.

Класифікація і структура підприємств (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
17 14254
Скачать документ

Реферат на тему:

Класифікація і структура підприємств

Для забезпечення ефективного господарювання за ринкових умов,
кваліфікованого управління підприємствами винятково важливою є їхня
чітка й повна класифікація за певними ознаками. Достатньо повну
класифікацію підприємств можна забезпечити, користуючись такими
ознаками: 1) мета та характер діяльності; 2) форма власності;
3) національна належність капіталу; 4) правовий статус і форма
господарювання; 5) галузево-функціональний вид діяльності;
6) технологічна й територіальна цілісність; 7) розмір за кількістю
працівників (табл. 1.1).

( Діяльність переважної більшості підприємств має комерційний характер з
одержанням прибутку. До некомерційних належать здебільшого доброчинні,
освітянські, медичні, наукові та інші організації невиробничої сфери
народного господарства.

( Приватними є підприємства, що належать окремим громадянам на правах
приватної власності та з правом найму робочої сили. До цього виду
відносять також ті індивідуальні та сімейні підприємства, але тільки на
особистій праці (праці членів сім’ї).

Таблиця 1.1.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ (ФІРМ) ЗА ПЕВНИМИ ОЗНАКАМИ

Класифікаційні ознаки Види підприємств (фірм)

Мета й характер діяльності ( Комерційні

( Некомерційні

Форма власності майна ( Приватні

( Колективні

( Комунальні

( Державні (в т. ч. казенні)

Національна належність капіталу ( Національні

( Закордонні

( Змішані (спільні)

Правовий статус і форма господарювання ( Одноосібні

( Кооперативні

( Орендні

( Господарські товариства

Галузево-функціональний вид діяльності ( Промислові

( Сільськогосподарські

( Будівельні

( Транспортні

( Торгові

( Виробничо-торгові

( Торгово-посередницькі

( Інноваційно-впроваджувальні

( Лізингові

( Банківські

( Страхові

( Туристичні тощо

Технологічна (територіальна) цілісність

і ступінь підпорядкування ( Головні (материнські)

( Дочірні

( Асоційовані

( Філії

Розмір за кількістю працівників ( Великі (надвеликі)

( Середні

( Малі (дрібні)

( Мікропідприємства

Колективне — це таке підприємство, що грунтується на власності його
трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариства
або громадської організації.

Комунальне — підприємство, яке засноване на засадах власності
відповідної територіальної громади.

Державними є підприємства, засновані на державній власності.

До державних належать також так звані казенні підприємства, тобто
підприємства, які не підлягають приватизації. Рішення про перетворення
державного підприємства на казенне приймає Кабінет міністрів України за
однією з таких умов: а) підприємство провадить виробничу або іншу
діяльність, яка відповідно до чинного законодавства може здійснюватись
тільки державним підприємством; б) головним споживачем продукції
підприємства (понад як 50 відсотків) є держава; в) підприємство є
суб’єктом природних монополій.

( За національною належністю капіталу заведено розрізняти підприємства
(фірми): національні — капітал належить підприємцям своєї країни;
закордонні — капітал є власністю іноземних підприємців повністю або у
тій частині, що забезпечує їм необхідний контроль; такі підприємства
створюються у формі філій або дочірніх фірм і реєструються в країні
місцезнаходження; змішані — капітал належить підприємцям двох або
кількох країн; їхня реєстрація здійснюється в країні одного з
засновників такого підприємства; якщо метою створення змішаного
підприємства є спільна підприємницька діяльність, то його називають
спільним.

( Найбільш важливою є класифікація підприємств (фірм) за правовим
статусом і формою господарювання. Одноосібне підприємство є власністю
однієї особи або родини; воно несе відповідальність за свої зобов’язання
всім майном (капіталом). Таке підприємство може бути зареєстроване як
самостійне або як філіал іншого підприємства (фірми). Форму одноосібних
підприємств мають переважно малі за кількістю працівників фірми.

Кооперативні підприємства (кооперативи) — добровільні об’єднання
громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності.
Характерною їхньою ознакою є особиста участь кожного у спільній
діяльності, використання власного або орендованого майна. В економіці
України функціонують два основні типи кооперативів: виробничі й
споживчі. У перспективі можна очікувати великого поширення кооперативів
також і в інших сферах діяльності — науковій, фінансовій, страховій
тощо.

У державному секторі економіки однією з форм підприємництва є орендні
підприємства. Оренда полягає в тимчасовому (на договірних засадах)
володінні й користуванні майном, необхідним орендатору для здійснення
підприємницької діяльності. Об’єктами оренди можуть бути цілісні майнові
комплекси державних підприємств або їхніх структурних підрозділів
(філій, цехів, дільниць), а також окремі одиниці майна.

Виокремлювані за цією ознакою господарські товариства є об’єднаннями
підприємців. У більшості країн з ринковою економікою такі товариства
залежно від характеру інтеграції (осіб чи капіталу) та міри
відповідальності за зобов’язаннями (повна чи часткова) поділяються на
повні, з обмеженою відповідальністю, командитні та акціонерні.

Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) — товариство,
всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і
несуть солідарну відповідальність за зобов’язання підприємства всім
своїм майном. Товариством з обмеженою відповідальністю вважається таке,
що має статутний фонд, поділений на частини, розмір котрих визначається
засновницькими документами; учасники цього товариства несуть
відповідальність у межах їхнього внеску. Командитним є товариство, яке,
поряд із членами з повною відповідальністю, включає одного чи більше
учасників, відповідальність котрих обмежується особистим внеском у майно
такого товариства.

Найбільш розвинутою формою господарських товариств є акціонерне
товариство. Головним атрибутом такого товариства служить акція — цінний
папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь в
статутному фонді товариства; підтверджує членство в ньому і право на
участь в управлінні ним; дає учаснику товариства право на одержання
частки прибутку у вигляді дивіденду та участь у розподілі майна за
ліквідації товариства. Акціонерні товариства бувають двох видів:
відкритого типу, акції якого розповсюджуються через відкриту передплату
та купівлю-продаж на фондових біржах; закритого типу, акції котрого
можуть розповсюджуватися лише між його засновниками.

Акціонерна форма господарювання має істотні переваги: фінансові —
створює механізм оперативної мобілізації великих за розміром інвестицій
і регулярного одержання доходу в формі дивідендів на акції; економічні —
акціонерний капітал сприяє встановленню гнучкої системи
виробничо-господарських зв’язків, опосередкованих перехресним або
ланцюговим володінням акціями; соціальні — акціонування є важливою
формою роздержавлення власності підприємств будь-яких розмірів,
перетворення найманих працівників на власників певної частки майна
підприємства.

( Технологічну і територіальну цілісність мають так звані материнські
(головні) підприємства або фірми. Особливістю їхньої діяльності є те, що
вони контролюють інші фірми. Залежно від розміру капіталу, що належить
материнській (головній) фірмі, а також правового статусу і ступеня
підпорядкованості, підприємства, які перебувають у сфері впливу головної
фірми, можна підрозділити на дочірні, асоційовані та філії. Дочірне
підприємство (компанія) — юридично самостійне організаційне утворення,
що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс; проте
материнська фірма суворо контролює діяльність усіх своїх дочірніх
компаній, оскільки володіє контрольним пакетом їхніх акцій. Асоційоване
підприємство є формально самостійним, але в силу різних причин воно
залежить від головної фірми і мусить підпорядкуватися її стратегічним
цілям. На відміну від дочірніх та асоційованих підприємств філія не
користується юридичною і господарською самостійністю, не має власного
статуту та балансу, діє від імені і за дорученням головного
підприємства, має однакову з ним назву. Майже весь акціонерний капітал
філії належить материнській фірмі.

( З-поміж суб’єктів господарської діяльності окремо виділяють малі
(дрібні) підприємства, що становлять основу малого бізнесу. До них
належать суб’єкти господарювання з кількістю працівників: у
промисловості та будівництві — до 200 осіб; в інших галузях виробничої
сфери — до 50 осіб; науці й науковому обслуговуванні — до 100 осіб;
галузях невиробничої сфери — до 25 осіб; роздрібній торгівлі — до 15
осіб. Окрім того, віднедавна офіційно заведено називати
мікропідприємствами суб’єктів малого підприємництва із середньообліковою
кількістю працюючих до 10 осіб та обсягом виручки від продажу продукції
(надання послуг) до 250 тис. грн за рік.

Класифікація на належність підприємств (фірм) за галузево-функціональним
видом діяльності здебільшого є зрозумілою із самої назви окремих їхніх
груп (видів). Пояснення потребують хіба що лізингові підприємства. У
світовій економіці під такою назвою фігурують міжнародні орендні
фірми-продуценти, які за відповідну плату здають в оренду товари
споживчого призначення, обчислювальну техніку, різноманітне технологічне
устаткування, транспортні засоби тощо.

Під структурою будь-якого підприємства заведено розуміти його внутрішній
устрій, який характеризує склад підрозділів і систему зв’язків,
підпорядкованості та взаємодії між ними. При цьому розрізняють виробничу
й загальну структури підприємства.

Основу діяльності кожного підприємства становлять виробничі процеси, що
виконуються у відповідних підрозділах. Саме склад цих підрозділів і
характеризує виробничу структуру підприємства. Існує кілька принципів
класифікації виробничих структур.

¤

@B??TH

a

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020