UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТеорія і практика навчання української мови у школах Галичини (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4486
Скачало229
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Теорія і практика навчання української мови у школах Галичини

 

У XIX ст. в Галичині складалися несприятливі умови для розвитку

«народної руської мови». З 1803 року українська мова перестала

викладатися як предмет в університеті Львова на філософському і

богословському відділах. «На полі рускаго письменства панував в тім

періоді цілковитий умственний застій, а доказом того єсть факт в язиці

рускім видано друком в літах 1796-1814 р. в Австро-Угорщині лише шість

невеличких публікацій, а з того чотири в Галичині». На думку членів

«президії губернії у Львові... руська мова то нарічє, котрим пишуть

зовсім нічого або дуже мало, через те воно ще зовсім не вироблене і не

може бути предметом шкільної науки. Ним тілько обтяжено би науки, а се

не потрібне». Мова викладання мала бути польська [9; 5,7].

 

1823 р. I. Могильницький (1777-1831) написав «Грамматыку языка

славено-руского» у двох рукописах: кирилицею і скорописом. Це була перша

граматика української мови в Галичині. Підручник побачив світ лише в

1910 р. Обсяг його — 136 сторінок. Складається із вступу і чотирьох

частин [10]. У вступі подані дефініції «думання, говорення і граматики

славянські, вага граматики української мови» [10; 13]. Перша частина —

«Ортоепія» — розділ про фонетику. Друга частина «Етимологія»

(граматика), третя — «Ортоґрафія» і четверта — «Синтаксіс». Завершують

підручник приповідки, словничок («словарець»).

 

«Писмена» (букви) автор ділить на «самогласныє» і «согласныє». Усіх букв

43. Перша частина закінчується знаками «разділєнія членовъ: запятая,

точка съ запятою, двоєточїє, точка, спочиватєлная (тире); знак

вопроситєлный, знак зватєлний або оудивитєлный (выкрык) і знак

вміститєлный» (дужки).

 

Відмінюваних частин мови названо п'ять: іменник, прикметник, числівник,

заіменник, дїєслово; «невідмінні части мови — нарічїє, предлогъ, союзъ,

мєждомєтїє».

 

Мова підручника, — суміш церковнослов'янської і народної мов. Крім

граматики, автор підготував і видав підручники для українських народних

шкіл, зокрема «Букваръ славено-руского языка» (1827).

 

1831 року галичанин Йосиф Левицький написав граматику «руської» мови, що

вийшла друком у Перемишлі в 1834 році, перевидана у 1849 і 1850 роках

під заголовком «Граматика языка руского въ Галиціи. Розложена на питаня

и отповіди». В основі побудови видання — граматика Антона

Могильницького. О. Левицький розрізняє вісім частин мови, до іменників

зараховує прикметники і числівники, а дієприкметник вважає окремою

частиною мови. Термінологія видання подібна до термінології старих

граматик. До рекомендацій, критичних зауважень і порад рецензентів (О.

Лозинського, Я. Головацького) автор не дослухався, замість того, щоб

виправити недоліки, погіршив зміст підручника, видавши його у 1850 р.

другим накладом [3].

 

Осип Левицький, як зазначає М. Возняк, усе життя був «на розпутю межи

народньою мовою і великорущиною та церковнославянщиною». За життя був

«правдивим диктатором у справах граматики та правописи», і після смерті

його вважали великим авторитетом. На думку Кочубінського, доцента

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ