.

Порядок судового розгляду кримінальних справ (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
435 5600
Скачать документ

Реферат на тему:

Порядок судового розгляду кримінальних справ

Судовий розгляд кримінальної справи — це встановлена законом система
процесуальних дій суду та учасників судового розгляду, послідовне
проведення яких спрямоване на всебічне, повне та об’єктивне дослідження
матеріалів справи, встановлення в ній істини і винесення на цій основі
законного, обґрунтованого і справедливого вироку.

У межах кримінально-процесуального закону діє кілька структурних
елементів, які об’єднують процесуальні дії з чітко окресленим змістом:
підготовча частина судового засідання; судове слідство; судові дебати;
останнє слово підсудного; ухвалення та проголошення вироку.

Завдання підготовчої частини суду полягає в створенні необхідних умов
для повного, всебічного та об’єктивного проведення судового слідства,
належного дослідження та оцінки доказів і в остаточному підсумку —
винесення законного й обґрунтованого вироку. Згідно з чинним
кримінально-процесуальним законом підготовча частина судового засідання
здійснюється у такому порядку: 1) відкриття судового засідання;
2) перевірка явки учасників судового розгляду; 3) роз’яснення
перекладачеві його обов’язків; 4) встановлення особи підсудного і часу
вручення йому копії обвинувального висновку; 5) оголошення складу суду і
роз’яснення права відводу; 6) вирішення питання про можливість розгляду
справи у разі неявки кого-небудь з учасників судового розгляду або інших
викликаних у судове засідання осіб; 7) видалення свідків із залу суду;
8) роз’яснення прав і обов’язків учасників судового розгляду; 9)
заявлення і розв’язання клопотань учасників судового розгляду.

Суд може з власної ініціативи винести ухвалу (постанову) про виклик у
судове засідання нових свідків, затребування документів та інших
доказів, про призначення експертів.

Після закінчення підготовчих дій суд переходить до наступної частини
судового розгляду — судового слідства, про що оголошує головуючий суду.

Судове слідство — центральна частина судового розгляду, в якій суд та
інші учасники процесу всебічно вивчають усі обставини вчиненого злочину,
досліджують докази, зібрані на попередньому слідстві, надані учасниками
процесу або отримані судом самостійно, з метою встановлення об’єктивної
істини та забезпечення правильного застосування закону.

Встановлення об’єктивної істини — органічна частина правосуддя.

Об’єктивна істина — це відповідність висновків суду про всі суттєві та
юридично значущі обставини події злочину тому, що мало місце в
дійсності. Істина встановлюється шляхом доказування та за допомогою
доказів. При цьому висновки суду відповідатимуть істині, якщо в її
основу покладені достовірні факти — докази. Суд повинен використовувати
як докази тільки такі фактичні дані, які відповідають вимогам
причетності до справи, допустимості та достовірності. Причетність
означає здатність фактичних даних прояснити ті або інші обставини, які
входять до предмета доказування.

Допустимість доказу — це об’єктивний стан гносеологічних якостей та
процесуальної форми доказу, за якого: доказ отримано уповноваженим на те
об’єктом; джерело фактичних даних відоме, перевірене та законом
дозволене; фактичні дані отримані в установленому законом порядку;
фактичні дані та процес їх отримання закріплені в процесуальних
документах та інших процесуальних носіях інформації і належним чином
засвідчені; сукупність зібраних доказів дозволяє визначити достовірність
фактичних даних, які утворюють зміст доказу.

Достовірність доказів означає відповідність їх об’єктивним фактам,
здатність дати правдиву інформацію у справі. Достовірність передбачає
перевірку, а перевірка — знання джерел і способів отримання фактичних
даних.

Судове слідство — це діяльність з доказування, в якій обов’язково
присутні чотири елементи: предмет доказування; суб’єкт доказування;
засоби доказування — докази; процес доказування.

Усі ці елементи залишаються стабільними при здійсненні доказування на
всіх стадіях кримінального процесу, за винятком того, що в суді не
беруть участі як суб’єкти доказування слідчий та орган дізнання, а також
умов, за яких здійснюється доказування: а) на слідстві — при додержанні
таємниці слідства та конкретної процедури провадження слідчої дії; б) в
суді — в умовах гласності, усності та безпосередності процесу,
змагальності сторін та за активної участі доказування потерпілого,
підсудного, захисника та інших учасників процесу. Відповідно до вимог
ст. 257 Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України суд першої
інстанції при розгляді справи зобов’язаний безпосередньо дослідити
докази у справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати
висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші
документи.

Судове слідство починається оголошенням обвинувального висновку. Тим
самим учасники повідомляються про те, в чому обвинувачується підсудний
та які докази його вини були отримані на попередньому слідстві. У
справах досудової підготовки матеріалів судове слідство починається з
оголошення постанови судді про віддання до суду, а у справах приватного
обвинувачення — з оголошення заяви потерпілого.

Слідом за цим суд роз’яснює підсудному сутність обвинувачення та
запитує, чи зрозуміле обвинувачення та чи визнає обвинувачений себе
винним, а також чи бажає давати показання.

Якщо у справі заявлено цивільний позов, у підсудного з’ясовують також,
чи визнає він позивну вимогу позивача.

Потім суд визначає порядок дослідження доказів, який має бути
найдоцільнішим у даній ситуації та забезпечувати найсприятливіші умови
для встановлення об’єктивної істини. Судове слідство провадиться шляхом:
допиту потерпілого, підсудного, свідків, експертів, оголошення показань,
що наведені цими особами на досудових стадіях процесу, пред’являються
для впізнання, огляду предмети, документи та місця події, провадження
експертизи. Проте судове слідство має й свої особливості, які
визначаються дієвістю всіх демократичних принципів правосуддя та участю
в доказуванні всіх заінтересованих осіб. Так, закон не передбачає
можливості провадження в суді огляду. Суд не проводить огляд трупа,
оскільки до часу судового засідання має бути проведена експертиза. Суд
не проводить обшуку та особистого обшуку. Якщо необхідно вилучити якісь
предмети або документи, він може їх затребувати. Якщо треба вжити
заходів до забезпечення цивільного позову, суд має право дати органам
дізнання доручення про накладення арешту на майно (ст. 247 КПК України).

Судове слідство починається з допиту потерпілого. Про це прямо
говориться в ст. 308 КПК: «Потерпілий допитується за правилами допиту
свідків. Допит потерпілого проводиться перед допитом свідків». Як і
допит свідка, допит потерпілого складається з двох частин: а) вільної
розповіді на пропозицію головуючого про все, що йому особисто відомо про
обставини, які підлягають з’ясуванню у даній справі: б) відповідей на
запитання інших учасників судового розгляду і суддів. Поширюючи загальні
правила допиту свідка на допит потерпілого, закон не виключає існування
і певних особливостей, котрі належить враховувати суду та судді, який
одноособово розглядає справу, при одержанні і досліджені показань
потерпілого, а також при їх оцінці: а) потерпілий не попереджається
перед допитом про кримінальну відповідальність за відмову від дачі
показань; б) як учасник процесу потерпілий до початку допиту його в суді
вже двічі мав змогу ознайомитися з усіма матеріалами кримінальної справи
(див. ст. 217, 255 КПК); в) як учасник процесу він не видаляється із
залу судового засідання, як це робиться щодо свідків (ст. 293 КПК), і
присутній при оголошенні процесуальних документів, що містять
обвинувачення і докази, на яких воно ґрунтується (ст. 297 КПК), бере
участь у дослідженні показань підсудного та інших доказів. Тому суду
важливо заслухати і дослідити тільки те, що відомо потерпілому
безпосередньо як особі, яка постраждала від злочину.

Положення закону про те, що допит потерпілого проводиться перед допитом
свідків покликане усунути вплив показань свідків на показання
потерпілого. Одночасно воно запобігає впливу показань потерпілого на
показання свідків, оскільки при такому порядку ті під час допиту
потерпілого відсутні в залі судового засідання і викликаються туди для
допиту вже після того, як потерпілий дав показання.

Суд повинен слідкувати за тим, щоб при допиті не ставилися навідні
запитання або запитання, які принижують честь і гідність потерпілого,
обмежують його права та ображають його або його близьких. У разі відмови
потерпілого від давання показань суд може оголосити його показання, що
були дані на попередньому слідстві. Вирок суду має базуватися тільки на
тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому
показання потерпілого, підсудного або іншого учасника процесу, дані на
попередньому слідстві, не тільки можуть, але й повинні бути оголошені.
Адже в силу ст. 257 КПК України суд повинен безпосередньо досліджувати в
залі суду всі докази, оголосити всі протоколи та інші документи. Однак
за законом усі оголошення раніше даних показань досліджуються тільки
після допиту учасника процесу в залі суду. Суд, оголошуючи показання,
повинен вжити заходів для з’ясування та усунення протиріч, які є.

Допит підсудного починається з пропозиції головуючого дати в справі
показання, після чого підсудного допитують прокурор, громадський
обвинувач, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх
представники, захисник, громадський захисник. Після цього підсудному
можуть бути поставлені запитання іншими учасниками. Потім підсудного
допитують суддя та народні засідателі. Суд має право протягом усього
допиту підсудного учасниками судового розгляду ставити йому запитання
для уточнення і доповнення його відповідей.

У судовому засіданні підсудний має право користуватись нотатками (ст.
300 КПК).

Допит підсудного, таким чином, є одночасно процесуальним засобом
безпосереднього з’ясування судом разом з учасниками судового розгляду
обставин справи і забезпечення права підсудного давати показання з
приводу висунутого обвинувачення і доказів, на яких воно ґрунтується.

Підсудний не зобов’язаний давати показання. Відмова підсудного давати
показання, як мотивована, так і немотивована, не є підставою ні для
видалення його з залу судового засідання, ні для позбавлення чи
обмеження його можливостей в реалізації під час судового засідання інших
своїх процесуальних прав: ставити запитання іншим підсудним,
потерпілому, свідкам, експерту, спеціалісту, цивільному позивачу і
цивільному відповідачу або їх представникам; давати пояснення по суті
справи в кожний момент судового слідства тощо (див. ст. 263 КПК).
Недотримання цього положення є істотним порушенням
кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК).

Якщо підсудний, який раніше відмовився давати показання, змінить своє
попереднє рішення і заявить про бажання дати показання, суд чи суддя,
який одноособово розглядає справу, зобов’язаний допитати його, вносячи
своїм рішенням зміни до встановленого ним порядку судового слідства.

Встановлений законом порядок допиту підсудного передбачає: 1) надання
підсудному можливості висловитися з приводу висунутого йому
обвинувачення та доказів, на яких воно ґрунтується, підтверджуючи чи
спростовуючи це обвинувачення повністю або частково; 2) постановку
запитань з боку учасників судового розгляду і суддів про обставини, які
мають значення для правильного вирішення справи.

Допит підсудного є не тільки процесуальним способом перевірки
правдивості показань, що він давав на попередньому слідстві, а й
самостійною процесуальною дією в центральній стадії кримінального
процесу, у ході якої можуть бути одержані показання, що відрізняються
від попередніх. Тому головуючий не може звертатися до підсудного на
початку допиту із запитанням, чи підтверджує він показання, які дав на
попередньому слідстві.

Порядок допиту підсудного, встановлений ст. 300 КПК, забезпечує
змагальність судового розгляду та активність суду в дослідженні цього
виду доказів. Спочатку запитання підсудному ставлять учасники судового
розгляду, які виконують функцію обвинувачення (прокурор, громадський
обвинувач, потерпілий, цивільний позивач, їх представники), потім
учасники, котрі виконують функцію захисту (цивільний відповідач або його
представник, захисник, громадський захисник), інші підсудні. Законний
представник потерпілого і законний представник підсудного можуть
поставити запитання підсудному відповідно перед представником
потерпілого і перед захисником підсудного.

З метою забезпечення об’єктивності суддів і народних засідателів
законодавець надав їм право допитувати підсудного про ті обставини, які
залишились ще недостатньо з’ясованими, що не позбавляє їх права ставити
йому запитання для уточнення і доповнення відповідей протягом усього
допиту підсудного учасниками судового розгляду.

Відсутність прокурора, особливо у справах про злочини, спрямовані не
проти прав і законних інтересів особи, змушує суд ставити запитання
першим. Тому з метою усунення обвинувального ухилу у своїй діяльності
суд повинен забезпечити участь прокурора у судовому засіданні в якомога
більшій кількості справ.

Підсудний має право бути присутнім при всіх процесуальних діях,
пов’язаних з дослідженням доказів, в т. ч. і при допиті інших підсудних,
співучасників у вчиненні злочину.

Допит підсудного у відсутності іншого підсудного як виняток можливий і
доцільний тоді, коли інший підсудний має вплив на допитуваного, про що
свідчать, зокрема, обставини вчинення злочину у співучасті; поведінка
іншого підсудного в залі судового засідання (жести, репліки і погрози на
адресу підсудного); коли підсудні узгодили свої показання; для
з’ясування причин самообмови тощо. Такого «іншого підсудного», зокрема
організатора злочинної групи, який не визнає себе винним у пред’явленому
обвинуваченні, доцільно допитати після допиту підсудних, які зізналися у
вчиненні злочину чи злочинів.

Рішення про допит підсудного у відсутності іншого підсудного і про
видалення його із залу судового засідання суд чи суддя, який одноособово
розглядає справу, виносить як за клопотанням учасників судового
розгляду, так і з власної ініціативи. Ухвала суду чи постанова судді про
це виноситься на місці із занесенням до протоколу судового засідання або
в нарадчій кімнаті у вигляді окремого документа. Обґрунтовуючи
необхідність допиту одного підсудного у відсутності іншого, суд чи
суддя, який одноособово розглядає справу, повинен уникати мотивів, які
свідчили б про упередженість суддів, вирішення наперед питання про
ступінь винності підсудних тощо.

Для забезпечення підсудному, котрого було видалено із залу судового
засідання, права на захист закон покладає на головуючого обов’язок
оголосити йому після повернення до залу судового засідання показання
іншого підсудного, які були дані за його відсутності, і надати
можливість поставити допитаному підсудному запитання і дати свої
пояснення з приводу його показань.

Хоча закон і не містить окремих положень про додатковий допит
підсудного, суд чи суддя, який одноособово розглядає справу, може
допитати підсудного додатково у зв’язку з новими обставинами, які
з’ясувалися у ході дослідження інших доказів, що випливає і з права
підсудного давати пояснення по суті справи в будь-який момент судового
слідства.

Якщо дані про наявність нових обставин з’явилися вже під час судових
дебатів, останнього слова підсудного чи наради суддів, перед додатковим
допитом підсудного, суддя, який одноособово розглядає справу, постановою
відновлює судове слідство.

Допит свідків у суді провадиться за такими правилами:

1. Свідки допитуються по одному у відсутності інших, ще недопитаних
свідків.

2. Кожному свідкові перед його допитом по суті ставляться за питання,
щоб з’ясувати його стосунки з підсудним і потерпілим, і пропонується
розповісти все те, що йому відомо в справі.

3. Після того, як свідок розповів усе, що йому відомо в справі, його
допитують прокурор, громадський обвинувач, потерпілий, цивільний
позивач, цивільний відповідач, захисник, громадський захисник,
підсудний, суддя та народні засідателі.

4. Якщо свідка викликано в судове засідання за клопотанням прокурора або
іншого учасника судового розгляду, запитання цьому свідкові ставить
спочатку той учасник судового розгляду, за клопотанням якого свідка
викликано. Свідок, викликаний з ініціативи суду, допитується в
загальному порядку.

5. Суд протягом усього допиту свідка учасниками судового розгляду має
право ставити йому запитання для уточнення і доповнення відповідей.

6. Допитані свідки залишаються в залі судового засідання і не можуть
залишити його до закінчення судового розгляду без дозволу головуючого.

7. Запитання до свідка повинні бути коректними, чіткими, зрозумілими і
конкретними, враховувати інтелектуальний рівень допитуваного. Навідні
запитання не допускаються.

Головуючий має право зняти будь-яке запитання до свідка, якщо воно
сформульоване таким чином, щоб принизити гідність свідка, або не
пов’язане із з’ясуванням обставин справи, що розглядається, чи стосунків
свідка з підсудним та потерпілим, або якщо запитання спрямоване на
викриття самого свідка у вчиненні якогось злочину, оскільки свідок не
зобов’язаний свідчити проти себе. На зняті запитання свідок не повинен
відповідати, однак до протоколу судового засідання вони мають бути
занесені.

ee@

x

(

@

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020