Реферат на тему:
Сутність, функції, показники ринку праці
1. Загальна характеристика ринку праці, його функції та напрямки
аналізу;
Ефективне функціонування національної економіки значною мірою
визначається процесами, які відбуваються на ринку праці. Будь-який ринок
може функціонувати тільки за умов поєднання робочої сили і засобів
виробництва. Ринок праці, на якому формуються попит і пропозиція робочої
сили, посідає центральне місце серед інших ринків. Це ринок найманої
праці, де роботодавець і найманий працівник виступають як юридично
рівноправні особи, що відрізняє ринок праці від інших ринків.
На ринку праці виступають два основних суб?єкти – роботодавці та наймані
працівники, які суттєво розрізняються по відношенню їх до засобів
виробництва. Роботодавці є власниками засобів виробництва, а наймані
працівники володіють здібностями до праці. Тому на ринку праці
формуються попит і пропозиція робочої сили, які знаходяться під впливом
різних факторів. Попит на робочу силу залежить від рівня продуктивності
праці, технічного оснащення виробництва, рівня економічної активності –
фази циклу. Пропозиція визначається рівнем заробітної плати, освіти і
кваліфікації, профспілковим захистом, релігією, податковою системою.
Співвідношення між попитом і пропозицією на ринку праці проявляється в
ринковій ціні робочої сили – заробітній платі.
Ринок праці розрізняють в широкому і вузькому значенні.
Ринок праці в широкому значенні – це система економічних відносин, що
складаються між суб?єктами, які формують робочі місця і суб?єктами, які
претендують на них.
Ринок праці у вузькому значенні – це співвідношення пропонованих робочих
місць і суб?єктів, що претендують на них.
Ринок праці виконує специфічні функції:
суспільного розподілу праці (розмежування найманого працівника та
роботодавця, розподіл найманих працівників за професіями та
кваліфікацією, галузями виробництва, регіонами);
інформаційну (інформація про умови найму, рівні заробітної плати,
пропозицію робочих місць і робочої сили, якість робочої сили тощо);
посередницьку (організація зустрічі продавців та покупців праці);
стимулюючу (забезпечення конкурентного середовища на ринку праці);
досягнення рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили;
вирішення питань зайнятості;
підтримка безробітних.
В процесі аналізу необхідно враховувати фактори, що визначають характер
і структуру сучасного ринку праці. Найбільш важливими факторами є:
циклічність розвитку виробництва;
динаміка продуктивності праці;
цільове фінансування пріоритетних напрямків економіки, що визначене
бюджетом;
структурні зміни в економіці під впливом сучасного НТП;
диверсифікація виробництва;
запланова реструктуризація окремих галузей економіки (ВПК; вугільна та
переробна промисловість тощо);
впливовість профспілок;
характер трудового законодавства;
державна політика в області регулювання зайнятості та безробіття;
масштаби приватизації та створення робочих місць.
Співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили визначає
кон?юнктуру ринку праці. В залежності від цього співвідношення
кон?юнктура ринку праці може бути трьох типів:
працедефіцитною
праценадлишковою
рівноважною
2.Класифікація ринку праці
Ринок праці можна класифікувати, виходячи із різних критеріїв. Так, за
ознакою структури господарства розрізняють ринки праці окремих галузей,
окремих видів діяльності, групи господарств з різними формами власності.
За ознакою рівня економічного розвитку розглядають ринки праці регіонів,
згрупованих залежно від рівня ВВП, оплати праці, доходів населення.
За територіальною ознакою розрізняють ринки праці: місцевий,
регіональний, національний, міжнародний (транспортний та світовий).
За змістом ринок праці поділяють на потенційний, циркулюючий,
внутрішньофірмовий.
За демографічними ознаками існують:
ринок праці молоді
ринок праці осіб предпенсійного віку та пенсіонерів –
ринок праці жінок
На практиці існує значно більше ознак, за якими можна класифікувати
ринки праці.
3.Макроекономічні показники стану ринку праці.
Основними макроекономічними індикаторами стану ринку праці є зайнятість
та безробіття. Для визначення цих показників треба звернутися до
класифікації МОП. У відповідності з міжнародними стандартами,
розробленими МОП, все населення поділяється на три категорії:
зайняті;
безробітні;
особи поза робочою силою.
c o
oe
??”
2
Z
\
o
o
&
&
&
&
&
&
hEI°H*
hEI°Bабо в окремих громадян, на сімейному підприємстві; зайняті в
особистому підсобному сільському господарстві.
Вікові межі та соціально-демографічний склад зайнятого населення
визначається системою законодавчих актів країни.
Зайнятість буває:
продуктивною:
соціально-корисною;
повною.
Важливим показником зайнятості є ефективна зайнятість, під якою
розуміють використання робочої сили без втрат.
До безробітних відносяться особи віком від 15 років і старше, які не
мають роботи, але активно шукають її, для чого реєструються в державних
або комерційних установах служби зайнятості, готові відразу ж стати до
роботи. За визначенням МОП безробітний – це людина, яка може і хоче
працювати, але не має робочого місця.
. Особи поза робочою силою – економічно неактивне населення – це
частина населення, яка не входить до спаду робочої сили:
Економічна наука розрізняє три види безробіття:
фрикційне;
структурне;
циклічне.
В досліджуваному періоді може відбуватися перехід працівників із стану
зайнятості у стан безробіття і навпаки. Для аналітичних розрахунків
використовуються коефіцієнти працевлаштування (kпр.) і звільнення (kзв.)
Рівні безробіття істотно відрізняються між різними демографічними
групами. Зокрема, рівень безробіття серед молоді значно вищий, ніж серед
старших груп. Це зумовлюється здебільшого різницею в їх коефіцієнтах
звільнення, а не коефіцієнтах працевлаштування.
Під час безробіття доходи населення зменшуються. Співставлення доходів
за умов безробіття і повної зайнятості характеризується коефіцієнтом
“заміни” (kз)
Одна з причин безробіття – це нееластичність заробітної плати,
неспроможність її реагувати на зміни в попиті чи пропозиції на ринку
праці. Реальна заробітна плата може утримуватись на рівні, вищому за
рівноважний. Це веде до нестачі робочих місць, в результаті виникає, так
зване, очікуване безробіття.
Головна ціна безробіття – не випущена продукція. Коли кількість робочих
місць менша кількості бажаючих працювати, втрачаються потенційні
можливості економіки. Чим вищий рівень безробіття, тим значнішим є
відставання ВВП від свого потенційного рівня, що характеризується
законом Оукена.
Для аналізу змін, що відбуваються на ринку праці, складається зведений
баланс ринку праці. Основними його статтями є наступні:
Пропозиція робочої сили, всього (n1 = n.2 + n.3).
Чисельність незайнятих осіб, для яких вирішується питання
працевлаштування на початок року.
Надійде на ринок праці, всього:
в т.ч. – вивільнені з галузей народного господарства;
звільнені з причин плинності кадрів;
випускники навчальних закладів;
інші категорії незайнятого населення.
Попит на робочу силу (працевлаштовано), всього.
Знімаються з обліку для самостійного вирішення участі у трудовій
діяльності та з інших причин:
в т.ч. – переселення в сільську місцевість.
Чисельність незайнятих громадян, для яких вирішується питання
працевлаштування, на кінець року:
в т.ч. – безробітний.
Список літератури
Анализ економики. Страна, рынок, фирма. Под. ред. проф. В.Е.Рыбалкина.
Учебник. – М: Международные отношения,1999- 304 с.
М.И.Баканов, А.Д.Шремет.Теория економического анализа. -М., 1996.
В.З.Баликоев Общая економическая теория.Учебное пособие.-Новосибирск.
Лада,1999. – 678 с.
О.М.Бандурка, К.Я. Петрова, В.И.Удодова.Державне регулювання економіки.
Харьков, 2000.
Гальперін В.М.,Гребенников П.И , Леусский А.И.,Тарасевич Л.С.
Макроекономіка.Учебник .Под ред. Л.С.Тарасевича С. – Петербург,
1997-718с.
Економіка України: потенціал, реформи, перспективи. Ред. В.Ф.Беседін,
І.К.Бондарь, В.І.Пила, Н.А.Соколенко т.4,Київ, 1996.-429с.
В.И.Ляшенко.Фондовые индексы и рейтенги. Д.Сталер,1998 – 317с.
С.М.Меньшииков. Новая економіка. Основи економических знаний Учебное
пособие. – М: Международные отношения, 1999. – 400с.
Мікроекономіка і макроекономіка.Підручник у двож частинах. За
ред.С.Будаговської.Київ.Основи,1998.-517с.
Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М., Макроекономіка; Підручник.
– к.: Либідь, 1999, – 288с.
Статистика. Підручник. С.С.Герасименко, А.В.Головач, А.М.Єріна та ін. За
ред. С.С.Герасименка. Київ, 2000 – 467с.
Єкономіка и организация риночного хозяйства. Под. ред. Б.К.Злобина. –
М; Єкономика, 20000 – 450с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
