Реферат на тему:
Підприємство і підприємництво
План
Підприємство як суб’єкт ринкової економіки.
Капітал підприємства.
Суть підприємництва, умови його існування, види та функції.
Підприємство – це первинна ланка суспільного поділу праці і водночас
основна ланка народногосподарського комплексу, яка є товаровиробником і
забезпечує процес відтворення на основі самостійності та самоокупності.
У законі України зазначається що підприємство – це “самостійний,
господарюючий, статутний суб’єкт, що має право юридичної особи та
здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою
одержання прибутку. Як самостійні господарські одиниці підприємства
користуються правами юридичної особи, тобто мають право розпоряджатися
майном, укладати договори, отримувати кредити. Характерні риси:
технологічна і територіальна відособленість засобів виробництва та
робочої сили;
спеціалізація в системі суспільного поділу праці стосовно виготовлення
товару чи надання послуги;
економічна відособленість і юридична самостійність;
відособленість колективних інтересів і поєднання в них інтересів кожного
працівника.
Підприємство виконує функції:
організаційну (забезпечення виробництва і реалізації товарів і послуг);
відтворювальну (інвестування на оновлення і розвиток виробництва,
модернізацію підрозділів);
соціальну функцію (задоволення суспільних потреб, надання засобів
існування робітникам).
Окрім специфічних організаційно-технічних функцій, що випливають з
особливостей виробничих технологій, будь-яке підприємство виконує
загальні організаційно-економічні функції як внутрішні, так і зовнішні.
Внутрішні економічні функції: виробничо-технологічні та
науково-дослідні. Вони пов’язані із забезпеченням виробництва засобами і
предметами праці, робочою силою. Вони реалізуються через удосконалення
технологій, запровадження винаходів і раціоналізацію роботи,
удосконалення організації та управління виробництвом.
Економічні – дослідження ринку товарів з метою ефективного збуту
продукції, укладання контрактів, найму робітників, розподілу доходів і
підвищення ефективності господарства.
Соціальні функції реалізуються через поліпшення умов праці та
відпочинку, створення сприятливого психологічного клімату, соціальний
захист, здійснення благодійної діяльності та виконання соціальних
програм. Якщо підприємство вступає у відносини з партнерами у системі
світового господарства, то воно виконує зовнішньоекономічні функції.
Підприємство можна і необхідно розглядати з двох сторін:
організаційно-технічної (певна єдність технічного комплексу і сукупність
робітників), соціально-економічної (суб’єкт економічних відносин,
виражає певну їх сукупність, характер яких визначається власністю на
засоби виробництва).
Сучасна економіка передбачає існування різних форм і видів підприємств.
Їх можна класифікувати за різними критеріями:
а) за формами власності;
б) за формами організаціями;
в) за розмірами;
г) за сферами діяльності;
д) за місцем і роллю на ринку;
е) за метою і характером діяльності;
є) за характером економічної діяльності.
А: індивідуальне – приватна власність фізичної особи, де використана
виключно особиста праця, самостійно здійснюється виробництво, весь дохід
належить виробнику;
сімейне – спільна власність та праця членів однієї сім’ї;
приватне – приватна власність окремої особи з правом найму робочої сили;
колективне – класність трудового колективу підприємства, кооперативу,
громади, релігійної організації;
державне – державна власність;
комунальне
(муніципальне) – власність адміністративно-територіальних одиниць;
спільне – об’єднання різних форм власності, у тому числі й іноземного
капіталу;
орендне – підприємства різних форм власності, що передані у користування
на певних умовах.
Б: відповідно до форм організації.
Одноосібне володіння – майно належить одному власнику, який самостійно
управляє підприємством і несе повну відповідальність, увесь прибуток
належить йому, він може його використовувати на свій розсуд, витрати на
управління не значні.
Партнерство – форма організації, що базується на пайовому чи дольовому
об’єднанні майна, як правило, це закриті компанії, де зміна власників
паїв відбувається за згодою їх членів, доходи розподіляються пропорційно
до паїв.
Повне – необмежена відповідальність.
Товариство з обмеженою відповідальністю
Командитне – змішане.
Асоціації – об’єднання з метою постійної координації господарської
діяльності, не втручаються у виробничу діяльність членів.
Акціонерне товариства (корпорації) – акціонерний капітал, об’єднання на
основі випуску і розміщення акцій серед осіб, що стають акціонерами.
Консорціуми – об’єднання промислового та банківського капіталу для
досягнення певної мети.
Концерни.
В: малі, середні та великі відповідно до обсягів господарського обігу
(розмірів) підприємства поділяються на великі, малі і середні. До малих
належать: в промисловості – з кількістю працюючих до 200 осіб; в інших
галузях виробничої сфери – до 50 осіб; у невиробничій сфері – до 25
осіб; у роздрібній торгівлі – до 15 осіб. Як свідчить світовий досвід,
на сучасному етапі найбільший ефект підприємництво дає саме у малому
бізнесі. Так, зокрема у США в 1989 р. з 18 млн. зареєстрованих
підприємств 99 % відносилося до малого бізнесу. Проте не втрачають своїх
позицій і великі корпорації, що дають значну частку ВНП у країнах.
Г: місцеві, національні, міжнародні.
????????????????_?Д: Виробничі, торговельні, фінансові – кредитні,
страхові, посередницькі, науково-дослідні.
Е: конкурентні, олігопольні, монопольні.
Є: комерційні та некомерційні.
Масштаби підприємства визначаються різними факторами, одним з них є
технологічний тип виробничого процесу. Іншим найважливішим фактором, що
визначає розміри, є величина капіталу.
Капітал – це матеріальні та грошові ресурси, потрібні для розвитку
виробництва, створення товарів та послуг.
Гроші’ = Гроші + ?Г
Процес безперервного руху капіталу, що проходить 3 стадії і приймає на
кожній 3 функціональні форми, називається кругообігом капіталу.
На розміри капіталу впливають концентрація та централізація капіталу.
Концентрація – збільшення капіталу за рахунок його нагромадження.
Внаслідок концентрації збільшуються розміри не лише індивідуального, а й
суспільного капіталу. Централізація – це процес збільшення капіталу
внаслідок поглинання або об’єднання (злиття) окремих капіталів.
Внаслідок централізації: індивідуальні збільшуються, а суспільний
залишається незмінним.
Кругообіг капіталу, взятий не як окремий акт, а як процес, що
повторюється, називається оборотом капіталу.
Швидкість обігу залежить від часу обігу і часу виробництва. Швидкість
обігу окремого капіталу визначається за формулою:
,
де n – кількість оборотів; О – рік, о – час, протягом якого даний
капітал здійснить 1 оборот (обіг + виробництво).
Капітал у продуктивній чи виробничій формі буває основним і оборотним.
Основний капітал – це частина продуктивного капіталу, що повністю бере
участь у виробництві, вартість якої переноситься на створений продукт по
частинах і міру зношування. За натурально-речовинною формою до основного
капіталу відносять: споруди, устаткування, машини. Відносять частину
авансованого капіталу, що втілена в засобах праці. Процес перенесення
вартості основного капіталу на продукт, що виробляється, у міру зношення
(зношування – це втрата елементами основного капіталу їх споживчої
вартості) і заміщення його у грошовій формі називається амортизацією.
Відрахування на заміщення вартості зношеної частини основних фондів
називаються амортизаційними. Встановлений у законі річний процент
заміщення називається нормою амортизації. Перенесена частина вартості
основного капіталу у грошовій формі створює амортизаційний фонд.
Зношення основного капіталу буває фізичне і моральне.
Фізичне – матеріальне зношення основного капіталу за час його
функціонування в процесі виробництва або невикористання.
Моральне – це передчасна втрата основним капіталом його вартості чи
зменшення її внаслідок появи принципово нових засобів праці, що мають
більш високі конструктивні характеристики і експлуатаційні якості (І
форма); внаслідок підвищення продуктивності праці у сфері виробництва
даних елементів основного капіталу.
Оборотний капітал – частина продуктивного капіталу, що повністю приймає
участь у виробничому процесі, і вартість якої входить повністю у
створені товари і повертається у грошовій формі після їх реалізації. До
оборотного капіталу відносяться предмети праці та робоча сила. Поділ
продуктивного капіталу на основний і оборотний обумовлений характером
перенесення вартості різних його частин на створений продукт.
Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, творча і на
власний ризик діяльність суб’єктів різних форм власності з виробництва
продукції, виконання робіт, надання послуг та торгівлі з метою одержання
прибутку. Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути як окремі
особи, так і колективи та держава в особі певних державних відомств та
установ. Об’єктами є різні види діяльності, спрямовані на виробництво
певних видів товарів, послуг, робіт. В залежності від об’єктів
розрізняють різні види підприємництва. Підприємницька діяльність
відбувається на основі принципів:
вільний вибір видів діяльності та форм господарювання;
самостійне формування планів діяльності, вибір постачальників і
споживання продукції;
вільне наймання працівників;
залучення і використання матеріально-технічних, трудових, природних
видів ресурсів;
вільне розпорядження прибутками, що залишились після податків та інших
обов’язкових платежів.
Умовами існування і розвитку підприємництва є: політична стабільність;
наявність ринкової структури економіки; вільний розвиток усіх форм
власності; законодавче забезпечення та підтримка з боку держави.
Підприємництво охоплює широкий спектр видів діяльності. Залежно від
змісту розрізняють такі види:
виробниче;
комерційне;
фінансове;
посередницьке;
страхове.
Підприємницька діяльність існує у формах:
А. – індивідуальне;
– колективне; ? І варіант
–державне;
Б. Малий бізнес.
Спільне підприємство. ? ІІ варіант
Корпоративне підприємство.
Підприємництво виконує такі функції:
– ресурсну (мобілізація капіталу, трудових, матеріальних, інформаційних
та інтелектуальних ресурсів);
– організаційну (організація виробництва, матеріально-технічне
забезпечення та збут, маркетинг, реклама);
– творчу (новаторство, генерація і використання ідей, ініціативна
діяльність, вміння ризикувати).
Підприємництво сприяє прогресивним змінам в економіці, в тому числі
посиленню конкурентної боротьби на ринку (між новим і застарілим),
прискоренню темпів економічного розвитку суспільства (конкуренція є
стимулом до збільшення виробництва товарів і послуг, їх модернізації),
спонукає до раціонального використання виробничих ресурсів.
Гроші Товар Засоби виробництва Виробництво Товар’ Гроші’
Робоча сила
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
