Реферат на тему:
Основні структурні співвідношення національної економіки
1. Основні види та показники структури економіки
Можливості економічного розвитку визначаються структурою економіки. На
макроекономічному рівні основними видами структури є:
відтворювальна;
галузева;
регіональна.
Відворювальна структура характеризується співвідношення окремих
компонентів валового випуску за вартістю: фондів заміщення, споживання і
нагромадження та за матеріально-речовим складом: засобами виробництва і
предметами споживання.
Галузева структура економіки характеризує співвідношення валових
випусків окремих галузей, великих народногосподарських комплексів і
визначається часткою кожної галузі у загальному валовому випуску.
Регіональна структура характеризує співвідношення випуску по окремих
адміністративно-економічних районах.
Фонд заміщення у відтворювальний структурі включає вартість матеріальних
витрат і амортизацію. Фонд споживання охоплює споживчі витрати населення
та інших суб?єктів ринку.
Нагромадження розрізняють як валове і чисте. Валове нагромадження
охоплює чисте нагромадження і амортизацію, тобто частину фонда
заміщення. Чисте нагромадження є аналогом чистих інвестицій у СНР, а
валове – валових інвестицій.
Основним регулюючим параметром розвитку економіки є норма нагромадження:
(4.1)
де п – норма нагромадження;
ЧН – чисте нагромадження;
НД – національний дохід;
ВВП – валовий внутрішній продукт.
Ефективність нагромадження, тобто віддача з кожної гривні чистого
нагромадження у вигляді приросту національного доходу або ВВП:
(4.2)
де Еф.н. – ефективність нагромадження.
Ефективність нагромадження аналогічна показнику капіталовіддачі. Чим
вище ефективність нагромадження, тим менша потреба у зростанні фонду
нагромадження для створення одиниці приросту національного доходу або
ВВП.
За матеріально-речовим складом в структурі економіки розрізняють засоби
виробництва і предмети споживання.
Засоби виробництва – найважливіші в структурі економіки. Аналіз ринку
засобів виробництва здійснюється за показниками динаміки обсягів їх
виробництва у вартісному і натуральному виразі.
Споживчі товари (товари для населення) аналізуються по окремих групах:
продовольчі, легкої промисловості, культурно-побутового призначення,
технічно складні, будівельні матеріали, автомобілі та інші транспортні
засоби тощо. Аналіз здійснюється за кількісними і якісними
характеристиками, формами власності.
Аналіз галузевої структури економіки дозволяє визначити превалюючий тип
розвитку (промисловий, аграрно-промисловий, аграрний), а також виявити
основні фактори економічного зростання, екстенсивний чи інтенсивний
розвиток.
Регіональна структура економіки завжди багатогалузева. Її аналіз включає
визначення виробничої спеціалізації регіону. Галузі спеціалізації
характеризується показниками:
коефіцієнтом спеціалізації
коефіцієнтом локалізації
коефіцієнтом міжрегіональної товарності
коефіцієнтом рівня споживання на душу населення
2. Секторна структура ВВП
Аналіз структури ВВП здійснюється за такими видами:
секторна структура;
структура ВВП на стадії виробництва;
структура ВВП на стадії кінцевого використання або за сукупними
витратами;
структура ВВП за доходами;
Розглянемо секторну структуру ВВП.
Інституційні сектори економіки уявляють собою господарські одиниці, які
знаходяться в межах економіки і володіють активами, приймають на себе
зобов?язання та можуть займатися господарською діяльністю з іншими
господарськими одиницями.
В національних рахунках рекомендованих ООН у 1993р., розрізняють такі
сектори економіки:
Сектор нефінансових корпорацій (НФК) охоплює підприємства всіх форм
власності, які займаються виробництвом товарів та нефінансових послуг і
фінансують свою діяльність як за рахунок власних коштів, кредитів на
фінансовому ринку, так і за рахунок державного бюджету. Сектор НФК
включає три групи галузей: добувна, переробна та сфера послуг.
Сектор фінансових корпорацій (ФК) охоплює корпораційні організації, яка
займаються фінансово-посередницькою діяльністю: банки, страхові
організації, довірчі товариства, недержавні пенсійні фонди тощо.
Сектор загальнодержавного управління (ЗДУ) охоплює органи державного
управління місцевого, регіонального, центрального рівнів, які здійснюють
законодавчу та виконавчу владу, збирають податки і фінансують державні
витрати. До цього сектору також належать некомерційні бюджетні
організації, які надають:
а) індивідуальні безкоштовні або пільгові неринкові послуги
у сфері освіти, охорони здоров?я, мистецтва та культури тощо;
б) колективні неринкові послуги у сфері науки, оборони, державного
управління, підтримання громадського порядку тощо.
До сектору ЗДУ відносяться державні фонди, які утворюються з
обов?язкових внесків.
,B
D
H*
hYA|
&
????????????????|?варів і послуг.
Сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господартсва
(НКО) охоплює орагнізації, які створені домашніми господарствами за
рахунок власних внесків для забезпечення своїх політичних, релігійних,
професійних інтересів (політичні партії, церква, професійні спілки).
Сектор закордон (З) охоплює суб?єктів господарювання, які розташовані
закордоном, але здійснюють економічні операції з резидентами даної
країни.
По кожному сектору окремо аналізують:
виробництво ВВП;
кінцеве використання ВВП;
ВВП за доходами.
Виробництво ВВП по секторах розраховується як різниця між валовим
випуском і проміжним споживанням секторів. Визначається вартісний обсяг
ВВП по секторах, а також питома вага ВВП і проміжного споживання у
валовому випуску в розрізі секторів економіки. Валовий випуск – це повна
ринкова вартість вироблених в країні за рік товарів і послуг. Проміжне
споживання включає вартість використаних в секторах для виробничих
потреб матеріалів, сировини, електоенергії, палива тощо, яка повністю
переноситься на створений продукт.
Кінцеве використання ВВП складається з кінцевих споживчих витрат,
валового нагромадження та чистого експорту.
ВВП за доходами ВВП(д.) являє підсумок всіх первинних доходів по
секторах економіки (ПD):
(4.3)
Первинні доходи секторів економіки включають:
оплату праці, в т.ч. заробітну плату і відрахування на соціальне
страхування;
чисті податки;
валовий прибуток;
змішаний дохід.
При аналізі визначаються структура ВВП за доходами в вартісному виразі,
питома вага кожного компоненту первинних доходів у загальному підсумку і
в розрізі секторів.
3. Методика аналізу структури ВВП на основі міжгалузевого балансу
Міжгалузевий баланс складається з чотирьох квадрантів. Перший квадрант –
це квадрантна матриця міжгалузевих потоків, кожний елемент якої (Хij)
характеризує скільки продукції, виробленої в галузі і використовується,
як проміжна продукція, в галузі j. Сума всіх проміжних продуктів кожної
галузі дорівнює обсягу проміжної продкуції в цілому в економіці. Дані І
квадранту міжгалузевого балансу містять цінну аналітичну інформацію щодо
важливості певної галузі.
Другий квадрант характеризує структуру кінцевої продукції (яка є валовим
внутрішнім продуктом) за її використанням або структуру ВВП за
елементами сукупних витрат. Останні відомі з макроекономіки. Кожна
строка ІІ квадранту міжгалузевого балансу дає можливість проаналізувати
компоненти кінцевого використання продукції певної галузі, а разом з
даними І квадранту – визначити валовий випуск галузі (GP):
Третій квадрант міжгалузевого балансу характеризує структуру ВВП за
доходами – структуру валової доданої вартості:
(4.4)
де W – заробітна плата з відрахування на соціальне страхування;
A – амортизація;
Dc – прибуток підприємств;
Dp – змішаний дохід (некопоративний прибуток);
T – чисті податки (податки мінус субсидії).
Отже ВВП за доходами є сукупністю первинних (факторних) доходів в
економіці.
Підсумком кожного стовбця І та ІІІ квадрантів балансу є валовий випуск
галузі (GPj). Отже, І квадрант одночасно характеризує проміжний продукт
і поточні матеріальні витрати. По стовбцям валовий випуск галузі
розподіляється на поточні матеріальні витрати та витрати факторів
виробнитцва (факторні доходи).
Четвертий квадрант міжгалузевого балансу підтверджує тотожність між
змістом ІІ і ІІІ квадрантів: кінцевий продукт суспільства (КП) дорівнює
валовій доданій вартості (ВДВ).
Список літератури
Анализ економики. Страна, рынок, фирма. Под. ред. проф. В.Е.Рыбалкина.
Учебник. – М: Международные отношения,1999- 304 с.
М.И.Баканов, А.Д.Шремет.Теория економического анализа. -М., 1996.
В.З.Баликоев Общая економическая теория.Учебное пособие.-Новосибирск.
Лада,1999. – 678 с.
О.М.Бандурка, К.Я. Петрова, В.И.Удодова.Державне регулювання економіки.
Харьков, 2000.
Гальперін В.М.,Гребенников П.И , Леусский А.И.,Тарасевич Л.С.
Макроекономіка.Учебник .Под ред. Л.С.Тарасевича С. – Петербург,
1997-718с.
Економіка України: потенціал, реформи, перспективи. Ред. В.Ф.Беседін,
І.К.Бондарь, В.І.Пила, Н.А.Соколенко т.4,Київ, 1996.-429с.
В.И.Ляшенко.Фондовые индексы и рейтенги. Д.Сталер,1998 – 317с.
С.М.Меньшииков. Новая економіка. Основи економических знаний Учебное
пособие. – М: Международные отношения, 1999. – 400с.
Мікроекономіка і макроекономіка.Підручник у двож частинах. За
ред.С.Будаговської.Київ.Основи,1998.-517с.
Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М., Макроекономіка; Підручник.
– к.: Либідь, 1999, – 288с.
Статистика. Підручник. С.С.Герасименко, А.В.Головач, А.М.Єріна та ін. За
ред. С.С.Герасименка. Київ, 2000 – 467с.
Єкономіка и организация риночного хозяйства. Под. ред. Б.К.Злобина. –
М; Єкономика, 20000 – 450с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
