Реферат на тему:
Соціальна інфраструктура й соціальна діяльність підприємства.
Відтворення й розвиток інфраструктури
Виробництво — це комплексний процес створення матеріальних благ,
невід’ємною складовою якого є люди і взаємовідносини між ними. Тому
кожне підприємство становить не лише складну виробничо-економічну, а й
не менш складну соціальну систему. На результативність діяльності
підприємства помітно впливають соціально-культурні чинники зовнішнього
середовища. Тому сучасні підприємства об’єктивно мусять спрямовувати
певну частину своїх зусиль і ресурсів на вирішення як внутрішніх, так і
зовнішніх проблем соціального характеру.
Соціальні потреби працівників підприємства охоплюють широке коло питань:
поліпшення умов праці та охорони здоров’я, побуту працівників і членів
їх сімей, соціально-культурного обслуговування. Забезпечення соціальних
потреб трудових колективів здійснюється сукупністю певних підрозділів
соціальної інфраструктури підприємства, до складу яких можуть входити:
1) їдальні, кафе, буфети; 2) лікарні, поліклініки, медпункти; 3) власні
житлові будинки, заклади побутового обслуговування; 4) школи,
професійно-технічні училища, факультети та курси підвищення
кваліфікації; 5) дитячі дошкільні заклади, бібліотеки, клуби (палаци
культури); 6) бази та будинки відпочинку, спортивні споруди тощо.
Утримання всієї можливої (необхідної) сукупності об’єктів соціальної
інфраструктури кожним підприємством потребує чималих коштів. За умов
кризового стану і зв’язаної з цим обмеженості фінансових ресурсів багато
які підприємства змушені передати створені раніше окремі об’єкти
соціальної інфраструктури в підпорядкування місцевих органів влади —
районних, міських та обласних держадміністрацій. Проте й нині існують і
навіть створюються нові заклади освіти, охорони здоров’я та відпочинку
галузевого підпорядкування.
Управління діяльністю підрозділів соціальної інфраструктури здійснює
заступник директора підприємства (віце-президент фірми) з кадрових і
соціальних питань. Йому підпорядковано відділи: кадрів, технічного
навчання, адміністративно-господарський та житлово-комунальний, які вже
безпосередньо керують діяльністю установ соціальної інфраструктури
підприємства.
Вирішення питань соціального розвитку колективу підприємства належать до
найважливіших чинників підвищення ефективності виробництва, високої
результативності виробничо-господарської та комерційної діяльності.
Сучасні умови господарювання висувають підвищені вимоги до персоналу
підприємства, рівня його загальної освіти, професійної підготовки,
творчої активності. Постійний розвиток здібностей людини є необхідною
передумовою її успішної праці, уміння використати сучасні технічні
засоби, нову техніку й технологію, новітні досягнення.
Для задоволення соціальних потреб працівників будь-яке підприємство має
скласти план соціального розвитку, тобто обґрунтовану, фінансово та
матеріально забезпечену систему заходів, спрямованих на вдосконалення
соціальної структури кадрів, поліпшення умов праці й побуту всіх
категорій працівників, їхнього соціально-культурного обслуговування,
підвищення трудової активності.
Однією з передумов ефективного управління персоналом підприємства є
прогнозування змін у соціальній структурі трудового колективу. Так,
встановлення необхідних співвідношень різних категорій працівників за
статтю і віком має на меті своєчасне забезпечення потреб у кадрах
сучасного виробництва, адаптованого до ринкових умов господарювання.
Характер і зміст праці, що невпинно й швидко змінюються під впливом
досягнень науково-технічного та організаційного прогресу, потребують
самого динамічного поліпшення професійної та кваліфікаційної структуру
персонали, а відтак у плані соціального розвитку підприємства дуже
вагомими мають бути заходи щодо підвищення рівня спеціальної освіти
працівників, зменшення плинності кадрів.
У плані соціального розвитку обов’язково треба передбачити конкретні
заходи, спрямовані на вдосконалення санітарно-гігієнічних умов праці
(зниження рівня шуму, вібрації, запиленості та загазованості повітря
тощо). Не менш важливою є розробка заходів для збереження належної
працездатності протягом тривалого часу і запобігання швидкій
стомлюваності. Ці заходи сприятимуть усуненню надмірних фізичних та
нервово-психологічних навантажень, установленню оптимальних режимів
праці й відпочинку, організації робочого місця, технічного стану знарядь
праці, інтенсивності роботи, належної виробничої естетики тощо. Особливу
увагу треба приділити заходам, що підвищують безпеку праці та усувають
виробничий травматизм, а також запобігають професійним захворюванням.
До плану соціального розвитку трудового колективу обов’язково включають
також заходи для поліпшення житлових і побутових умов працівників
підприємства, їхнього соціально-культурного обслуговування, охорони
здоров’я, а також зміцнення матеріально-технічної бази відповідних
об’єктів соціальної інфраструктури.
План соціального розвитку підприємства має передбачати також заходи для
посилення трудової та творчої активності, зокрема ті, що сприяють
розвитку раціоналізаторства й науково-технічної творчості працівників.
Головні аспекти плану соціального розвитку підприємства мають бути
узгоджені з відповідними територіальними планами. Це зв’язано з тим, що
чимало соціальних проблем за своїм значенням і можливостями розв’язання
виходять за межі окремого підприємства.
Відтворення й розвиток інфраструктури
Формування, відтворення й розвиток виробничих та інфраструктурних
об’єктів здійснюються в процесі капітального будівництва, яке об’єктивно
вважають специфічним елементом інфраструктури підприємства. Капітальне
будівництво — це процес створення нових, реконструкції, розширення й
технічного переоснащення діючих виробничих та інфраструктурних об’єктів
підприємств або інших первинних суб’єктів господарювання.
До сфери капітального будівництва відносять:
1) спорудження будівель та об’єктів виробничого та невиробничого
(соціального) призначення;
2) монтаж виробничого й невиробничого устаткування та інших засобів
праці й соціальної діяльності;
3) проектно-пошукові та інші підготовчі роботи, зв’язані зі спорудженням
нових і реконструкцією функціонуючих об’єктів виробничого й соціального
призначення;
4) капітальний і відновлюваний ремонти будівель і споруд виробничого та
соціального призначення.
Планування капітального будівництва об’єктів виробничого й соціального
призначення має певні особливості. Основу планування капітального
будівництва виробничих об’єктів становлять розрахунки введення в дію
виробничих потужностей, основних фондів і кошторисної вартості
будівництва (реконструкції, розширення) відповідних об’єктів. Головна
мета й кінцевий результат капітального будівництва — введення в дію
нових виробничих потужностей. Планування його обсягів на підприємстві
здійснюється в такій послідовності.
1. Уточнюються розрахунки балансу виробничих потужностей підприємства за
відповідною номенклатурою продукції. З цією метою перевіряються:
наявність виробничих потужностей на початок планового періоду;
розрахунки їхнього використання; строки освоєння проектних потужностей
об’єктів, що їх було раніше введено в дію.
2. Оцінюються можливості приросту виробничих потужностей за рахунок
проведення організаційно-технічних заходів, технічного переоснащення й
реконструкції.
¦ ? >
@
9тужностей за рахунок розширення діючих виробничих об’єктів чи нового
будівництва. Вони розраховуються як різниця між запланованим збільшенням
обсягів виробництва відповідної продукції та максимально можливим
приростом потужностей на діючих виробничих об’єктах за рахунок їхнього
технічного переоснащення й реконструкції.
У процесі планування капітального будівництва важливо визначити не
тільки обсяги введення в дію виробничих потужностей, а й витрати, що з
цим зв’язані. Це необхідно для того, щоб обґрунтувати економічну
доцільність будівництва (розширення, реконструкції), вибрати оптимальний
варіант здійснення капітальних вкладень, своєчасно розраховуватись за
виконані будівельно-монтажні роботи, придбане устаткування тощо. З цією
метою визначають кошторисну вартість робіт, яка, власне, і буде ціною
спорудження певного об’єкта.
Кошторисна вартість будівництва — це виражені у грошовій формі
нормативні (проектні) витрати на: будівельно-монтажні роботи; придбання
устаткування, інструменту, інвентарю; проведення проектно-пошукових
робіт; покриття інших витрат, зв’язаних з будівництвом. Усі витрати, що
передбачаються в кошторисах вартості будівельно-монтажних робіт,
поділяються на:
? прямі витрати (основна заробітна плата будівельних робітників;
вартість будівельних матеріалів, деталей, конструкцій; витрати на
експлуатацію будівельних машин і механізмів);
? накладні витрати (витрати на обслуговування та управління
будівництвом);
? планові накопичення (нормативний прибуток будівельних організацій, що
встановлюється у відсотках до суми прямих і накладних витрат).
Завдання введення в дію основних фондів визначаються як різниця між
кошторисною вартістю будівництва об’єктів, що їх буде введено в дію в
плановому періоді, та витратами, що не утворюють вартості основних
фондів.
Конкретизація завдань плану капітального будівництва і доведення цих
завдань до виконавців здійснюється за допомогою титульних списків
будівель. Титульний список — це плановий документ, в якому встановлено
строки початку й закінчення будівництва (розширення, реконструкції)
об’єктів, їхню потужність, загальні витрати на спорудження, на
будівельно-монтажні роботи, щорічні розміри введення в дію основних
фондів, названо підрядні та проектні організації, що виконуватимуть
відповідні роботи, а також постачальників устаткування.
За подібною схемою здійснюється планування капітального будівництва й
об’єктів соціального призначення. Принциповою його особливістю є лише
те, що планування капітального будівництва об’єктів соціальної
інфраструктури здійснюється з урахуванням їхньої так званої пропускної
спроможності (кількість місць в їдальні, дитячому садку; кількості
щоденних відвідувань поліклініки тощо).
Початковим етапом капітального будівництва є його проектування. Проект
як кінцевий результат процесу проектування — це комплекс документів, в
яких обґрунтовується технічна можливість та економічна доцільність
будівництва (реконструкції) певного об’єкта. Процес проектування
здійснюється, як правило, спеціалізованими проектними організаціями. Він
охоплює два послідовні етапи робіт: 1) збирання й підготовка необхідних
для проектування матеріалів; 2) безпосереднє опрацювання проектів і
розрахунки кошторисів (рис. 12.3).
Рис. 12.3. Етапи і стадії проектування об’єктів виробничого
та соціального призначення.
На першому етапі розробляється техніко-економічне обґрунтування (ТЕО)
необхідності та доцільності будівництва (розширення, реконструкції)
відповідного об’єкта. Типовий зміст ТЕО складають:
? обґрунтування потреб у продукції (послугах) об’єкта, що передбачається
будувати (розширювати, реконструювати);
? характеристика спеціалізації (призначення) та структури об’єкта, його
проектної потужності (пропускної спроможності);
? характеристика можливих джерел забезпечення необхідними категоріями
персоналу, матеріальними й фінансовими ресурсами;
? вибір територіального розміщення об’єкта (за спорудження нового
об’єкта);
? орієнтовні розрахунки обсягів необхідних інвестицій та їхньої
соціально-економічної ефективності;
? найважливіші проектні техніко-економічні й соціальні показники
діяльності нового (реконструйованого) об’єкта.
На підставі затвердженого ТЕО замовник разом з проектною організацією
складає завдання на розробку технічного проекту, в якому міститься вся
необхідна для проектування інформація, зокрема: показники ефективності
виробництва (діяльності) й капітальних вкладень, вимоги щодо
використання досягнень науково-технічного та організаційного прогресу
тощо.
Другий етап — безпосереднє проектування. Залежно від розмірів і
складності об’єкта, що проектується, цей етап може здійснюватися в одну
або дві стадії. Для великих і складних об’єктів процес проектування
охоплює дві стадії: 1) розробку технічного проекту; 2) опрацювання
робочих креслень.
До складу технічного проекту входить кілька розділів, найважливішими з
яких є: економічна частина, генеральний план і транспорт, технологічна
частина, будівельна частина, організація будівельних робіт, кошторисна
документація. Технічний проект разом зі зведеним кошторисно-фінансовим
розрахунком підлягає затвердженню замовником. Після цього він стає
підставою для фінансування будівництва (розширення, реконструкції)
об’єкта, замовлення устаткування та опрацювання робочих креслень. За
виготовленими робочими кресленнями безпосередньо здійснюються
будівельно-монтажні роботи.
Для об’єктів, будівництво яких ведеться за типовими проектами, або для
невеликих і технічно нескладних об’єктів проектування здійснюється в
одну стадію — через розробку техно-робочого проекту, тобто технічного
проекту з робочими кресленнями.
Капітальне будівництво (розширення, реконструкція) об’єктів будь-якого
призначення може здійснюватися двома способами: підрядним і
господарським.
Підрядний спосіб будівництва — це здійснення робіт постійно діючими
будівельними і монтажними організаціями (підрядчиками), які виконують
відповідні роботи для різних замовників за договорами підряду. Згідно з
підрядним договором підрядчик бере на себе зобов’язання виконати своїми
силами будівництво об’єкта за проектом із дотриманням будівельних норм і
правил. Замовник повинен надати підрядчику будівельний майданчик,
затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне
фінансування будівництва і надходження технологічного устаткування, а
також прийняти завершений об’єкт і повністю розрахуватися з підрядчиком
за виконані останнім роботи.
Для виконання окремих комплексів робіт підрядчик має право залучати інші
спеціалізовані організації за договором субпідряду. Проте
відповідальність перед замовником за якісне і своєчасне виконання всіх
робіт несе основний (генеральний) підрядчик.
Господарський спосіб будівництва означає виконання всього комплексу
робіт самим забудовником (підприємством, організацією) власними силами.
У цьому разі підприємство (організація)-забудовник виступає в ролі
керівника будівництва й виконавця будівельно-монтажних робіт одночасно.
З цією метою воно (вона) створює на період будівництва необхідний апарат
управління та виробничу базу, здійснює на тимчасовій основі наймання
необхідних працівників і залучення відповідної будівельної техніки.
PAGE
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
