Реферат на тему:
Правопис слів іншомовного походження
НАПИСАННЯ ПОДВОЄНИХ І НЕПОДВОЄНИХ ПРИГОЛОСНИХ
1) У загальних назвах іншомовного походження приголосні (на відміну від
російської мови) звичайно не подвоюються: грип, гр\па, ідил%чний,
інтелектуальний, колект_в, ком%сія, с\ма, інтерм+цо, белетр_стика, ват
(але Ватт), піан%симо, шас% та ін.
Подвоєння зберігається лише в 17 загальних назвах, а саме: анннна, бр\тто, н+тто, внна, мтто,
пнна, білль, б\лла, в%лла, муллнна, Голлкко, Місс\рі, Н%цца, #ффа; Б+тті, Дж>нні, М$ллер, Русс>, Торріч+ллі,
Ш_ллер.
Подвоєні приголосні зберігаються й в усіх похідних словах: марокккко), #ффський (#ффа), голл, Жс.
2) Початкове іе (hie) передається через іє: ієргліф,
але: єзу^т, @на, @на (грошова одиниця Японії), Єрусал_м.
Початкове je передається через є: @всен, @сперсен.
3) Початкові іо, yо, jo передаються через іо, коли в українській мові
вони вимовляються як два склади: іон, іонізре; через йо,
коли вони вимовляються як один склад: йод, й>та, Йордрк,
Й>сип та ін.
4) І, у (а також u німецького дифтонга еu) в позиції між двома голосними
(в іноземній мові) в загальних назвах звичайно передаються окремим
знаком: конв+єр, ло#льний, пле#да, ро#ль, сакво#ж, секв>я, фа#нс,
феєрв+рк, але: Гавйя, Сав>йя, Фейєрб та ін.
І в середині слова перед голосним іноді переходить у й: бар’@р, курй>з,
серй>зний, ар’єргрія,
х%мія.
3) Після приголосних перед наступними приголосними і в кінці слова в
особових іменах і географічних назвах: Кн, Міссіс%пі,
Нагасті, С>чі, Сев%лья, С%дней, Грімм, Росс%ні, Д%зель,
лісаб>нський.
! Увага. Власні імена, які стали загальними, пишуться за правилами
правопису загальних назв іншомовного походження: д_зель, хоча Д%зель.
4) Після приголосних у кінці невідмінюваних слів: мерс%, пар%, такс%,
жур%, кол%брі, візав%, пар%.
5) Перед наступним приголосним у таких невідмінюваних словах, як грт, вібр, арх%в, х%мія, літерат\ра, респ\бліка,
комун%ст, н%ша.
! Увага. У ряді слів іншомовного походження, які давно засвоєні
українською мовою, після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н відповідно до
вимови пишеться и: бурм_стер (але бургом%стр), в_мпел, єх_дна, імб_р,
кипар_с, лимрсика, М+ксика.
У географічних назвах після приголосних ж, ч, ш, щ, дж, ц: Алж_р,
Вашингт>н, Вірдж_нія, Жир>нда, Л+йпциг, Циндн, філ+; Есх%л.
Коли іншомовне е на початку слова вимовляється в українській мові як
звукосполучення й+е, воно передається літерою є: Євр>па, європ+єць,
єн>т, @ресь; @мен, Євфрне.
Але після префіксів і споріднених з ними елементів пишеться е:
діел+ктрик, реевакурія пишеться є, а у словах про+кт, про+кція й подібних —
е.
Вправа 1. Перепишіть слова і вставте, де потрібно, пропущені букви або
апостроф. Поясніть правопис слів.
Р…шел…є, Ц…ц…рон, Т…ц…ан, Вандрі…с, Фе…рбах, П…ємонт, Барб…юс, К…юв…є,
Н…ютон, Мол…єр, Рос…іні, Рус…о, Лес…інг, Монтеск…є, Лавуаз…є, Руж…є,
Тор…іч…ел…і, Верг…лій, Гал…лей, Гр…г, Д…дро, К…пл…нг, Паган…ні, У…тмен,
Хем…нгуей, Шексп…р, Ш…л…ер, Пал…адій, Бокач…о, Гр…м… .
Вправа 2. Запишіть слова українською мовою. Поясніть написання літер и
та і. Утворіть, якщо можливо, від поданих слів похідні.
І. Дизайн, акциз, амортизационный, аукцион, базис, трикотаж, инфинитив,
бистро, лизинг, график, косинус, габарит, гербициды, депозит, дискета,
дефицит, идентификационный, гравировальный, диспетчер, гиперинфляция,
кредитный, калорифер, джинсы, карантин, инцидент, диапазон, динамика,
клиринг, лабиринт, кондиционер, ратификация, синдикат, цистерна,
экипирование, максимум, экспроприированный, Сицилия, Тициан, ритуал,
ажио, контингент.
ІІ. Плюрализм, периферийный, консорциум, карниз, керосин, синтез,
дизель, муниципальный, пансион, кодификационный, миксер, ликвидность,
экспозиция, дилер, инвентаризация, гуманизм, дезинтеграция, сертификат,
рефрижератор, маркетинг, легитимный, консорциум, крепдешин, номинал,
радиатор, линолеум, консалтинг, инжиниринг, инициатор, Аргентина,
Мадрид, Чикаго, Алжир, Британия, Пакистан, тираж, казино, аудитор,
приоритет, привилегированный, дилемма.
? Поясніть значення підкреслених слів і складіть з ними речення.
Вправа 3. Перепишіть речення. Підкресліть запозичені слова і поясніть
правопис літер и та і.
1. Внутрішні фактори охоплюють індивідуальні і професійні здібності
людей, які стають на шлях підприємницької та комерційної діяльності. 2.
Уряд країни проводить активну політику, яка спрямована на підтримку і
розвиток кооперації, що існує нині між великими фірмами і малими
підприємствами. 3. Комерційні та підприємницькі структури зацікавлені у
факторингових та лізингових угодах, оскільки завжди відчувають гостру
нестачу готівки. Лізинг — це метод зростання ефективності економіки,
який дає можливість вижити і великим і дрібним підприємствам, що
потрапляють у скрутне фінансове становище і не можуть робити великі
капіталовкладення. 5. Інсайдер — це особа, яка володіє конфіденційною
діловою інформацією завдяки своєму службовому становищу, і саме тому
вона не може укладати контракти і консультувати третіх осіб.
(З газет).
Вправа 4. Прочитайте і запишіть іншомовні власні назви. Поясніть в них
правопис літер и, і, е, є.
Китай, Вашингтон, Греція, Венеція, Іспанія, Ібсен, Палестина, Атлантика,
Фауст, Шоу, Париж, Рига, Рим, Голсуорсі, Лавуазьє, О’Генрі, Гюго, Гете,
Рив’єра, Монтеск’є, Мюнхен, Готьє, Мольєр, Ньютон, Данте, Гойя, Есхіл,
Еквадор, Флобер, Лютер, Гаага, Горн, Франція, Шиллер, Фейєрбах, Віардо,
Оссіан, Ніл, Дідро, Анрі, Флорида, Корсика, В’єтнам, Кельн, Дельфи,
Вавилон, Мюллер, Рафаель, Буало, Россіні, Рюген.
Вправа 5. Перепишіть текст, підкресліть слова іншомовного походження,
поясніть їх правопис. З’ясуйте значення виділених слів.
Зовнішні відносини в економічному житті кожної країни відіграють
неабияку роль.
Основними принципами торговельної політики будь-якої держави повинні
бути:
міжнародний поділ праці замість автаркії;
конкуренція у світовому масштабі замість зведення торгових бар’єрів;
вирівнювання інтересів замість конфронтації.
Дотримання цих принципів забезпечить значне розширення економічного та
виробничого співробітництва між країнами. Чимало держав проводять також
ліберальну політику зовнішньої торгівлі, зменшуючи мито та знімаючи
певні обмеження зовнішньої торгівлі.
Інтеграція у світову економіку — складний процес, який вимагає взаємного
пристосування країн не лише в економічній, а й в інших сферах
(суспільній, культурній, науковій тощо).
(З журналу).
Вправа 6. Запишіть слова іншомовного походження і правильно вставте
літери и та і, поясніть правопис слів.
С…мптом, ф…нанси, економ…ка, такт…чний, д…пломант, рекомендац…йн…й,
…дент…чн…й, ор…г…нал, екв…валент, кред…т, гр…ф, л…нгв…ст…ка,
…нформат…ка, експер…мент, теор…я, каз…но, б…знесмен, р…тор…ка,
д…ференц…йн…й, аналог…ія, гарант…я, вар…ант, …м…грац…я, еп…лог,
…люстрац…я, л…м…тувати, ф…ксувати, асоц…ац…я, акред…тац…я, маркет…нг,
д…лер, л…з…нг, маг…стр, ауд…т, арб…траж, стат…ст…ка, естет…ка, еск…з,
ст…ль, ф…рма, педагог…ка, юр…ст, ф…л…ал, с…стема, пер…од…ка, м…н…стр,
к…ловат, кл…н…ка.
Вправа 7. Перепишіть текст, визначте стиль та основні реквізити
документа. Знайдіть слова іншомовного походження, поясніть правопис
голосних в них.
Заступнику директора
Інституту української мови
Гальченку О. М.
Доповідна записка
23.02.99 м. Київ
Згідно з розпорядженням Міністерства освіти і науки України
лексикографічним відділом підготовлені матеріали до нового
«Українсько-російського словника економічних термінів».
Інформаційно-обчислювальний центр Інституту у зв’язку з великою
кількістю фактичного та ілюстративного матеріалу перевантажений. Для
якісного укладання і видання словника виникла необхідність залучення
інших комп’ютерних центрів для машинної обробки матеріалів. Цю роботу
ефективно виконає обчислювальний відділ Інституту кібернетики Академії
наук України.
Прошу узгодити це питання з Інститутом кібернетики.
Завідувач відділу (підпис) О. С. Михальченко.
АПОСТРОФ
Апостроф у словах іншомовного походження пишеться перед я, ю, є, ї:
Після приголосних б, п, в, м, ф (губних), г, к, х (задньоязикових), ж,
ч, ш (шиплячих) та р: п’єдестз, серй>зний.
Коли а, у позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у:
бязь, бюдж+т, бюр>, фюзел#ж, рюкз, Кюв’@,
Р$дберг.
М’ЯКИЙ ЗНАК
Знак м’якшення (ь) у словах іншомовного походження пишеться після
приголосних д, т, з, с, л, н:
а) Перед я, ю, є, ї, йо: адь$, атель@, марсель@за, міль#рд, бульй>н,
вінь@тка, Лавуазь@, Жузь@, Моль@р, Ньют>н, Рень@.
б) Після л перед приголосним відповідно до вимови: фільм, альбатр>с,
Н+льсон, але: залп та ін.
в) У кінці слів відповідно до вимови: магістрнь, але:
бал, метн, шприц; Галні, кол%брі; Голсу>рсі, Росс%ні, Фірдоус%,
Ш+ллі;
д) іменники на -ї: Вінь^, Шантій^;
е) іменники на -о: бюр>, метр>, деп>, кін>, мант>, раді>; Арн>, Буал>,
Віард>, Гюг>;
є) іменники на -у: раг\, какад\, ш>у, Ш>у;
ж) іменники на -ю: мен$, інтерв’$; Сю;
з) жіночі імена на приголосний, а також жіночі прізвища на -ін, -ов:
Ал%с, Дол>рес, Зейнв, Л+рмонтов, >зеров, Тург+нєв; Б+лич, В+слов, Меч_слав,
Міцк+вич, Мічров, Євтуш+нко.
б) У середині слів після голосного і після апострофа і м’якого знака:
Буєрк>в, Вереср’єв, Зин>в’єв,
Афанмтєв, Медв+дєв, Матв@єв, Мендел@єв, Аракч+єв,
Мац+єв, Плещ+єв, а також у болгарських прізвищах Б>тев, Др\мев і под.
г) Коли кореневому російському е в аналогічних українських коренях
відповідає і (тобто на місці колишнього ь): Бєл%нський (пор. рос. белый
і укр. білий), Лєск>в (лес — ліс), Р@пін (репа — ріпа), Пєшков (пешком —
пішки), Стол@тов (лет — літ), Твердохл@бов (хлеб — хліб) та ін.
3. Російська літера ё в українській мові передається:
а) Сполученням літер йо на початку слова, у середині після голосних, а
також після губних б, п, в, м, ф, коли ё позначає звукосполучення й+о:
Бугай>в, Й>лкін, Воробй>в, Окай>лов, Соловй>в.
б) Через ьо в середині слова після приголосних, коли ё позначає
сполучення м’якого приголосного з о: Алфь>ров, Король>в, Верь>вкін,
Новось>лов, Ть>ркін; але в прізвищах, утворених від спільних для
української і російської мов імен, пишеться е: Арт+мов, Сем+нов, Ф+доров
та ін.
в) Через о під наголосом після ч, щ: Грач>в, Щипач>в, Хрущ>в, Лихач>в.
4. Російська літера и передається:
а) Літерою і на початку слова: Іван>в, Ігнїнов, Г\р’їн,
Ізма^лов, Іль^н.
в) Літерою и:
Після ж, ч, ш, щ, дж, ц перед приголосним: Гжин,
Л\чин, Ч_чиков, Ш_шкін, Щигл>в; це стосується й прізвищ інших народів:
Абаш_дзе, Вашингт>н, Джигархан#н, Чингісхн,
Чиковно, Тиців, Мир>нов, М_шкін, Одинц>в,
Пивовв, Привлик, Кот+льников,
Кр\тиков; Гн%дич, Григор>вич, Станюк>вич, Трубла@вич; Гол_цин, Пал_цин;
Рад_щев, Тат_щев.
5. Російське ы передається літерою и: Рибак>в, Циганк>в, Черниш>в;
Пташ_нський, Крут_х.
6. Суфікси слов’янських, переважно російських, прізвищ -ск(ий),
-цк(ий) передаються відповідно через -ськ(ий), -цьк(ий): Маяк>вський,
М\соргський, Остр>вський; Гомул_цький, Город+цький.
7. Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються так:
-ый через -ий;
-ий після твердого приголосного — через -ий, після м’якого приголосного
— через -ій; -ая, -яя — через -а, -я: Б@лий, Г>рький, Крй, Полєв>й, Тол-
ст>й.
8. Апостроф у прізвищах пишеться після губних, задньоязикових і р перед
я, ю, є, ї: Ал#б’єв, Ар+ф’єв, Водоп’#нов, Григ>р’єв, Захвський, Прок>ф’єв, Рум’#нцев, $р’єв; перед йо апостроф не
пишеться: Соловй>в, Воробй>в.
9. М’який знак у прізвищах пишеться після д, т, з, с, ц, л, н:
а) Перед я, ю, є, ї: Дь#конов, Панкрв, Пол>зьєв, Уль#нов,
Іль$шин, Анльнов, Коньк>в.
в) У кінці слова: С>боль, Лось.
Твердий кінцевий приголосний ц у прізвищах із суфіксом -ець
пом’якшується: Скитріц,
Клги, кн_жки, фщі, т_ші.
2. У давальному відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення
-і, після голосного та апострофа -ї: маш_ні, перем>зі, фщі, т_ші.
3. У знахідному відмінку іменники першої відміни твердої групи мають
закінчення -у, м’якої -ю: с_лу, маш_ну, р\ку, кн_жку; меж\, пл>щу,
кр\чу; б\рю, над%ю, робітн_цю, сім’$, статт$.
4. В орудному відмінку однини іменники першої відміни твердої групи
мають закінчення -ою, м’якої та мішаної груп -ею, після голосного та
апострофа -єю: с_лою, маш_ною, рук>ю; б\рею, над%єю, робітн_цею, сім’@ю,
статт+ю; меж+ю, т_шею.
5. У місцевому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення
-і, після голосного та апострофа -ї: на с_лі, на маш_ні, на руц%, у
перем>зі; у б\рі, у над%ї, у сім’^, у статт%; на меж%, на круч%,
у т_ші.
! Увага. Перед закінченням -і в давальному і місцевому відмінках
приголосні г, к, х, чергуються із з, ц, с: ногго,
с+стро, кн_жко.
б) -Е мають іменники м’якої та мішаної груп, -є — іменники м’якої групи
після голосного й апострофа: д>ле, в>ле, з+мле, Кню,
мат\сю.
! Увага. У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імен та по
батькові, обидва слова мають закінчення тільки кличного відмінка: Лар_со
Петр%вно, Соф%є Івги, фщі, а також іменники чоловічого роду:
стд
(від виг>да), губ (і губ%в), дор%г, маш_н, кор%в, назв, своб>д; меж,
площ, дол>нь, лег+нь (і лег+нів), над%й, робітн_ць; круч, меж, площ.
б) Закінчення -ей мають кілька іменників жіночого роду: миш+й, свин+й,
сім+й, стат+й (від стаття) та ін.
в) Закінчення -ів мають деякі іменники чоловічого роду: с\ддів,
старост%в (і стчок, книж>к, мис>к, к\хонь, %гор, с>сон (і с>сен) та ін.
Вставних звуків не буває в іншомовних словах: арф, догм, пальм, шайб,
хоча в деяких словах іншомовного походження за аналогією до українських
слів з’являється -о: щам.
б) Закінчення -ям — іменники м’якої групи: б\рям, над%ям, робітникш,
укра^нок.
! Увага. Назви свійських тварин можуть мати форму, однакову з формою
називного відмінка: гнви),
годувщі,
м+жі.
5. В орудному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення
-ами, -ями, -ми.
а) Закінчення -ами мають іменники твердої та мішаної груп: книжкщами.
б) Закінчення -ями мають іменники м’якої групи: робітн_цями, в\лицями,
с%м’ями, статт#ми.
в) Закінчення -ми (паралельно з формами -ами, -ями) мають тільки
поодинокі іменники: ворітьм_ (і вор>тами), курм_, слізьм_
(і сльозчки, жінк_, робітн_ці.
Вправа 1. Розподіліть іменники за закінченнями орудного відмінка однини
і запишіть у дві колонки:
Оздоба, людина, площа, комерція, мрія, суддя, мікроекономіка, інфляція,
корогва, рекреація, інфраструктура, репрезентація, удача, валюта,
нарада, вдача.
( Поясніть різницю у значенні виділених слів. Складіть з ними речення.
Вправа 2. Пригадайте іменники першої відміни спільного роду та
провідміняйте їх в однині та множині.
Староста, гайдамака, суддя, сирота, голова.
( Введіть іменник голова у терміносполуки, складіть з ними речення і
запишіть їх.
Вправа 3. Перепишіть тексти. Знайдіть іменники першої відміни,
розподіліть їх за групами. Поставте і запишіть іменники у формі орудного
відмінка однини та називного відмінка множини.
1. Валютна біржа — це ринок різноманітних валют, які діють у світовій
економіці. Валюти різних країн обмінюють одну на одну так само, як інші
товари, а їхні ціни визначаються в інших грошових одиницях (напр.,
швейцарський франк коштує певну кількість японських єн, а
новозеландський долар — німецьких марок).
(А. Еппінг).
2. Про що шепочуть шумовійні хвилі? Які таємниці ховає в себе незамовкна
мелодія невидимих струн зачарованої арфи? Шумить, нуртує і піниться
Черемош, розпорошує дрібні бризки, б’ючись об каміння, несамовито
виривається з тісних лещат скелі.
(І. Пільгук).
( З’ясуйте, до яких функціональних стилів належать подані уривки.
( У першому тексті знайдіть терміни, поясніть їхнє значення.
Вправа 4. Запишіть текст, розкрийте дужки. Напишіть правильно слова.
Розставте розділові знаки. Поясніть правопис виділених слів. Знайдіть
іменники першої відміни і провідміняйте їх у множині.
З широкої як битий шлях фортечної стіни відкривається чарівний краєвид
на (П, п)івдень, (П, п)івніч і (С, с)хід. Видно далекі гори які звуть до
себе немов країна (не)знаних казок і таємничих легенд голубою таріл…(ю)
мріється (в)низу кругла долина звивиста річка ділить її на(в)піл. Під
стінами схожі на сірникові коробки стоять рядами акуратні будиночки з
(різно)кольоровими дахами білими червоними з(е, и)леними чорними.
(П. Гуріненко).
Вправа 5. Поставте іменники першої відміни у кличному відмінку однини.
З’ясуйте причини неоднакових закінчень іменників у кличній формі.
Надія, фірма, протекція, душа, матуся, інстанція, економіка, країна,
технологія, одиниця, доня, староста.
( Запишіть у формі кличного відмінка власне ім’я та по батькові, своїх
близьких, друзів.
Вправа 6. Запишіть текст. Знайдіть іменники першої відміни. Поставте їх
у давальному і місцевому відмінках однини та множини. Поясніть правопис
виділених слів.
Загальновідомо, що одним із найбільших недоліків нашої економіки є її
нездатність до сприйняття нових ідей, технологій. Ми скаржимось на те,
що чудові винаходи не впроваджуються, а передові розробки припадають
пилом у кабінетах начальства. Справді, на Заході інноваційні процеси є
тим важелем, який дозволяє одержувати більші прибутки.
(З журналу).
( З’ясуйте, зразком якого функціонального стилю є поданий текст.
Вправа 7. Перекладіть текст українською мовою. Знайдіть іменники першої
відміни і з’ясуйте різницю в обох мовах у їх приналежності до відмін.
В рыночной экономике миллионы людей работают на производстве.
Распределяя труд, они производят товары и коммунальные услуги.
Экономика, собственно, должна здесь развиваться свободно, без внешнего
вмешательства. Государство должно само позаботиться о внутренней и
внешней безопасности рынка как связующего звена между производителем и
потребителем.
(П. Энгстлер).
Друга відміна
Однина
І. У родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від
значення мають закінчення -а, -я, -у, -ю.
1. Іменники середнього роду в родовому відмінку однини у твердій та
мішаній групах мають тільки закінчення -а, в м’якій — -я: вікнря, обл_ччя, п>ля.
ЛІТЕРАТУРА
Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитися і правильно говорити. — Львів,
1994. — 150 с.
Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. — Львів, 1990. — 232 с.
Бабич Н. Д. Ділова українська мова. — Чернівці, 1996.
Білоусенко П. І., Арешников Ю. О., Віляр Т. М. та ін. Учіться
висловлюватися. — К., 1990. — 275 с.
Вихованець І. Р. Граматика української мови. — К., 1993. — 368 с.
Вступний розмовно-інтенсивний курс з української мови: Для студентів
Інституту міжнародних відносин. — К., 1992.
Жлуктенко Ю. А. Изучаем украинский язык: Самоучитель. — К., 1996. — 223
с.
Исиченко Ю. А. Самоучитель украинского языка. — К., 1993. — 287 с.
Коваль А. П. Ділове спілкування. — К., 1992. — 270 с.
Коваль А. П. Культура ділового мовлення. — К., 1974. — 224 с.
Культура української мови: Довідник / За ред. В. Русанівського. — К.,
1990. — 304 с.
Ладоня І. О. Українська мова: Навч. посібник для молодих спеціалістів
вищ. навч. закладів. — К., 1993. — 143 с.
Лісна О. О. Вивчаємо українську мову самостійно: Навч. посібник. — К.,
1992. — 160 с.
Марахова А. Ф. Мова сучасних ділових документів. — К., 1981. — 140 с.
Молдованов М. І., Сидорова Г. М. Сучасний діловий документ. — К., 1992.
— 396 с.
Нелюба А. Теорія і практика ділової мови. — К., 1997. — 105 с.
PAGE 1
PAGE 95
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
