значення раціоналізаторських пропозицій полягає в тому, що
вони підвищують техніко-технологічний рівень виробництва на
підприємстві. Технологія виробництва, як правило, залишається незмінною
протягом відносно тривалого періоду. За умови швидких темпів
науково-технічного прогресу все частіше з’являються нові технологічні
процеси та більш досконале обладнання. У зв’язку з цим періодично
виникає потреба модернізації діючого устаткування та вдосконалення
технологічних процесів, що і є об’єктом раціоналізаторських пропозицій.

Під «ноу-хау» заведено розуміти не захищені охоронними документами та не
оприлюднені (повністю або частково) знання чи досвід технічного,
виробничого, управлінського, комерційного, фінансового або іншого
характеру, що можуть бути практично використані в наукових дослідженнях
та розробках, за виготовлення, реалізації та експлуатації
конкурентоспроможної продукції, забезпечуючи певні переваги їхньому
власникові.

Термін «ноу-хау» походить від англійського виразу «знати як зробити». До
«ноу-хау» належать також не запатентовані з різних причин винаходи.
Об’єктами «ноу-хау» можуть бути різноманітні посібники (порадники),
специфікації, формули, рецепти, знання й досвід у сфері маркетингу,
оформленні упаковки продукції тощо. Важливою ознакою «ноу-хау» є
конфіденційний характер тих знань та досвіду, на здобування яких
підприємство, як правило, витрачає значні кошти та час.

Комерційна таємниця — це відомості, безпосередньо пов’язані з діяльністю
підприємства, які не є державними таємницями, і розголошення яких може
завдати шкоди інтересам підприємства. У загальному розумінні комерційну
таємницю становить сукупність виробничо-господарської,
фінансово-економічної та науково-технічної інформації про діяльність
підприємства, розголошення якої може призвести до економічних збитків.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020