Реферат на тему:
Правопис часток
Розрізняють частки словотворчі, які утворюють нові слова, і
формотворчі, які утворюють форми слів (хай, би та ін.).
Словотворчі частки пишуться разом, окремо і через дефіс.
Разом пишуться:
1) Частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови
(крім сполучників прислівникового типу): аб_що, аб_хто, анітр>хи,
аніск%льки, дедга, якщ> та ін.
2) Частки би(б), то, що в складі сполучників: щоб, якб_, нем>вбито,
н%бито, аб>що, і частка же(ж) у складі стверджувальних часток авж+ж,
ат>ж.
3) Частка -ся(сь) у зворотних дієсловах та у складі займенників і
прислівників: навчда, нед\га,
н+жить, немовл#, ненвзі, невп_нно, нев_нно, незаблити (змушувати), незч\тися, ненїтися (хвилюватися), неслбиток,
недостук та ін.
Якщо частка не виступає для заперечення дії, вираженої дієсловом із
префіксом до, вона пишеться з ним окремо. Пор.: Він недочував і Він не
доч\в моїх слів.
6) Частка не з іменниками, прикметниками, займенниками і прислівниками,
з якими вони становлять одне поняття і переважно можуть бути замінені
іншим, рівнозначним словом: невм%ння, нев>ля, неврожв, нента, нез’яс>ване питвані ф, ніщ>,
ні#кий, ніч_й; нік>ли, нін ж до.
2) Частка то в експресивних сполученнях що то за, що то, чи то, які
виконують функції підсилювальних часток.
3) Частка не зі словом, з яким вона не становить одного поняття, а є
лише запереченням: Не д>ля вир%шує, люд_на твор_ть св>ю д>лю.
4) Частка не з дієсловами і дієприкметниками, які виступають у функції
присудків, з дієслівними формами на -но, -то й дієприслівниками: не м>же
не бблено; підл>га не в_мита; кімнта ще не дов+дена до кінц#.
7) Частка не з числівниками, займенниками і прислівниками займенникового
походження, а також з прийменниками і сполучниками: не два, не сь>мий;
не ти, не цей, не %нші; не інвсім; не від т>го, не д>сить; не м>жна, не тр+ба; розмовл#ли не
по-нже ні писго, ні зт, так->т, отак_й-то,
ст%льки-то, т_м-то, #кось-то, вс+-таки, т-небудь, б\дь-хто, кзна-який.
3) Частка не, вживана як префікс в іменниках — власних назвах:
не-Євр>па, але в загальних назвах — разом: неіст>та, нелюд_на.
Формотворчі частки хай, нехай, би (б), же(ж) завжди пишуться окремо від
інших слів: хай п_ше, нехай скю.
Окремо пишуться і частки то, це, вживані із значенням вказівності або
визначальності: На що то одній людині стільки грошей? Чи це вже й
пожартувжна?
Вправа 1. Запишіть слова разом, окремо чи через дефіс. Поясніть
написання часток з іншими частинами мови.
Аби/хто, де/який, чи/мало, що/найкраще, як/раз, ані/трохи, будь/що,
все/таки, де/з/чим, що/до, що/ж/до, будь/з/ким, хто/зна/в/якому,
казна/як, де/небудь, як/от, аби/то, все/ж, будь/де, де/б/то/не/було,
звідки/небудь, що/то/за, чий/небудь, хіба/що, от/таки, або/що,
не/мов/би/то, ні/би, ато/ж, а/як/же, а/вже/ж, тако/ж.
Вправа 2. Перепишіть речення, розкрийте дужки, напишіть правильно
частки. Поясніть їх правопис.
B ? O ?
?A
–
”
(
*
.
2
8
:
>
B
P
R
X
\
d
f
l
p
x
z
~
‚
?
?
?
®
?
1/4
A
Ae
E
oe
ue
$&(048:>T^ ¦??®??¶?UeJ
HJ
L
Z
b
d
n
r
x
z
„
?
’
–
?
?
c
¦
®
?
?
?
3/4
A
A
Oe
U
0Грім на вогненному списі злетів у вись і вибухнув над ними, і
(хтозна)де осипав(ся) униз (М. Нагнибіда).
Вправа 3. Перепишіть речення і вставте пропущені букви. Підкресліть
частки, сформулюйте правила вживання часток не, ні та поясніть їх
правопис.
1. Я була малою горда, — щоб (н…)плакать, я сміялась. 2. (Н…), я чую
наше гасло! Ось воно все голосніше. 3. Чоло (н…)вінчали лавровії віти,
тернів (н…)скрашали (н…)золото, (н…)квіти. 4. (Н…), (н…), мій друже, спи
спокійно, я (н…)скажу (н…)кому слів таємних.
(Леся Українка).
1. (Н…), сестро моя рідна! — говорить. — Так я уже звівся, що а(н…)
гніватись, а(н…) жалкувати (н…) на кого (н…) маю! 2. А чому на весіллі
(н…)погуляти! — озвавсь Опанас Бобрик, узявшись у боки. 3. Тиміш
дивиться, і так йому чогось мила ся щебетушечка, що очей з неї (н…)звів
би. Слухав би (н…) наслухався її тихого та любого щебетання. 4. Може,
притомився, хлопче? — (Н…), — одрізав та й знов іде мовчки.
(Марко Вовчок).
Вправа 4. Перепишіть текст. Поясніть правопис виділених слів з частками.
Автобіографія — це життєпис якоїсь особи, складений нею самою.
Автобіографічний характер мають будь-які спогади, мемуари, щоденники.
Автобіографія типового формуляра не має і складається довільно. Все ж
практика виробила певні вимоги щодо оформлення цього особистого
офіційного документа. Пишуть його, як правило, від руки на чистому
аркуші паперу або на спеціальному бланку при вступі на роботу, навчання
до вузу та у декотрих інших випадках. Форма викладу — розповідна (від
першої особи). Усі відомості подаються у хронологічному порядку і з
таким розрахунком, щоб можна було скласти уявлення про життєвий шлях,
ділову кваліфікацію і суспільно-політичну діяльність даної людини.
(З підручника).
Вправа 5. Запишіть подані речення і розкрийте дужки. Підкресліть прямою
лінією слова, з якими частки не, ні пишуться разом, і пунктиром — слова,
з якими вказані частки пишуться окремо. Поясніть їх правопис.
1. (Не)доля вирішує — людина творить свою долю. 2. (Ні)один (не)зробив
так, як треба. 3. Йому бракує (не)вміння виконати цю роботу, а бажання.
4. Він (не)дочув моїх слів. 5. Ця (не)широка річка впадає в Дніпро.
6. Він (не)придатний (ні)до роботи, (ні)до розмови. 7. (Не)забаром
відбудеться зустріч випускників нашої школи. 8. (Не)сказане лишилось
(не)сказанним. 9. (Не)через (не)бажання, а через (не)вміння він
(не)виконав цієї роботи. 10. Я відклав ще (не)дописаний лист.
11. (Ні)хто (не)знав цього краще, а(ні)ж він. 12. Життя (не)впинно йде
вперед. 13. Бажання гірше за (не)волю.
Вправа 6. Перекладіть текст українською мовою і розкрийте дужки,
правильно запишіть частку не зі словами. Поясніть її правопис.
Первый на Западной Украине институт менеджмента, созданный (не)давно при
Львовском университете имени Ивана Франко, начал свою работу.
Стать слушателем нового учебного заведения (не)просто. Для этого
(не)обходимо уже иметь экономическое, юридическое или техническое высшее
образование, владеть одним или (не)сколькими иностранными языками,
отработать по специальности (не)менее трех лет. Но, пожалуй, самое
жесткое условие — это платность обучения. Впрочем, затраты эти
выпускники смогут окупить во время стажировок, которые будут проходить в
фирмах Европы, США и Канады.
При формировании программ института менеджмента их авторы
ориентировались (не)только на отечественные разработки, но и на опыт
работы аналогичных западных школ бизнеса. Видимо, поэтому так
(не)привычно для нас звучит звание, которое будет присваиваться
выпускникам института: «обладатель степени магистра деловой
администрации».
(З газети).
Вправа 7. Перепишіть текст і розкрийте дужки, правильно запишіть частки
не, ні зі словами. Поясніть їх правопис.
У своїх творах І. Вишенський гостро критикує як православних, так і
католицьких служителів церкви, які (не)виконують основних Христових
заповідей.
З глибоким переконанням автор заявляє, що український народ (ні)коли
(не)підкориться римсько-католицькому насильству, (не)схилить голови
перед гнобителями і (не)нависними зрадниками віри православної:
«(Не)надійтеся тим тиранством перемогти терпіння наше, — впевнено
звучать заключні слова твору «Послання єпископам». — (Не)надійтеся,
влада мирська і всяк послушник папи римського, як з вами (ні)в чому
згоджуватися православні (не)хочуть і папі поклонятися (не)зволять.
(Не)надійтеся нині, (не)надійтеся завтра і в прийдешнє і в віки віків».
Автор твердо упевнений, що служителі, які заради ситого життя зрадили і
віру, і свій народ, і свою землю, (не)мають (ні)якого морального права
бути наставниками люду християнського.
ЛІТЕРАТУРА
Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитися і правильно говорити. — Львів,
1994. — 150 с.
Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. — Львів, 1990. — 232 с.
Бабич Н. Д. Ділова українська мова. — Чернівці, 1996.
Білоусенко П. І., Арешников Ю. О., Віляр Т. М. та ін. Учіться
висловлюватися. — К., 1990. — 275 с.
Вихованець І. Р. Граматика української мови. — К., 1993. — 368 с.
Вступний розмовно-інтенсивний курс з української мови: Для студентів
Інституту міжнародних відносин. — К., 1992.
Жлуктенко Ю. А. Изучаем украинский язык: Самоучитель. — К., 1996. — 223
с.
Исиченко Ю. А. Самоучитель украинского языка. — К., 1993. — 287 с.
Коваль А. П. Ділове спілкування. — К., 1992. — 270 с.
Коваль А. П. Культура ділового мовлення. — К., 1974. — 224 с.
Культура української мови: Довідник / За ред. В. Русанівського. — К.,
1990. — 304 с.
Ладоня І. О. Українська мова: Навч. посібник для молодих спеціалістів
вищ. навч. закладів. — К., 1993. — 143 с.
Лісна О. О. Вивчаємо українську мову самостійно: Навч. посібник. — К.,
1992. — 160 с.
Марахова А. Ф. Мова сучасних ділових документів. — К., 1981. — 140 с.
Молдованов М. І., Сидорова Г. М. Сучасний діловий документ. — К., 1992.
— 396 с.
Нелюба А. Теорія і практика ділової мови. — К., 1997. — 105 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
