.

Класифікація ринків (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
11 13412
Скачать документ

Реферат на тему:

Класифікація ринків

План

Принципи класифікації ринків.

Ринок предметів споживання.

Ринок засобів виробництва. Загальні проблеми формування цін.

Ринок капіталу.

Ринок праці.

Ринок нерухомості.

Проблеми формування ринку праці, землі та капіталів в Україні.

Легальний і нелегальний ринки.

За різними критеріями розрізняють такі види ринків:

за економічним призначенням об’єктів ринкових відносин: ринок предметів
споживання, ринок засобів виробництва, ринок капіталу, валютний ринок,
ринок інформації;

за суб’єктами: ринок покупців, ринок продавців;

за ступенем зрілості ринкових відносин: нерозвинутий, ринок, що
формується і розвинутий ринок;

за ступенем відповідності чинному законодавству: легальний і пільговий;

за територіально-адміністративною ознакою: місцевий, регіональний,
національний, зовнішній;

за галузями;

за характером продажу: оптовий і роздрібний ринок.

Типи ринків

Нерозвинений.

Вільної конкуренції.

Регульований.

Деформований.

Інший підхід

Ринок вільної конкуренції.

Ринок монополізований.

Регульований.

Інфраструктура ринку

Поняття і основи функції інфраструктури ринку.

Елементи інфраструктури ринку.

Інфраструктура – це обов’язковий компонент будь-якої цілісної
економічної системи. Це сукупність інститутів, що обслуговують ринок і
виконують визначені функції по забезпеченню нормального режиму його
функціонування. Це різні установи і організації, що обслуговують різні
види ринків: створюють умови для ефективного функціонування.

Функції інфраструктури

Організаційне формування ринкових відносин.

Сприяння учасникам ринку у реалізації їх економічних інтересів.

Прискорення ефективності роботи ринкових суб’єктів на основі
спеціалізації окремих суб’єктів економіки і видів діяльності.

Забезпечення формування економічного і юридичного контролю регулювання
ринкових відносин. Існують різні точки зору щодо класифікації ринкової
інфраструктури, виділяють: спеціалізовані елементи і загальні.

Спеціалізовані сприяють:

організаційному оформленню відносин (біржі);

полегшують реалізацію своїх інтересів (послугові структури – аудиторські
фірми, холдінги, страхові компанії).

Загальні елементи опосередковують всю систему ринкових відносин:
фінансова система, кредитна, грошова, податкова.

Інфраструктура

Організаційно-технічні елементи (біржі, аукціони, ярмарки, виставки).

Фінансово-кредитні елементи (податкова система, банки, фінансові
установи).

Організаційно-дослідницькі і освітні елементи (НДІ, навчальні заклади,
патенти, ліцензії).

Ринок досконалої конкуренції

Наявність значної кількості покупців та продавців (невеликих за
розмірами).

Відсутність бар’єрів для входження на ринок.

Відсутність диференціації продукції, продукція повинна бути однорідною.

Покупці повинні бути проінформовані про ціни товарів.

Неможливість впливу окремого продавця на ціну.

Хоча досконала конкуренція в чистому вигляді явище дуже рідкісне, все ж
таки можна як приклад назвати ринок сільськогосподарської продукції. Він
включає велике число незалежних продавців, що пропонують
стандартизований товар, ціна на який визначається співвідношенням попиту
і пропозиції. Як приклад, також можливо навести фондову біржу, де
присутня велика кількість продавців і покупців, відсутність бар’єрів для
входження на ринок, значна поінформованість як покупців, так і
продавців.

Ринок монополістичної конкуренції

Монополістична конкуренція є не протилежністю конкуренції, а її
різновидом. Отже, цю модель відносять до недосконалої конкуренції, адже
вона має певні особливі риси, відмінні від ринку досконалої конкуренції.
Особливість цього ринку полягає у тому, що, хоча продукт однорідний, але
продавці запевняють, що саме їхній товар наділений певними особливими
якостями, які відрізняють його від інших. Як приклад можна навести ринок
спортивного одягу, послуги перукарень, ресторанів, адже продавці в цьому
випадку запевняють, що їхній товар найкращій. Особливу роль грає
реклама, переконання, обслуговування клієнтів. Встановлення ціни у
відповідності до співвідношення попиту і пропозиції порушується,
оскільки ціна не несе інформативної функції для покупців. Існування
певних бар’єрів для входження на ринок монополістичної конкуренції.

Ринок олігополії

Ринок олігополії спочатку існував як ринок двох продавців. Проте на
сучасному етапі розвитку він в основному містить від 3 до 7 продавців.
Ринок олігополії характеризується досить жорсткими бар’єрами для
входження. Продавці на ньому великі за розмірами і зосереджують у своїх
руках значну частину капіталу. Порушується встановлення ціни у
відповідності до співвідношення попиту і пропозиції, оскільки продавці
значно впливають на формування ціни. Наприклад, якщо один з виробників
знизить ціну на продукцію, то інші виробники зроблять те саме. Виникають
ситуації, коли продавці укладають між собою угоди щодо проведення єдиної
політики цін.

Ринок чистої монополії

Хоча конкуренція і невід’ємна частина ринкової економіки, проте вона має
здатність затихати з нагромадженням капіталу окремими суб’єктами
ринкових відносин. Ринок чистої монополії включає можливість існування
лише одного продавця (інколи одного покупця). Будь-яка диференціація
товару відсутня. Ввійти на ринок чистої монополії неможливо внаслідок
жорстких бар’єрів. Ціна на ринку чистої монополії ніколи не
встановлюється із співвідношення попиту і пропозиції.
Виробник–монополіст концентрує у “своїх руках” весь капітал. Особливим
видом є державна монополія, що спричинена неможливістю існування на
ринку багатьох продавців (комунальні послуги, національна оборона).

Ринок товарів

N

$>„?@

 

?

&

$„B

O

&

&

&

&

&

&

&

&

&

dhgdap? На цьому ринку здійснюється купівля–продаж предметів споживання
та засобів виробництва. Тому його елементами є споживчий ринок та ринок
засобів виробництва. У кожному з них відповідно формуються
спеціалізовані ринки по продажу окремих видів товарів.

А. Ринок засобів виробництва.

На ринку засобів виробництва покупцями виступають підприємства, які
використовують куплені товари для виробництва інших товарів і послуг.
Основними торгівельними структурами тут є великі оптові фірми, які і
здійснюють кінцеву реалізацію засобів виробництва. Основна частка
закупок припадає на кількох гуртових покупців. На ринок засобів
виробництва впливають такі основні фактори:

поточні і очікувані доходи;

рівень сукупного попиту;

перспективи одержання кредитів.

На цьому ринку широкого розповсюдження набули такі форми торгівлі як
лізинг та інжинірінг.

Лізинг – це довгострокова оренда засобів виробництва (обладнання,
транспортних засобів, будівель). Це забезпечує можливість підприємствам
використовувати обладнання і машини тоді, коли не вистачає власних
засобів для їх купівлі. По закінченню терміну оренди можливий викуп
обладнання по залишковій вартості.

Інжинірінг – комплекс послуг по техніко-економічному обґрунтуванню,
проектуванню і експлуатації нових підприємств, виробництв тощо.

Б. Ринок предметів споживання і послуг.

На ринку предметів споживання і послуг покупцями є багато окремих осіб і
домашніх господарств, що закуповують товари для власного користування.
Кінцеву реалізацію товарів здійснюють універмаги, універсами,
спеціалізовані магазини, крамниці і кіоски, ресторани і кафе, роздрібні
підприємства послуг тощо.

Ринок знаходиться під впливом таких факторів:

особистого (вік, сімейний стан);

психологічного (мотивація покупця);

соціально-культурного (рівень розвитку, освіта, соціальне становище).

Споживчий ринок та ринок засобів виробництва мають такі відмінності:

вони розрізняються за характером попиту; попит на споживчому ринку є
природнім, бо він визначається потребами споживача; попит на засоби
виробництва є похідним від нього;

попит на споживчому ринку більше залежить від ціни і може різко
змінюватись; на іншому ринку коливання попиту не такі різкі;

на ринку засобів виробництва є значно менша кількість учасників, які
добре обізнані з ситуацією; на споживчому ринку суб’єктів значно більше
та ступінь поінформованості нижчий;

відмінність у способах доведення товару до споживача.

Ринок природних ресурсів. Рента. Ціна землі

На цьому ринку здійснюється купівля–продаж ресурсів для організації
виробництва: корисні копалини, водні ресурси, земля тощо. Ціна на землю
формується під впливом попиту і пропозиції. Попит залежить від ціни
продукції, що виробляється на землі і від продуктивності самої землі.
Щодо пропозиції, то вона не залежить від ціни, тобто практично незмінна.
Це можна пояснити тим, що оскільки площа земної поверхні, яка може
використовуватись в народному господарстві, практично незмінна, то і її
пропозиція не змінюється. А попит постійно зростає. Наслідком такого
процесу є постійне підвищення цін на землю. Рента – ціна, яку одержує
власник природних ресурсів (найчастіше землі), від здачі їх в оренду.
Пропозиція ціни залишається практично незмінною. Тому вплив попиту на
величину ренти буде вирішальним.

Абсолютна рента – плата за використання найгірших земель.

Диференціальна рента – різниця між рентою і абсолютною рентою.

Власник землі має альтернативу: він може продати землю, здати в оренду
чи залишити для власного використання, тому ціна землі визначається за
формулою:

Ринок праці

Ринок праці – це система розподілу робочої сили. На цьому ринку присутні
елементи конкуренції між власниками робочої сили за вигідні умови та
оплату праці і продавцями – за залучення найбільш кваліфікованих
працівників.

Ринок праці виконує такі функції:

оцінює корисність (споживчу вартість) робочої сили;

регулює попит і пропозицію праці, розподіляє робочу силу між галузями
економіки і регіонами країни.

Функціонування ринку праці відбувається за певними принципами:

особиста і економічна свобода працівників, які вирішують працювати їм чи
ні, яку професію обрати; керуються вони особистими мотивами;

право власника підприємства самостійно вирішувати питання про кількість
працівників, їх рівень кваліфікації;

визначення рівня заробітної плати на основі попиту і пропозиції, а також
взаємної домовленості сторін.

Ринок капіталів

Ринок капіталів (інвестиційних ресурсів) – це ринок, на якому
підприємства і громадяни надають і отримують позики для використання у
виробництві. Основним елементом цього ринку є позиковий капітал.

Ринок капіталів поділяється на:

а) кредитний ринок:

комерційний кредит – надається підприємцями один одному як відстрочка
платежу за товари чи послуги (вексель);

банківський кредит – надається банками підприємствам або громадянам;
оформлюється спеціальною угодою;

споживчий кредит – надається лише приватним особам у вигляді грошових
позик, як правило, для купівлі товарів тривалого користування або
будівництва житла; оформлюється угодою між банком і позичальником;

іпотечний кредит – позика під заставу нерухомого майна або інших
цінностей;

державний кредит – надається державою підприємствам під цільові
програми;

міжнародний кредит – надається іншими державами, як правило, для
проведення економічних реформ і структурної перебудови народного
господарства.

б) ринок грошей;

в) ринок цінних паперів:

облігації (державні, комунальні, іпотечні, промислові);

акції (іменні, на пред’явника, звичайні, привілейовані).

До цінних паперів також належать:

векселі;

чеки;

депозитні сертифікати (обігові і приватні);

боргові зобов’язання державної скарбниці.

D

Q

P

D

S

Q

P

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020