UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕкскурс в історію логіки (реферат)
АвторPetya
РозділЛогіка, формальна логіка, юридична логіка
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7629
Скачало888
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Екскурс в історію логіки

 

 

План

 

Основні етапи розвитку логіки.

 

Розвиток логіки в Україні.

 

 

1. Історія логіки бере свій початок ще з Стародавньої Греції,

 

V—IV ст. до н.е. Вже Демокріт (бл. 460—370 рр. до н.е.) торкався понять,

гіпотези тощо. Сократ (бл. 469—399 рр. до н.е.) висловив своє ставлення

до таких засобів дослідження, як індукція та дедукція. Його учень Платон

(бл. 427—347 рр. до н.е.) продовжив розробку питання про дефініції,

розглядав логічний прийом поділу, логічну форму судження й наблизився до

формулювання основних законів логіки. Однак жоден із зазначених авторів

не виділив логіку в самостійну науку.

 

Це вперше було зроблено Арістотелем (384—322 рр. до н. е.). Логіку він

назвав аналітикою і дав детальний аналіз відкритого ним поняття

силогізму як особливої форми умовиводу. Арістотель розкрив також

сутність доведення, прийомів доведення і поділу, визначив різницю між

науковим і ненауковим знанням.

 

До логічних творів Арістотеля слід віднести «Аналітики І і II»,

«Топіку», «Категорії», «Про тлумачення», «Про софістичні спростування»

та ін. Послідовники Арістотеля об’єднали ці твори під назвою «Органон»

(знаряддя пізнання). Ряд важливих логічних проблем висвітлено у його

головній філософській праці «Метафізика».

 

Зокрема, саме тут викладено три основних закони формальної логіки: закон

тотожності, закон несуперечності і закон виключеного третього.

 

У часи Арістотеля і пізніше формальна логіка розроблялась представниками

школи стоїків — Зеноном (бл. 336—254 рр. до н.е), Хризипом (бл. 281—208

рр. до н.е.), Сенекою (бл. 4—65 рр. н.е.) та ін.

 

Якщо Арістотель у своїх творах головну увагу звертав на дослідження

категоричного силогізму, то стоїки займались, головним чином, тими

умовиводами, до яких складовими частинами входили умовні та розділові

судження. Вони застосували ряд логічних категорій, які увійшли в сучасну

символічну (математичну) логіку, — імплікацію, диз’юнкцію, кон’юнкцію та

ін.

 

В епоху середньовіччя логіка Арістотеля була дуже популярною, але

зазнала певної модифікації відповідно до основних настанов схоластичної

догматики. Найвідомішими представниками цього періоду були французький

філософ І. Росцелін (бл. 1050—1122), англійський філософ У. Оккам

(1290—1300 — бл. 1349), шотландський філософ Д. Скотт (бл. 1265—1308),

англійський філософ Ансельм Кентерберійський (1033—1109) та ін. Перші

три з названих філософів були номіналістами. Вони визнавали реально

існуючими тільки одиничні тіла природи, а загальні поняття вважали лише

назвами класів речей, подібних між собою.

 

Ансельм Кентерберійський захищав позицію реалізму, сутність якої полягає

в тому, що загальні поняття розглядались як надприродні самостійні

сутності одиничних речей. Ці поняття реалісти вважали первинними, тобто

такими, що існують реально, незалежно від одиничних речей.

 

Проміжне між ними положення займали концептуалісти, або помірковані

номіналісти. До їх числа належав П. Абеляр (1079—1142).

 

На відміну від номіналістів вони визнавали, що сутність загальних понять

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ