UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЖиттєпис комедійного героя (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2971
Скачало195
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Життєпис комедійного героя

 

Дивна річ: коли глибше задумаємось над життям комедійного героя, то

побачимо в цьому житті якісь дивні етапи чи фази, причому вони

повторюються в житті різних героїв незалежно від того, хто і коли їх

створив — чи то Аристофан майже дві з половиною тисячі років тому, чи це

Мольєр у ХVІІ ст., чи Гоголь або Тобілевич у XIX ст., чи Микола Куліш у

XX ст. Ці замітки і є спробою осмислити життя комедійного героя і ті

дивні фази, які в ньому помічаємо. Але спочатку звернемось до історії —

можливо, у творах мислителів минулих епох знайдемо якийсь ключ до

розгадки цього феномена.

 

У «Поетиці» Арістотеля зустрічаємо твердження, що різниця між трагедією

і комедією полягає в тому, що «остання воліє відтворювати образи людей

гірших, ніж наші сучасники, а перша — кращих» [1]. Як бачимо, твердження

дуже загальне, а тому далеке від істини. Але вже Буало дає більш

конкретну характеристику: «Хто знає й джиґуна, і скнару, й марнотратця,

Од кого дивакам, ревнивцям не сховаться — Той у комедії змалює легко їх

і разом виведе на сцену як живих» [2]. Отже, теоретик класицизму трактує

комедійних героїв як певні соціально-психологічні типи (скнари,

марнотратці, ревнивці і т. п.) і тим самим робить істотний крок уперед в

осмисленні проблеми. Лопе де Вега вважав, що комедія «зображує дії

низькі і народні, тоді як трагедія має справу з королями та іншими

високими особами» [3]. Отже, тут бачимо повернення до арістотелівського

протиставлення героїв комедії і трагедії, але коли в Арістотеля

розмежування здійснювалось на основі певних естетичних критеріїв

(«кращі» і «гірші»), то тут кращі — це соціальні верхи, королі; високі

особи, а гірші — представники соціальних низів. Автор «Собаки на сіні»

обурювався, коли деякі драматурги «для задоволення невігласів почали

показувати в комедіях королів» [4]. Подібна точка зору утримувалась у

науці впродовж кількох століть. Вона знайшла відображення і в «Саду

поетичному» М. Довгалевського, який писав, що комедія «зображує справи

низькі і прості, жарти і гумор, а трагедія — справи поважні і серйозні».

І далі: «в комедії виступають прості особи. Як наприклад: батько,

литвин, циган, козак, єврей, поляк, скіф турок, грек, італієць, а в

трагедіях — вожді, царі, герої і т. д.» [5].

 

Гегель у своїй «Естетиці» намагався дати теоретичне обґрунтування того,

чому саме представники соціальних низів стають героями комедій. Він

пише: «У фігурах, взятих із підлеглих станів, ми завжди помічаємо

пригніченість, коли вони починають діяти в рамках обмежених умов їх

життя... Ця скованість існуючими умовами робить неможливою всяку

незалежність. Тому положення і характер осіб, що належать до цих кіл,

більше підходять для комедії і взагалі комічного» [6]. Думку Гегеля ні в

якій мірі не можна вважати істинною. Справді, чому соціальна

пригніченість людей є причиною їх комізму? Більш логічно було б сказати,

що люди, позбавлені людських прав і свобод, — об’єкт трагічний, предмет

трагедії. Мабуть, найрішучіше погляди Гегеля і його попередників на

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ