Реферат на тему:
Цивільно-правові відносини та їх елементи
Цивільно-правові відносини — це врегульовані нормами цивільного права
майнові і особисті немайнові відносини, що засновані на юридичній
рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Для цивільних правовідносин характерні специфічні ознаки, які
відрізняють їх від інших видів правових відносин, що виникають у
суспільстві. Зокрема, слід відзначити такі особливості: цивільні
правовідносини — це майнові та особисті немайнові відносини; учасники
цих відносин характеризуються майновою відокремленістю і юридичною
рівністю; юридичні права та обов’язки суб’єктів цивільно-правових
відносин виникають, змінюються або припиняються на підставі юридичних
фактів.
Цивільно-правові відносини складаються з трьох основних елементів:
суб’єктів, об’єктів і змісту.
Суб’єктами цивільних правовідносин можуть бути фізичні та юридичні
особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні
громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.
Правові відносини між фізичними особами виникають, як правило, з приводу
матеріальних, духовних та інших потреб. З урахуванням зазначеного
об’єктами цивільних правовідносин можуть бути: речі, у тому числі гроші
та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги,
результати інтелектуальної діяльності, інформація, а також інші
матеріальні і нематеріальні блага.
Зміст цивільних правовідносин утворюють цивільні права та обов’язки
суб’єктів правовідносин.
У даному випадку суб’єктивне право — це заснована на законі можливість
конкретної особи здійснювати певні дії та вимагати задоволення свого
інтересу від зобов’язаної особи.
Зміст суб’єктивного права знаходить своє відображення у відповідних
можливостях учасника зазначених відносин: здійснювати певні дії
(наприклад, купувати, продавати, дарувати речі, використовувати твори
тощо); вимагати належної поведінки від зобов’язаних осіб (наприклад,
виконати роботу, передати речі і т. п.); можливість звернутися до
застосування примусової сили державного апарату для реалізації права
вимоги.
Суб’єктивний цивільний обов’язок — це міра необхідної поведінки
зобов’язаної особи, яку вимагає від неї уповноважена особа з метою
задоволення своїх інтересів.
Цивільно-правові відносини поділяються на такі види:
за змістом: майнові — цивільні правовідносини, спрямовані на задоволення
майнових інтересів фізичних та юридичних осіб (наприклад, правовідносини
власності, передача майна однією особою іншій у порядку спадкування);
немайнові — цивільні правовідносини щодо задоволення особистих
немайнових інтересів учасників цих відносин (наприклад, авторські
правовідносини);
R
T
~??
?
ae
?????????но визначена особа, яка повинна здійснити уповноваженому
суб’єкту певні дії (наприклад, при купівлі-продажу, зберіганні,
поставці);
залежно від об’єкта правових відносин: речові — цивільні правовідносини,
об’єктом яких є речі (наприклад, відносини щодо володіння та
користування майном); зобов’язальні, тобто правовідносини, об’єктом яких
є виконання відповідних зобов’язань (наприклад, відносини, які виникають
з договору, заподіяння шкоди);
залежно від структури: прості — цивільні правовідносини, в яких одній
стороні належить тільки право, а іншій — тільки обов’язок (наприклад,
правовідносини, які виникають з договору позики); складні — цивільні
правовідносини, за яких дві сторони мають як права, так і обов’язки
(наприклад, відносини, що виникають з договору купівлі-продажу);
за характером нормативного спрямування: регулятивні — правові відносини,
в основу яких покладено дію цивільно-правових норм, спрямованих на
регулювання майнових та особистих немайнових відносин між їх учасниками;
охоронні — правові відносини, які виникають внаслідок порушення
цивільних прав одного із суб’єктів цих відносин і спрямовані на їх
відновлення.
Цивільні правовідносини виникають, змінюються або припиняються на
підставі юридичних фактів, тобто обставин, які мають юридичне значення і
породжують певні правові наслідки. Цивільний кодекс України (ст. 11)
передбачає, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що
передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не
передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та
обов’язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори
та інші правочини; створення літературних, мистецьких творів, винаходів
та інших результатів інтелектуальної діяльності; заподіяння матеріальної
та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з акту
цивільного законодавства (наприклад, безпосередньо з акту органів
державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу
місцевого самоврядування, з рішення суду), а у випадках, встановлених
актом цивільного законодавства або договором, підставою виникнення
цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної
події.
Юридичні факти в цивільному праві поділяються на юридичні дії та
юридичні події.
Юридичні дії — це такі юридичні факти, спричинення яких залежить від
волі людей і породжує певні правові наслідки (наприклад, укладання
учасниками цивільних правовідносин певного договору).
Дії, які вчиняються відповідно до закону, визнаються правомірними
(наприклад, угоди, адміністративні акти і т. п.), а ті дії, які
вчиняються всупереч закону, — неправомірними (наприклад, укладання
мнимих угод і т. п.).
Юридичні події — це юридичні факти, які настають незалежно від волі
людини (наприклад, природні явища стихійного характеру).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
