.

Застосовувані форми й системи оплати праці (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2037
Скачать документ

Реферат на тему:

Застосовувані форми й системи оплати праці

Тарифна система, що її ми назвали основою організації оплати праці
робітників виробничого підприємства, не може, проте, забезпечити повних
розрахунків місячного заробітку цієї найбільшої за кількістю категорії
персоналу, оскільки не бере до уваги реальної результативності їхньої
діяльності за відповідний проміжок часу. Цим пояснюється об’єктивна
необхідність проведення розрахунків абсолютної величини заробітної
плати, виходячи з фактичних результатів (затрат) праці протягом одного
місяця. Такі результати (затрати) праці можна визначити за допомогою
конкретних форм і систем заробітної плати робітників виробничих
підприємств чи виробничо-експериментальних підрозділів науково-технічних
та інших подібних організацій.

Форми

заробітної

плати

Основними вимірниками результатів (затрат) праці є кількість
виготовленої продукції (обсяг наданих послуг) належної якості або
витрачений робочий час, тобто кількість днів (годин), протягом яких
працівник фактично був зайнятий (працював) на підприємстві (в
організації). Такому поділу вимірників затрат праці відповідають дві
форми заробітної плати, що базуються на тарифній системі, — відрядна та
почасова.

За відрядної форми оплата праці проводиться за нормами й розцінками,
встановленими на підставі розряду працівника. Кваліфікаційний (тарифний)
розряд працівника передбачає виконання роботи відповідної складності.
Основними умовами застосування відрядної оплати праці є наявність
кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного
працівника і піддаються точному обліку, а також необхідність
стимулювання зростання випуску продукції та існування реальних
можливостей підвищення виробітку на конкретному робочому місці.
Використання цієї форми оплати праці потребує встановлення обґрунтованих
норм виробітку, чіткого обліку їхнього виконання і, що особливо важливо,
воно не повинно призводити до погіршення якості продукції, порушень
технологічних режимів, техніки безпеки, а також до перевитрачання
сировини, матеріалів, енергії.

За почасової форми заробітної плати оплата праці робітників здійснюється
за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого
часу та рівня кваліфікації, що визначається тарифним розрядом. Почасова
форма заробітної плати застосовується тоді, коли недоцільно нормувати
роботи (наприклад, операції контролю за якістю продукції) або вони
взагалі не піддаються нормуванню, оскільки зміст і послідовність
виробничих операцій часто змінюються (роботи з ремонту та налагодження
устаткування, обслуговування внутрішньозаводського транспорту,
дослідно-експериментальні роботи тощо). Сучасна техніка пред’являє
підвищені вимоги до точності та чистоти обробки, якості продукції. Саме
почасова, а не відрядна оплата праці значно більше сприяє дотриманню цих
вимог. Почасова оплата праці керівників, спеціалістів і службовців
здійснюється, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками).

Системи

оплати праці

Кожна з названих форм заробітної плати охоплює кілька систем оплати
праці для різних організаційно-технологічних умов виробництва. Можливі
та реально застосовувані системи оплати праці робітників виробничих
підприємств (підрозділів організацій) показано на рис. 15.8.

Рис. 15.8. Форми та основні системи оплати праці.

:

. (15.4)

Розцінка визначається діленням погодинної тарифної ставки на норму
виробітку або множенням погодинної тарифної ставки на норму часу (у
годинах) на виготовлення одиниці продукції.

за цієї системи розраховується за формулою

, (15.5)

де s — погодинна тарифна ставка; t — фактично відпрацьована кількість
годин цим робітником; kвн — середній коефіцієнт виконання норм виробітку
всіма робітниками, що обслуговуються.

За відрядно-преміальною системі заробіток працівника (Dвпс) складається
з відрядного заробітку (pv) та премії (m) за досягнення певних
результатів:

Dвпс = pv + m. (15.6)

h

j

u

ue

gdNy’

gdNy’

gdNy’

AE

AE

dh`„a$gdNy’

) залежно від ступеня виконання завдання. Отже, заробіток (Dв прог) у
цій системі визначається за формулою

Dв прог = ? · no + ?i · ni. (15.7)

Застосування цієї системи обмежується, як правило, дільницями, що
стримують роботу всього підприємства, за браком у них стимулюючих
факторів підвищення якості продукції або послуг.

Відмінність акордної системи полягає в тім, що працівникові або групі
працівників розцінки встановлюються не за окремі операції, а за весь
комплекс робіт із визначенням кінцевого строку його виконання. Ця
система заохочує до скорочення строків виконання робіт і тому
використовується передовсім за усування наслідків аварій, за термінових
ремонтів, будівельних робіт тощо. Треба враховувати необхідність
суворого контролю якості, додержання правил безпеки праці за
застосування цієї системи оплати.

Почасова оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними)
тарифними ставками із застосуванням нормованих завдань або за місячними
окладами. Почасова оплата праці керівників, спеціалістів і службовців,
як уже було сказано проводиться, як правило, за місячними посадовими
окладами (ставками).

За простої почасової оплати заробіток працівника (Dпп) розраховується
множенням годинної тарифної ставки відповідного розряду (s) на кількість
відпрацьованих годин (t):

Dпп = s · t. (15.8)

Через недостатній позитивний вплив на кількість і якість праці робітника
цю систему застосовують досить рідко.

У почасово-преміальній системі певною мірою усунуто цей недолік. За цієї
системи окрім тарифного заробітку (s · t) працівник одержує премію (m)
за досягнення певних кількісних або якісних показників. Загальний
заробіток (Dпрем) визначається за формулою

Dпрем = s · t + m. (15.9)

За застосування почасово-преміальної системи з використанням нормованих
завдань заробіток може складатися з трьох частин: 1) почасового
заробітку, що розраховується пропорційно відпрацьованому часу, і доплат
за професійну майстерність та умови (інтенсивність) праці; 2) додаткової
оплати за виконання нормованих завдань, що нараховується у процентах до
почасової оплати за тарифом; 3) премії за зниження трудомісткості
виробів або робіт.

Різновидом почасово-преміальної є система оплати за посадовими окладами,
що застосовується на підприємствах усіх галузей економіки. За цією
системою оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер
(комірники, вагарі, прибиральники та ін.).

Права

засновників

і сучасні

тенденції

За ринкових умов господарювання чинне законодавство України забезпечує
повну самостійність підприємств та інших суб’єктів бізнесової діяльності
щодо питань організації оплати праці всіх категорій персоналу.
Засновники (керівники) державних підприємств та установ (організацій)
мають право самостійно вибрати форми й системи оплати праці, установити
працівникам конкретні розміри тарифних ставок, відрядних розцінок,
посадових окладів, премій, винагород, надбавок і доплат, керуючись
єдиною тарифною сіткою, а також умовами, передбаченими колективним
договором. Що стосується підприємств інших форм власності, то вони
можуть: використовувати традиційну тарифну систему; застосовувати
тарифні ставки та оклади тільки як орієнтири; запроваджувати власну,
індивідуально розроблену модель оплати праці.

Об’єктивний процес усе більшого поширення в усіх галузях народного
господарства України умов праці, адаптованих до сучасних вимог
науково-технічного та організаційного прогресу і ринкових взаємовідносин
між суб’єктами господарювання, зумовлює тенденцію поступового збільшення
частки почасової оплати праці в загальному фонді заробітної плати
підприємства. Започатковано процес удосконалення форм і систем оплати
праці, створення нових моделей заробітної плати. Характерним у цьому
процесі є намагання позбутися негативних і поєднати позитивні елементи
почасової та відрядної форм оплати праці. Зокрема це стосується
поширення моделей безтарифної системи оплати, що базується на частковому
розподілі зароблених коштів, призначених для винагородження працівників
за певними критеріями, як-от: 1) кваліфікація та діловитість працівника;
2) коефіцієнт трудової участі як узагальнююча оцінка реального внеску
кожного працівника в результати колективної праці; 3) ступінь виконання
нормованих завдань; 4) кількість відпрацьованих годин.

З метою ефективного використання робочої сили на засаді активізації
творчого потенціалу працівників усіх категорій усе більше розвитку
набувають колективні форми організації та оплати праці. Використання
колективних розцінок заохочує працівників до суміщення професій,
взаємозаміни та взаємодопомоги в процесі праці, практично ліквідує поділ
робіт на «вигідні» та «невигідні» і, що дуже важливо, значно більше
орієнтує на досягнення позитивних кінцевих результатів діяльності
підприємства.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020