Реферат на тему:
Правові засади банківського кредитування. Правовий статус кредитних
спілок
Банківське кредитування — це самостійна ліцензована підприємницька
діяльність кредитних установ, яка здійснюється за рахунок залучених і
власних коштів на свій ризик, що виражається в їх розміщенні на умовах
оплатності, строковості і повернення, з дотриманням резервних й інших
обов’язкових вимог, які забезпечують права учасників кредитування.
У широкому розумінні банківський кредит — це будь-яке зобов’язання банку
надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання
придбати право вимоги боргу, будь-яке подовження строку погашення боргу,
яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої
суми, а також на зобов’язання стосовно сплати процентів та інших зборів
з такої суми.
Кредити можна класифікувати таким чином:
Залежно від суб’єкта кредитних правовідносин:
фінансовий кредит: а) кредит, який надається Національним банком України
банкам, у тому числі ломбардний; б) міжбанківський кредит, який
надається одним банком іншому; в) банківський кредит, який надається
банком фізичним і юридичним особам, у тому числі консорціумний кредит;
комерційний кредит, який надається одним суб’єктом підприємницької
діяльності іншому;
споживчий кредит, який надається суб’єктом підприємницької діяльності
споживачу у разі придбання товарів.
Залежно від строків користування: а) короткострокові — кредити, надані
на строк до одного року; б) середньострокові — кредити, надані на строк
від одного до трьох років; в) довгострокові — кредити, які надаються на
строк понад три роки.
Залежно від методу надання: а) кредити, які надаються у разовому
порядку; б) кредити, надані відповідно до відкритої кредитної лінії.
Кредитна лінія — згода банку надати кредит у майбутньому в розмірах, які
не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу
без проведення додаткових спеціальних переговорів; в) гарантійні —
кредити із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою
позичальника.
Залежно від ступеня забезпеченості: а) кредити, забезпечені заставою
(майном, у тому числі нерухомим, цінними паперами тощо); б) кредити,
забезпечені поручительством, гарантією; в) з іншим забезпеченням (ризик
неповернення яких застрахований); г) незабезпечені (бланкові).
Залежно від розміру: а) великі кредити, розмір яких перевищує 10 %
власного капіталу банку; б) середні; в) малі.
Залежно від строку погашення: а) кредити, які погашаються водночас;
б) кредити, які погашаються у розстрочку; в) кредити, які погашаються
достроково за вимогою кредитора або позичальника; г) кредити, які
погашаються після обумовленого періоду.
Принципами банківського кредитування є:
принцип поверненості. Оскільки гроші надаються у тимчасове користування,
вони повинні бути повернуті. Банк зобов’язаний вирішувати питання про
стягнення заборгованості позичальника за кредитом і процентами, в разі
необхідності порушувати справу про неплатоспроможність позичальника;
принцип платності, що означає оплату позичальником тимчасового
користування коштами у формі процентів. Останні треба відокремлювати від
пені та інших санкцій, які нараховуються за невиконання позичальником
обов’язків за кредитним договором. Відповідно до ст. 49 Закону України
«Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів
забороняється;
принцип строковості. Користування кредитом обмежується певним строком,
який обчислюється з моменту зарахування коштів на поточний рахунок
позичальника і закінчується зарахуванням коштів на кореспондентський
рахунок банку.
До факультативних принципів банківського кредитування належать:
принцип забезпеченості. Банк має право на захист своїх інтересів,
недопущення збитків від неповернення кредиту;
принцип цільового характеру кредитування. Кредит повинен
використовуватись на цілі, передбачені кредитним договором.
Забороняється надання кредитів на покриття збитків, формування і
збільшення статутних фондів, придбання власних цінних паперів банку.
Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів.
Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні
кошти банків, залишки на поточних рахунках, залучені кошти юридичних і
фізичних осіб, міжбанківські кредити і кошти, одержані від випуску
цінних паперів.
З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників кредитування
здійснюється з дотриманням економічних нормативів, вимог щодо формування
обов’язкових, страхових і резервних фондів.
Згідно зі ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк
зобов’язаний мати підрозділ, функціями якого є надання кредитів та
управління операціями, пов’язаними з кредитуванням.
Для проведення спільного фінансування банки можуть укладати угоди про
консорціумне кредитування.
Банківські консорціуми — це тимчасові договірні об’єднання банків, які
створюються для координації дій при проведенні різного роду банківських
операцій або для кредитування однієї, але великої угоди; засновані
банками на паритетних засадах.
„
o
o
„
$даних іншими учасниками повноважень і координує їх дії та отримує за це
спеціальну винагороду. Головний банк виконує функції посередника між
позичальником та банками-учасниками.
Кредитні взаємовідносини між консорціумомом та позичальником регулюються
кредитною угодою, яка підписується всіма учасниками. Головний банк
акумулює кошти банків-учасників і кредитує позичальника.
Різновидом консорціумного кредиту є паралельний кредит. При паралельному
кредитуванні банки самостійно ведуть переговори з позичальниками.
Банки-кредитори узгоджують між собою умови кредитування, щоб у підсумку
укласти кредитний договір із загальними для всіх учасників умовами.
Кожен банк може самостійно надавати позичальнику визначену частку
кредиту, дотримуючись загальних, узгоджених з іншими
банками-кредиторами, умов кредитування.
Правовий статус кредитних спілок
Кредитні спілки є різновидом кредитної установи.
Кредитна установа — фінансова установа, яка відповідно до закону має
право за рахунок залучених коштів надавати їх у позичку юридичній або
фізичній особі на визначений строк та під процент на власний ризик.
Правовий статус кредитних спілок визначений Законом України «Про
кредитні спілки»від 20.12.01.
Кредитна спілка — це неприбуткова організація, заснована фізичними
особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у
взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок
об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.
Діяльність кредитної спілки ґрунтується на принципах добровільності
вступу та свободи виходу з кредитної спілки, рівноправності членів
кредитної спілки, самоврядування, гласності.
Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше ніж
50 осіб, об’єднаних хоча б за однією з таких ознак: мають спільне місце
роботи чи навчання або належать до однієї місцевості (включаючи районні
та обласні), профспілкової, іншої громадської чи релігійної організації,
або проживають в одному селі, селищі, місті, районі, області.
Членами кредитної спілки можуть бути громадяни України, іноземці та
особи без громадянства, які постійно проживають на території України,
мають повну цивільну дієздатність.
Члени кредитної спілки мають право: брати участь в управлінні справами
кредитної спілки, обирати та бути обраними до її органів управління;
вносити пропозиції на розгляд органів управління кредитної спілки;
одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими
послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до її
статуту; одержувати інформацію про діяльність кредитної спілки,
ознайомлюватися з річними балансами, фінансовими звітами, протоколами
засідань органів управління кредитної спілки та іншими документами щодо
діяльності кредитної спілки; одержувати дохід на свій пайовий внесок;
вийти з членів кредитної спілки.
Членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та
обов’язкового пайового внесків.
Кредитна спілка має право: надавати кредити своїм членам на умовах їх
платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій
формах; залучати на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на
депозитні рахунки як у готівковій, так і безготівковій формі; виступати
поручителем виконання членом спілки зобов’язань перед третіми особами;
розміщувати тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах
банків; залучати на договірних умовах кредити банків, кредити об’єднаної
кредитної спілки, кошти інших установ та організацій виключно для
надання кредитів своїм членам; виступати членом платіжних систем;
оплачувати за дорученням своїх членів вартість товарів, робіт і послуг у
межах наданого йому кредиту; провадити благодійну діяльність за рахунок
коштів спеціально створених для цього фондів.
Органами управління кредитної спілки є загальні збори членів кредитної
спілки, спостережна рада, ревізійна комісія, кредитний комітет і
правління.
Загальні збори членів кредитної спілки є її вищим органом управління,
Загальні збори членів кредитної спілки можуть приймати рішення з
будь-яких питань діяльності кредитної спілки.
Спостережна рада представляє інтереси членів кредитної спілки в період
між загальними зборами. Вона підзвітна загальним зборам членів кредитної
спілки і в межах своєї компетенції контролює і регулює діяльність
правління та кредитного комітету.
Правління кредитної спілки є виконавчим органом, який здійснює
керівництво її поточною діяльністю. Правління складається з осіб, які
перебувають у трудових відносинах із спілкою.
Спеціальним органом, відповідальним за організацію кредитної діяльності
спілки, є кредитний комітет. До його компетенції належать: розгляд заяв
членів кредитної спілки про надання кредитів і прийняття рішень з цих
питань; здійснення контролю за якістю кредитного портфеля; вирішення
інших питань, пов’язаних з кредитною діяльністю.
Контроль за фінансово-господарською діяльністю кредитної спілки здійснює
ревізійна комісія.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
