Оцінка вартості нематеріальних активів (реферат)

Реферат на тему:

Оцінка вартості нематеріальних активів

У практиці підприємницької діяльності все частіше виникають проблеми,
пов’язані з оцінкою вартості нематеріальних активів. Названа оцінка,
зокрема, необхідна у таких випадках (рис. 6.3):

– приватизація або відчуження нематеріальних активів державою;

– включення об’єктів інтелектуальної власності до статутного фонду;

– визначення майнових частин у статутному фонді за злиття або поділу
організацій;

– оцінка та переоцінка нематеріальних активів з метою повного обліку
всіх активів підприємства;

– розв’язання питань щодо купівлі (продажу) прав на об’єкти
інтелектуальної власності;

– здійснення фінансової звітності підприємств;

– оцінка застави під отримуваний кредит;

– визначення збитків від порушень прав на об’єкти інтелектуальної
власності;

– організація франчайзингу тощо.

Специфіку нематеріальних активів як неуречевленої частини майна
підприємства відображують особливості їхньої оцінки. Складність
вартісної оцінки нематеріальних активів зумовлено:

1) різноманітністю об’єктів інтелектуальної власності, кожний з яких за
законом має бути оригінальним;

2) різними способами їхньої появи на підприємстві;

3) різними формами їхнього практичного використання на підприємстві;

4) імовірнісним характером отриманих результатів вартісної оцінки.

Використовувані на практиці підходи до оцінки вартості нематеріальних
активів орієнтовано переважно на міжнародні стандарти оцінки майна
(МСО). Ці стандарти були розроблені Міжнародним комітетом зі стандартів
оцінки майна (TIAVSC) і набрали чинності з 1994 р.

Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться в певній
послідовності і включає такі етапи:

1) обстеження нематеріальних активів;

2) правова експертиза;

3) з’ясування типу вартості, що визначається, і вибір відповідного
методу (методів) оцінки вартості;

4) формування інформаційної бази для проведення оцінки;

5) розрахунки вартості нематеріальних активів за вибраними методами;

6) підготовка звіту про оцінку.

На етапі обстеження нематеріальних активів необхідно пересвідчитися в
наявності матеріальних носіїв, що є об’єктами обліку. Такими носіями
можуть бути письмовий і (або) образотворчий опис, креслення, схеми,
зразки продукції, дискети, вінчестери ЕОМ, аудіо-, та відеокасети,
CD-ROM та інші носії об’єктів інтелектуальної власності.

На етапі правової експертизи необхідно ідентифікувати права на об’єкти
інтелектуальної власності, тобто пересвідчитися в наявності документів,
що підтверджують законне володіння майновими правами (патенти,
свідоцтва, ліцензійні договори, договори замовлення на створення
об’єктів інтелектуальної власності, контракти або авторські ліцензійні
договори тощо).

На третьому етапі залежно від мети оцінки, правової ситуації, інших
факторів необхідно з’ясувати тип вартості, що визначається. У
вітчизняній практиці оцінки нематеріальних активів використовуються в
основному два типи вартості: інвентарна та ринкова. Інвентарна
використовується для інвентаризації, бухгалтерського обліку та
постановки майна на баланс підприємства, а ринкова — для визначення
розмірів платежів за комерційного використання майна. Методи оцінки
вартості (рис. 6.4) визначаються типом вартості, а також тим, для чого
таку оцінку призначено і як планується використати її результати.

На четвертому етапі залежно від типу вартості й вибраного методу
здійснюється формування відповідної інформаційної бази для проведення
оцінки. Перелік необхідної інформації , зокрема, включає:

– характеристики об’єктів інтелектуальної власності або товарів,
виготовлених з використанням таких об’єктів (технічні, споживчі,
експлуатаційні та екологічні показники), за необхідності в порівнянні з
аналогічними або конкуруючими;

– джерела отримання прибутків від використання об’єктів інтелектуальної
власності (збільшення обсягів реалізації конкретних видів або всієї
продукції, виготовленої з використанням об’єктів інтелектуальної
власності; підвищення ціни залежно від якості продукції; економія у
виробництві за використання об’єктів інтелектуальної власності; виручка
від продажу (переуступлення) майнових прав або продажу ліцензій тощо);

– опис ринку об’єктів інтелектуальної власності (галузі й напрямки
застосування об’єктів інтелектуальної власності за функціональними
ознаками і (або) способом застосування, географія збуту, місткість ринку
збуту тощо);

– витрати, пов’язані з придбанням прав і використанням об’єктів
інтелектуальної власності (на придбання майнових прав; на використання у
виробництві й організації випуску товарів, на правову та інші види
охорони; на страхування ризиків здійснення проектів із використанням
об’єктів інтелектуальної власності тощо);

– собівартість і ціна одиниці товару з використанням об’єктів
інтелектуальної власності;

– ризики, що пов’язані з придбанням прав і використанням об’єктів
інтелектуальної власності;

– чистий прибуток від використання об’єктів інтелектуальної власності.

Звіт (або акт) про оцінку вартості нематеріальних активів — це офіційний
документ, який складається в установленому порядку за результатами
оцінки і містить:

– вступ, що в ньому викладено мету оцінки, підстави для проведення
оцінки, відомості про оцінювача, зазначено дату оцінки;

– опис об’єктів інтелектуальної власності, що оцінюються, відомості щодо
їхньої правової охорони, дані про строки, регіони та сфери дії прав;