Реферат на тему:
Державна служба: поняття, правовий статус державних службовців
Державну службу необхідно розглядати в аспекті виконання службовцями
їхніх обов’язків у державних організаціях, а саме: в органах державної
влади, підприємствах, організаціях та установах.
Державною службою в Україні визнається професійна діяльність осіб, які
обіймають посади в державних органах та їх апараті та на яких покладено
практичне виконання завдань і функцій держави. Ця категорія осіб є
державними службовцями, має відповідні службові повноваження та одержує
заробітну плату з державних коштів.
Державна служба здійснюється на професійній основі. Такий порядок
обумовлюється необхідністю забезпечення безперервної, компетентної
діяльності державних організацій. Правовий інститут державної служби
складають норми конституційного, трудового, цивільного, фінансового та
інших галузей права. Вони регламентують правовий статус державних
службовців, у тому числі порядок проходження державної служби, види
заохочень і відповідальності службовців, обмеження, пов’язані з
прийняттям і проходженням державної служби, підстави припинення
державної служби. Адміністративно-правові норми, які регламентують
питання державної служби, складають частину цього інституту і є
самостійним інститутом адміністративного права.
Адміністративне право обслуговує передовсім державне управління. Воно
визначає адміністративно-правовий статус державних службовців системи
державного управління відповідно до Закону України «Про державну службу»
від 16.12.93. Виходячи з принципу поділу влади, державна служба
відокремлюється в органах законодавчої, виконавчої та судової влади.
Залежно від специфіки сфер державної діяльності до державної служби
належать державні службовці, які працюють в апараті органів прокуратури,
судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки,
внутрішніх справ і т. д.
Основні принципи, що лежать в основі державної служби, закріплено в
Конституції України та Законі України «Про державну службу». Вони такі:
служіння народові України; демократизм і законність; гуманізм і
соціальна справедливість; пріоритет прав людини й громадянина;
професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість
справі; персональна відповідальність за виконання службових обов’язків і
дисципліни; дотримання прав і законних інтересів органів місцевого й
регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ та
організацій, об’єднань громадян.
Право проходження державної служби надається громадянам України
незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та
національної належності, статі, політичних поглядів, релігійних
переконань і місця проживання. Для її проходження вони мають одержати
відповідну освіту і професійну підготовку та пройти в установленому
порядку конкурсний відбір або іншу процедуру, передбачену чинними
законодавчими й нормативними актами. Головним компонентом державної
служби як юридичного інституту є посада.
Посада — визначена структурою і штатним розписом первинна структурна
одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене
нормативними актами коло службових повноважень. Посадовими особами
вважаються керівники і заступники керівників державних органів та їх
апарату, інші державні службовці, на яких законами чи іншими
нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих і
консультативно-дорадчих функцій.
Посада визначає коло службових обов’язків, права і межі відповідальності
державного службовця, вимоги щодо його професійної підготовки. Крім
того, вона відображає зміст роботи, яку виконує службовець, установлює
його правовий статус.
Система посад будується за ієрархічним принципом. В основу такої
побудови покладено сім категорій посад службовців. Основними критеріями
класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень
органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на
конкретній посаді, роль і місце посади у структурі державного органу.
Згідно з нормами Закону України «Про державну службу» зазначеним
категоріям посад державних службовців присвоюються 15 рангів відповідно
до посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Ранги,
що відповідають посадам І категорії, присвоюються Президентом України;
ІІ категорії — Кабінетом Міністрів України; ІІІ—VII категорій —
керівником державного органу, в системі якого працює державний
службовець. З прийняттям на державну службу службовцеві присвоюється
ранг у межах відповідної категорії посад. Для присвоєння чергового рангу
в межах відповідної категорії посад державний службовець повинен успішно
відпрацювати на обійманій посаді два роки. Наразі передбачаються
випадки, коли за виконання особливо відповідальних завдань державному
службовцеві може бути присвоєно черговий ранг достроково в межах
відповідної категорії посад. Крім того, з виходом на пенсію державному
службовцеві за сумлінну працю може бути присвоєно черговий ранг на
ступінь вищий, аніж це передбачено відповідною категорією посад.
Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за вироком суду.
\
^
??AE
E
8зівок керівників; забезпечення державної таємниці, інформації про
громадян, що стала їм відома під час виконання обов’язків державної
служби, а також іншої інформації, яка згідно із законодавством не
підлягає розголошенню, тощо.
Державний службовець повинен діяти в межах його повноважень. У разі
одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний
службовець зобов’язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це
посадовій особі, яка дала доручення, а в разі наполягання на його
виконанні повідомити вищу за посадою особу.
Державний службовець має право: користуватися правами й свободами, що
гарантуються Конституцією та законами України; брати участь у розгляді
питань і винесенні в межах своїх повноважень рішень; одержувати від
державних органів, підприємств, установ та організацій, органів
місцевого й регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань,
що належать до його компетенції; на повагу особистої гідності,
справедливе й шанобливе ставлення до себе з боку керівників,
співробітників і громадян; вимагати затвердженого керівником чітко
визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця; на оплату
праці залежно від посади, яку він обіймає, рангу, що йому присвоюється,
якості, досвіду і стажу роботи; безперешкодно ознайомлюватися з
матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в
необхідних випадках давати особисті пояснення; на просування службовими
щаблями з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання
службових обов’язків, участь у конкурсах на заміщення посад вищої
категорії; вимагати службового розслідування з метою зняття
безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри; на здорові,
безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці; на
соціальний і правовий захист відповідно до його статусу; захищати свої
законні права та інтереси у вищих за ієрархією державних органах та в
судовому порядку.
Конкретні обов’язки і права державних службовців визначаються на основі
типових кваліфікаційних характеристик і відображаються в посадових
положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних
державних органів у межах закону та їхньої компетенції.
Зважаючи на ту роль, яку відіграють державні службовці в системі органів
державної влади, стосовно цієї категорії осіб законодавець передбачає
конкретні обмеження, пов’язані з проходженням ними державної служби.
Зокрема, державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти
інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу.
Крім того, згідно із ст.ст. 1 і 5 Закону України «Про боротьбу з
корупцією» від 05.10.95 державний службовець не має права вчиняти
корупційні дії, пов’язані з незаконним одержанням у зв’язку з виконанням
своїх функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому
числі одержання предметів або послуг шляхом їх придбання за ціною, яка є
істотно нижчою від їх фактичної вартості. До таких дій належать також
одержання державним службовцем кредитів або позичок, придбання цінних
паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи
переваг, не передбачених чинним законодавством. Подарунок або
винагорода, у тому числі такий, що надійшов до державних службовців без
їх відома, а також вартість незаконно одержаних послуг підлягають
відшкодуванню в дохід держави.
Державному службовцеві забороняється використовувати своє службове
становище з метою сприяння фізичним та юридичним особам у здійсненні
ними підприємницької діяльності, а також в отриманні субсидій,
субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за
це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Наразі державний
службовець не має права займатися підприємницькою діяльністю
безпосередньо або через посередників чи підставних осіб, а також
виконувати роботу на умовах сумісництва, за винятком наукової,
викладацької, творчої діяльності та медичної практики. Крім того,
державний службовець не має права як самостійно, так і через
представника або підставних осіб, входити до складу правління чи інших
виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ,
господарських товариств, організацій, спілок, об’єднань, кооперативів,
що здійснюють підприємницьку діяльність, а також відмовляти
заінтересованим особам у наданні інформації щодо правових актів, умисно
затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію.
Державні службовці несуть відповідальність, передбачену ст. 14 Закону
України «Про державну службу». Так, до цієї категорії осіб дисциплінарні
стягнення застосовуються за невиконання чи неналежне виконання своїх
службових обов’язків, перевищення повноважень, порушення обмежень,
пов’язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який
ганьбить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в
якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень,
передбачених чинним законодавством про працю України (догана і
звільнення), можуть застосовуватися особливі заходи дисциплінарного
впливу: а) попередження про неповну службову відповідність; б) затримка
до одного року у присвоєнні чергового рангу або призначенні на вищу
посаду.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про боротьбу з корупцією» до державних
службовців, які вчинили корупційні діяння, що не містять складу злочину,
застосовується адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 25
до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також звільнення з
посади або інше усунення від виконання функцій держави. Крім того, таким
особам забороняється обіймати посади в державних органах та їх апараті
протягом трьох років з дня їх звільнення.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
