.

Домогосподарства в системі економічного кругообігу (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
16 12356
Скачать документ

Реферат на тему:

Домогосподарства в системі економічного кругообігу

Домашнє господарство

як суб’єкт економічних відносин

Серед безлічі учасників господарювання сучасна економічна теорія
виокремлює три основні групи суб’єктів економічних відносин:

домашні (сімейні) господарства;

підприємства (фірми) різних видів, форм і господарської спеціалізації;

держава з її розгалуженим апаратом управління та захисту.

Поняття

«домогосподарство»

Первинним (базовим) суб’єктом економічних відносин є домашнє
господарство. В економічному плані під цим розуміється група осіб, які
пов’язані родинними стосунками і ведуть спільне господарство для
сімейного споживання. Тому саме поняття «домогосподарство» близьке до
поняття сімейне господарство у традиційному розумінні: сім’я — це люди,
пов’язані родинними зв’язками, мають спільні доходи і спільно їх
використовують (сім’я може складатись і з однієї людини).

Отже, домашнє господарство — це окрема господарююча одиниця, що
складається з однієї або групи осіб, об’єднаних місцем проживання і
спільним бюджетом, яка є власником і постачальником ресурсів в економіку
та одержує натомість кошти для придбання необхідних благ з метою
забезпечення своєї життє-

діяльності.

Домашні господарства постачають підприємствам незамінні виробничі
ресурси: робочу силу, підприємницькі здібності, а також капітал, землю
тощо. Формування в домашніх господарствах споживчого попиту — необхідна
умова стимулювання розвитку будь-якої економіки.

Домашнє господарство є одним з найактивніших суб’єктів економічних
відносин суспільства, оскільки саме в ньому виникають первинні
економічні потреби, формуються первинні економічні інтереси, які
стимулюють розвиток суспільного виробництва. Термін «домогосподарство»
об’єднує всіх споживачів: найманих працівників, підприємців, власників
капіталів, природних ресурсів, осіб, що зайняті і незайняті в
суспільному виробництві.

Еволюція ролі

домогосподарств

У ході історичної еволюції домогосподарство зазнало суттєвих змін.
Протягом тисячоліть воно було приречено на ведення натурального
сімейного виробництва. Все необхідне для задоволення матеріальних потреб
здобувалось, вироблялось членами родини. Неодмінними супутниками
натурального сімейного виробництва були нерозвинутість, обмеженість
потреб. Отже, домогосподарство як економічний суб’єкт було замкненим.
Воно не брало або майже не брало участі в обміні, оскільки практично
все, що вироблялось, споживалось на місці. За таких умов
домогосподарство практично не мало залишків продукції для продажу, а
відповідно — коштів для «широкого» придбання потрібних промислових
товарів. Воно фактично не користувалося або майже не користувалося
товарами, послугами інших виробників.

У процесі подальшого розвитку продуктивних сил суспільства та ринкових
відносин суттєво змінювались й економічні функції домогосподарства.
Поступово економічний прогрес об’єктивно призводив до того, що
домогосподарствам було вигідніше відмовлятися (за незначними винятками)
від ведення натурального виробництва. Для них ефективнішою виявилась
участь у розгалуженій системі суспільного поділу праці та її
кооперуванні, ніж самозабезпечення навіть первинних потреб (в їжі,
одягу, житлі), в тому числі шляхом малопродуктивної праці у традиційному
підсобному господарстві. Про це переконливо свідчить досвід економічно
розвинутих країн. Наприклад, згідно з американською статистикою, 80 млн
домашніх господарств виробляють менше 4 % ВНП, а споживають понад 70 %
його обсягу. Це дозволяє дійти висновку про те, що сім’я виступає
важливим споживачем. Разом з тим вона — базова пріоритетна одиниця
суспільного життя. В ній відбувається розвиток самої людини, формується
її індивідуальність.

Тому не слід вважати закономірним процесом один із парадоксів
пострадянського періоду, коли продекларований рух до ринку в країнах
СНД, в т. ч. й Україні, значною мірою перетворився на власну
протилежність: рух назад — до натурального виробництва.

«Ренесанс»

домогосподарства

в Україні

Глибока економічна криза, що охопила Україну з початку 90-х років,
перервала процес поступового підвищення рівня життя нашого населення.
Розкрадання нагромадженого суспільного багатства, знецінення вкладів
населення, масове (явне і приховане) безробіття дуже швидко зробили
бідними і жебраками мільйони людей як на селі, так і в місті. Тому, аби
вижити, люди почали шукати порятунку власними силами. Багато сімей,
нещодавніх вихідців із села, які часто мешкали в містах у відомчих
гуртожитках, втративши роботу, почали повертатись в село. Економічний
занепад сільськогосподарських підприємств, багатомісячні затримки з
виплатою заробітної плати та пенсій змусили сільські домогосподарства
майже повністю перейти на самозабезпечення. Натуральне виробництво на
селі знову стало домінуючим.

За даними статистичного обстеження бюджетів сімей в Україні протягом
1997 р., частка оплати праці в середньодушовому сукупному доході
порівняно з 1990 р. скоротилася в 1,5 раза, а частка надходжень від
особистого присадибного господарства зросла приблизно в 3 рази. Сільські
сім’ї майже всі свої потреби в харчуванні забезпечують за рахунок
надходження продуктів з особистих підсобних господарств, в яких
наприкінці 90-х років вироблялось більше половини всієї
сільськогосподарської продукції в Україні. Значну частину спожитої
картоплі, близько половини овочів і баштанних, фруктів, ягід та
винограду, більше чверті яєць, кожний шостий кілограм м’яса і
м’ясопродуктів та восьмий молока і молочних продуктів міські сім’ї
отримують з підсобних господарств та від родичів, які мешкають у
сільській місцевості.

Таким чином, майже 10 років перехідного періоду до ринку вітчизняні
сільські домогосподарства прямували не до нього, а від нього. В усіх
розвинутих країнах завдяки ефективному кооперуванню такі
домогосподарства чітко зорієнтовані на товарне, а не натуральне
виробництво.

Домашнє господарство

у ринковій системі

Економічна роль домогосподарства

Економічна роль сім’ї у ринковій економіці досить важлива і складна.
Сім’я вирішує різноманітні проблеми ведення домашнього господарства,
сімейного бізнесу, відтворення робочої сили, забезпечення необхідного
рівня споживчого попиту, формування споживчого потенціалу. Вирішення
проблем сім’ї, яка веде домашнє господарство та займається
підприємницькою діяльністю в умовах ринкової економіки, слід шукати у:

формуванні нових потреб і можливостей сім’ї;

створенні умов розвитку і реалізації економічних функцій сім’ї;

забезпеченні нормальних побутових умов сім’ї;

підвищенні її соціально-економічного статусу.

Соціально-економічний статус сім’ї — це інтегральний показник, який
відображає в сімейних відносинах особливості соціально-політичного
устрою держави, її правові основи, рівень розвитку економіки, культури
та суспільної самосвідомості.

В узагальненому вигляді домашнє господарство виконує подвійну роль в
сучасній економіці. З одного боку, воно є активним суб’єктом ринкових
відносин, а з іншого — важливою ланкою в економічному кругообігу
ресурсів, товарів (послуг), доходів. Спрощену модель включення
домогосподарств у виробничо-розподільчий кругообіг і місце сім’ї у
сучасній економіці ілюструє рис. 3.

Рис 3. Місце сім’ї (домогосподарства)

в ринковій економіці*

Як видно, домогосподарства є одним з основних суб’єктів економічної
діяльності в суспільстві. Досить рельєфно це проявляється в ряді їх
функцій.

Функції сімейних

господарств

Функції сім’ї досить різноманітні. Вони стосуються всіх важливих
секторів функціонування суспільства і багато в чому визначають
соціально-економічні процеси, що відбуваються в ньому.

За ринкової економіки сім’я є основним осередком формування і
нагромадження людського капіталу. В ній створюється фізіологічна основа
даного капіталу, що постійно розвивається, одночасно адаптуючись до
існуючої соціально-економічної системи життєдіяльності. Це пов’язано з
соціальною та виховною функціями сім’ї.

Для появи і розвитку людського капіталу необхідні такі фактори: самі
продуценти — члени сім’ї, а також — споживчі блага (товари, послуги).
Зниження дітонароджувальної функції сім’ї зменшує не лише трудовий, а й
соціально-економічний потенціал суспільства в цілому. З економічної
точки зору діти є не лише суб’єктом споживання, а й об’єктом інвестицій.

Наступною важливою функцією домогосподарств є споживча. Суть її полягає
в тому, що саме сімейні господарства виступають основним споживачем
товарів і послуг, які обертаються на відповідному ринку. Адресний
платоспроможний попит домогосподарств на ринку товарів і послуг визначає
обсяги та асортимент внутрішнього виробництва й імпорту. Такий попит є
однією з рушійних сил функціонування та розвитку всієї економіки. При
цьому важливо, щоб адресне грошове забезпечення домогосподарств як
сукупного споживача дорівнювало адресному виробництву товарів і наданню
послуг, тобто їх пропозиції. Зрозуміло, що це — ідеальна формула (мета),
чого досягнути на практиці неможливо, але потрібно намагатися
наблизитися до цього.

Одночасно роль домашнього господарства як економічного суб’єкта
реалізується не лише в заключній (кінцевій) фазі суспільного відтворення
— споживанні економічних благ (товарів, послуг). Не менш важливою його
функцією є постачальницька. Кругообіг починається з домашніх господарств
як власників ресурсів. Вони постачають на ринок такі важливі виробничі
ресурси, як працю (робочу силу), капітал, землю та підприємницькі
здібності, одержуючи за це доходи в грошовій або натуральній формі. Ці
ресурси потрапляють до підприємств, які, поєднавши їх певним чином,
створюють товари і послуги. Останні, опинившись на відповідному ринку,
купуються домогосподарствами. Як бачимо, в умовах ринку домогосподарства
і підприємства одночасно діють як покупці і продавці.

Такий подвійний зв’язок домогосподарств і підприємництва здійснюється
через ринок споживчих товарів і послуг та через ринок ресурсів,
узгодженість їх дій. Адже домогосподарства не можуть придбавати на
споживчому ринку більше благ, ніж це дозволять їм отримані від продажу
ресурсів доходи. А підприємці не можуть купити більше ресурсів, ніж це
дозволяє їх виручка, яку вони отримали від продажу товарів і послуг.

Скорочення доходів домогосподарств відразу негативно впливає на
споживчий попит. Його скорочення призводить до зменшення обсягів
виробництва товарів і послуг, зростання безробіття, що зумовлює подальше
зменшення маси трудових доходів населення, а відповідно і його
споживчого попиту. Розірвати це «зачароване коло» можна збільшенням маси
трудових доходів, але не шляхом емісії, а зниженням цін і тарифів на
товари і послуги. Однак за економічної кризи дуже обмежені можливості як
збільшення трудових доходів, так і зниження цін і тарифів.

Суттєва роль у функціонуванні домогосподарств як економічного суб’єкта
належить їх виробничій та посередницькій функціям. Так, частина
домогосподарств виступає безпосередніми виробниками різних товарів і
послуг, які поставляються на ринок. За вітчизняних умов це в основному
виробництво сільськогосподарської продукції, ремісництво, різноманітні
ремонтні, будівельні та побутові послуги, а також інші види
індивідуальної трудової діяльності. З подальшим розвитком останньої та
фермерства в Україні продукуюча (виробнича) функція домогосподарств
зростатиме.

Посередницька функція домогосподарств найчіткіше виявляється в сфері
торгівлі. Зокрема, в країнах з розвинутою ринковою економікою досить
поширені сімейні форми малих торговельних підприємств, які надають
послуги на високому професійному та сервісному рівнях. На жаль, «масова
ейфорія» щодо можливостей і вигід заняття роздрібною та дрібно-оптовою
торгівлею різноманітними товарами, яка охопила різні прошарки
українського населення на початку 90-х років, нічого спільного із
загальними тенденціями розвинутої ринкової економіки не мала. Головна
причина цього масового явища в Україні — глибока економічна криза. Різке
скорочення виробництва, масова зупинка підприємств, незатребуваність
науково-дослідної, культурно-просвітницької діяльності позбавили робочих
місць десятки тисяч працездатних людей, які в пошуках засобів для
виживання сім’ї змушені були зайнятись нескінченними «вояжами» до
суміжних країн за товарами-напівфабрикатами та дрібною базарною
торгівлею ними. Більшість з них готові негайно залишити професію
крамаря-посередника і так званих реалізаторів, тільки-но трапиться
постійна робота за набутою попередньою професією і кваліфікацією.

Сімейний бюджет:

структура доходів та їх використання

L

N

Z

j

l

~

iiiiiiiiiiiiiiiiiiiiUI

X

Z

?????? ????????????????????~

?

?

?

a

npI

?

ною самодостатньою економічною ланкою (суб’єктом), що має власний бюджет
доходів і витрат. Воно (домогосподарство) розраховує лише на власні
ресурси і забезпечує потреби сім’ї всім необхідним для нормальної її
життєдіяльності та відтворення. Крім того, домогосподарства сплачують
державі податки.

Формування доходів сім’ї, їх використання, узгодження доходів та витрат
і утворюють бюджет сім’ї.

Джерела доходів домогосподарств

Джерела, за рахунок яких формується дохідна частина бюджету, досить
різноманітні. У ринковій економіці їх можна згрупувати в три види.

По-перше — це джерела сімейних доходів, які мають трудове походження:
заробітна плата (у т. ч. й натуральна оплата); доходи від
індивідуально-трудової та підприємницької діяльності; доходи від
особистого підсобного господарства. Сюди з відповідною часткою умовності
можна віднести і трудову пенсію.

По-друге — це доходи від власності: рента (орендна плата), проценти на
вклади та з облігацій, дивіденди тощо.

І, по-третє, значну частку доходів сім’я одержує через так звані
суспільні фонди споживання (вони мають різні суспільні форми, наприклад,
Пенсійний фонд) у вигляді грошових виплат і безкоштовних послуг. В
основному — це соціальні пенсії та допомоги, виплати по безробіттю,
стипендії, дотації на різні путівки для відпочинку, виплати багатодітним
сім’ям, а також наявність елементів безкоштовного або пільгового
лікування та освіти населення. У формуванні цього джерела закладена
праця всього суспільства і разом з тим кожного працездатного члена
сім’ї.

Структура доходів

сімейного бюджету

Структура доходів сімейного бюджету залежить від характеру суспільних
відносин у країні та рівня розвитку продуктивних сил. Для ринкової
економіки специфічним є те, що в доходах сім’ї підвищується роль доходів
від власності та індивідуальної трудової діяльності.

Сукупний сімейний дохід не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум,
тобто вартості (грошової оцінки) набору товарів і послуг, розрахований
на основі наукових нормативів споживання і забезпеченості населення
першочерговими життєвими засобами. Кризовий стан економіки України, на
жаль, поки що не дозволяє підтримувати відповідний науково обґрунтований
рівень прожиткового мінімуму для значної частини населення, особливо
соціально вразливих прошарків — багатодітних сімей, інвалідів, основної
маси пенсіонерів і безробітних. Ці люди неспроможні без допомоги держави
забезпечувати хоча б мінімальні свої потреби, тому категорія наших
співвітчизників, які знаходяться за межею бідності, надзвичайно
численна.

При аналізі доходів бюджету сім’ї принципово важливо врахувати не просто
номінальний їх розмір, а реальну купівельну спроможність, що залежить
від рівня цін на товари, послуги та динаміки інфляційних процесів у тій
чи іншій країні.

Одночасно слід розуміти, що чисельність і склад сім’ї, співвідношення
між працюючими і непрацюючими у реальному житті надзвичайно
різноманітні. Це позначається як на обсязі, так і на структурі доходів.
Середні цифри не взмозі врахувати цю різноманітність (тут особливо часто
виходить як у тому анекдоті: пан сам з’їв курку, але разом зі слугою
вони з’їли по півкурки). Однак середні величини мають позитивну
властивість: дають можливість виявити типову ситуацію і визначити
головні тенденції її розвитку. У нашому випадку — це тенденції
формування та використання сімейних доходів. На цьому й базується їх
широке застосування при аналізі цих доходів.

Так, за даними Держкомстату України, сукупний середній дохід на сім’ю в
1997 р. становив понад 3,8 тис. грн. (табл. 2).

Таблиця 2

СТРУКТУРА СУКУПНОГО ДОХОДУ

СІМЕЙ В УКРАЇНІ ЗА 1997 р.

Джерела доходу

у середньому на сім’ю за рік Усі сім’ї незалежно

від місця проживання

грн. %

Сукупний дохід, 3804,9 100

в тому числі:

трудові доходи 1679,3 44,1

пенсії, стипендії, різні допомоги і т. ін. 375,8 9,9

доходи від особистого підсобного господарства 1046,9 27,5

доходи з інших джерел 702,9 18,5

Трудові доходи (зарплата в усіх її різновидах і формах) дорівнювали
понад 2/5 цієї суми. Для сільських домогосподарств основним джерелом
доходів був дохід від особистого підсобного господарства (понад 50 %).
Отже, питома вага трудових доходів сімей в їх загальному обсязі
виявляється не досить високою. Це свідчить про те, що заробітна плата
втратила своє значення як основне джерело засобів для забезпечення
життєдіяльності населення України.

Для реалізації отриманих домогосподарствами доходів в умовах ринкової
економіки необхідна наявність на споживчому ринку достатньої кількості
та відповідного асортименту товарів і послуг за доступними для масового
споживача цінами*. Це одна з найважливіших умов макроекономічної
ринкової рівноваги.

Використання

сімейних доходів

Отримання сімейних доходів, якими б великими вони не були, з точки зору
теоретичного економічного аналізу не слід абсолютизувати як самоціль,
адже це лише засіб задоволення потреб людини. Із зростанням доходів не
тільки повніше задовольняються потреби сім’ї, а й змінюється структура
системи надання переваг в їх використанні. У цьому виявляється одна з
форм закону зростання потреб та їх ускладнення. Відповідно змінюється і
структура витрат сім’ї.

Сімейні доходи використовуються за різними напрямами. Основні серед них
такі: на харчування; придбання товарів широкого вжитку (одяг, взуття) і
довгострокового користування (меблі, холодильники, телевізори,
комп’ютери, автомобілі тощо); оплату соціально-культурних і
комунально-побутових послуг; сплату податків і різних платежів;
заощадження та нагромадження; інші, часто непередбачені витрати.

Щодо зміни структури витрат із сімейного бюджету можна виявити кілька
тенденцій. Перш за все це скорочення у доходах питомої ваги коштів, що
йдуть на харчування сім’ї. В цілому така тенденція прогресивна і
свідчить про зростання рівня та якості життя населення. Вона характерна
для всіх країн з динамічним розвитком економіки. Пояснюється це тим, що
витрати на харчування — необхідна основа існування кожної людини.
Видатки на нього, за всієї їх пріоритетності, визначаються традиційними
сімейними потребами і менш за все піддаються скороченню. Тобто ці
видатки більш-менш стабільні порівняно з іншими їх видами.

Позитивними є й тенденції зростання витрат із сімейного бюджету на
соціально-культурні потреби, збільшення заощаджень та нагромаджень, які
спрямовуються для поліпшення добробуту членів сім’ї, організацію
власного бізнесу тощо.

Щодо згаданих загальних прогресивних тенденцій, характерних для
використання бюджету домогосподарств у розвинутих країнах, то в Україні
у 90-ті роки вони не проявлялися. Це очевидно зі структури використання
сукупного доходу сімей, представленої у табл. 3.

Таблиця 3

СТРУКТУРА ВИКОРИСТАННЯ СУКУПНОГО

ДОХОДУ СІМЕЙ В УКРАЇНІ ЗА 1997 р.

Напрями використання доходу

в середньому на сім’ю за рік Усі сім’ї незалежно

від місця проживання

грн. %

Увесь використаний сукупний дохід, 3804,9 100

в тому числі на:

харчування (з урахуванням алкогольних напоїв) 2192,6 57,7

непродовольчі товари 631,7 16,6

оплату послуг 481,1 12,6

в т. ч. на оплату житла і комунальних послуг

податки, збори, платежі

втрати

інші втрати

нагромадження 265,9

163,5

12,4

288,5

35,1 7,0

4,3

0,3

7,6

0,9

Так, досить високою була питома вага витрат сімей на харчування (близько
3/5) і мізерними — нагромадження коштів (менше 1 %).

Більше того, незважаючи на те, що частка витрат коштів з бюджету сім’ї
на харчування в середньому була надзвичайно високою, споживання цих
продуктів на душу населення в 1997 р. істотно зменшилось порівняно з
1990 р.: м’яса і м’ясопродуктів — на 49 %, молока — 44, яєць — 45, цукру
— 39, риби і рибопродуктів — на 71,5 %. Відчутно знизилось споживання
населенням й інших основних продуктів харчування: хліба, овочів, фруктів
тощо. У цей період і відбулося суттєве зниження рівня добробуту сімей.

Фактори добробуту

населення

Добробут населення формується під впливом різних факторів, які іноді
діють у різноманітних, навіть протилежних напрямах. Чим більше в
домогосподарстві працездатних осіб, чим вищою є їх освіта, кваліфікація,
тим краще вони працюють або займаються підприємницькою діяльністю, тим
більшим буде сукупний дохід сім’ї. І навпаки, переважання в сім’ї
непрацездатних осіб, утриманців, пенсіонерів з малою пенсією зменшує
сукупний і середньодушовий дохід. Як правило, додаткові джерела
добробуту для наших сімей — малі пенсії, стипендії, допомоги різного
призначення та субсидії — не є вирішальними.

Не сприяє зростанню добробуту і масова втрата роботи працездатними
членами сім’ї, тобто безробіття, яке в Україні за останні роки
безперервно збільшується. Знижується добробут українських сімей і
зростають податки на доходи, нерухомість, а також збільшуються різні
збори, платежі, особливо перманентне підвищення плати за
комунально-побутові послуги. Останні дуже істотно зросли в кінці 90-х
років та за 2000 р.

Суттєвим фактором негативного впливу на добробут сімей залишається
інфляція, яка без компенсаторських заходів з боку держави є хронічною
для економіки України. Тож, соціальна політика уряду має бути
спрямованою на реальне стримання інфляції, стабілізацію курсу гривні,
скорочення безробіття та своєчасне розрахування з боргами по виплаті
зарплати і пенсій, оптимізацію податків й інших платежів.

Країна ніколи не буде багатою, якщо в ній основна маса населення
зубожіла. Навпаки, зростання доходів домогосподарств сприятиме і
зростанню споживчого попиту, пожвавленню економічної кон’юнктури,
поступальному розвитку суспільства.

Домогосподарства

і держава

Домогосподарства з державою мають органічні взаємозв’язки. З одного
боку, вони об’єктивно заінтересовані в існуванні сильного державного
апарату, який забезпечує охорону кордонів країни, підтримує
правопорядок, створює і вдосконалює законодавство, регулює
функціонування різних сфер і галузей економіки та управляє
адміністративно-територіальними утвореннями, забезпечує значною мірою
безкоштовні освітні та медичні послуги тощо. Весь цей громіздкий
державний апарат утримується за рахунок податків, в т. ч. і громадян
(домогосподарств). І хоча всім нам не дуже хочеться віддавати гроші
державі у формі податків, зборів та інших платежів, але це є об’єктивна
умова існування країни, її суспільства і кожного з нас.

З іншого боку, держава за рахунок податків та різних платежів юридичних
і фізичних осіб формує спеціальні фонди: пенсійний; соціального,
медичного страхування; сприяння зайнятості тощо. Це дає змогу їй
сплачувати пенсії непрацездатним особам, матеріально підтримувати
дітей-сиріт, інвалідів, безробітних, відшкодовувати втрату заробітної
плати через травми і хвороби. З державного бюджету, який також
формується в основному за рахунок податків, держава фінансує системи
освіти, охорони здоров’я, утримує силові структури (армію, міліцію
тощо).

Образно кажучи, економіка домогосподарства пов’язана з економікою
держави за принципом сполучених посудин. У періоди економічної
активності зростає обсяг виробництва (національний дохід країни) і
суспільство має можливість підвищувати добробут сімей шляхом збільшення
як трудових доходів, так і пенсій, стипендій, інших соціальних виплат. І
хоча можливості сім’ї щодо маневрування своїми ресурсами небезмежні
навіть у періоди сприятливої економічної кон’юнктури, вона може більше
витрачати коштів на поточні потреби, освіту, зміцнення здоров’я своїх
членів та робити заощадження.

У періоди погіршення загальної економічної кон’юнктури (кризи) в країні
доходи сім’ї скорочуються і вона мусить зменшувати свої видатки або
шукати нові можливості поновлення доходів.

Таким чином, формування і використання сімейних доходів, завершуючи
процес (фазу) розподілу, є важливим та активним важелем економічного
стимулювання суспільного виробництва та стабільного соціального розвитку
суспільства.

Література

Бєляєв О. О., Бебело А. С. Б 44 Політична економія: Навч. посібник. —
К.: КНЕУ, 2001. — 328 с.

* Див: Экономическая теория: Учеб. / Под общ. ред. акад. В. И. Видяпина,
акад. Г. П. Журавлевой. — М.: ИНФРА-М, 1999. — С. 249.

* Якщо споживчий ринок насичений недостатньо, то існує асортиментний
дефіцит. Проте найголовніше інше: якщо доходи сімей не узгоджені з
роздрібними цінами (як в економіці сучасної України), то розподільчий
ринковий механізм деформується як на макро-, так і мікрорівнях.

PAGE

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020