.

Розрахункові правовідносини. Договір банківського рахунка (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
308 1992
Скачать документ

Реферат на тему:

Розрахункові правовідносини. Договір банківського рахунка

У процесі реалізації правочинів учасники цивільних правовідносин
виконують різноманітні дії, пов’язані з передачею грошових коштів:
оплачують передане за договором майно, поставлені товари або надані
послуги, безоплатно передають грошові кошти в благодійницьких чи інших
цілях і т. ін. Такі дії є підставою для вчинення платежів і виникнення
розрахункових правовідносин.

Отже, розрахункові правовідносини — це правовідносини, які виникають
внаслідок здійснення платником дій, що спрямовані на вчинення платежу на
користь іншої особи (одержувача).

Розрахункові правовідносини регулюються нормами цивільного та
фінансового права. Розрахунки можуть проводитися як готівкою, так і в
безготівковому порядку. Спосіб розрахунків звичайно залежить від статусу
суб’єктів цих правовідносин та підстав платежу. Якщо розрахунки
проводяться між громадянами, які не є суб’єктами підприємницької
діяльності, то допускається як готівковий, так і безготівковий способи.
При цьому розрахунки готівкою проводяться без участі банку.

Розрахунки за участю громадян — суб’єктів підприємницької діяльності, а
також з участю юридичних осіб у більшості випадків здійснюються у
безготівковому порядку. Їх учасниками, окрім платників та одержувачів
платежу, обов’язково виступають відповідні банківські установи чи
кредитні організації.

Готівкові розрахунки між юридичними особами допускаються, однак сфера їх
застосування обмежена і регулюється, зокрема Порядком організації
розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і
взаємовідносин з цього питання між установами НБУ та комерційними
банками, затвердженим постановою правління Національного банку України
від 30.06.95.

Безготівкові розрахунки проводяться відповідно до положень ЦКУ, а також
спеціальних нормативно-правових актів, таких як Інструкція № 7 про
безготівкові розрахунки в господарському обороті України, затверджена
постановою правління НБУ від 02.07.96, у таких формах: платіжні
вимоги-доручення; платіжні доручення; чеки; акредитиви; векселі;
платіжні вимоги; інкасові доручення (розпорядження), а також в інших
формах, передбачених законом, встановленими згідно з ним банківськими
правилами та застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового
обороту. Сторони за договором мають право обрати та встановити у
договорі будь-яку з названих форм розрахунків. Правові основи форм
господарських розрахунків закріплені в новому Цивільному кодексі
України.

Платіжна вимога-доручення — це документ, за яким здійснюються платежі.
Він складається з двох частин: вимоги одержувача коштів до платника про
сплату коштів за виконання договору (поставку товарів, виконання робіт
чи послуг тощо), а також доручення платника банку перерахувати ці кошти
з його рахунку. Вимогу-доручення заповнює спочатку одержувач коштів, а
потім передає його безпосередньо або через банк платнику. Платник у разі
згоди заповнює другу частину вимоги-доручення і здає його до
обслуговуючого банку для виконання — перерахування коштів.

Платіжне доручення — це документ, за яким банк зобов’язується за
дорученням платника за рахунок коштів, що знаходяться на його рахунку,
перевести певну грошову суму на рахунок зазначеної платником особи у
цьому чи іншому банку у строк, передбачений законом або встановлений
згідно з ним, якщо коротший строк не передбачений договором або ж не
визначається застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового
обороту.

Чек — це документ, що містить нічим не обумовлене розпорядження
чекодавця банку провести платіж зазначеної у ньому суми
чекоутримувачеві. Платником за чеком може бути зазначений тільки банк,
де чекодавець має кошти, якими він має право розпоряджатися шляхом
виставлення чеків. При цьому сама по собі видача чека ще не погашає
грошового зобов’язання, на виконання якого він виданий.

?

?

-бов’язаний здійснити платіж за виконання контрагентом договору
(поставку товарів, надання послуг, виконання роботи) або надати
повноваження іншому банку здійснити цей платіж.

Вексель — це документ (цінний папір), який засвідчує безумовне грошове
зобов’язання особи, що його видала (векселедавця), сплатити після
настання строку визначену суму грошей власнику векселя
(векселедержателю).

Платіжна вимога — це документ, який містить вимогу юридичної особи на
безакцептне (безспірне) списання грошових коштів з рахунку клієнта. Таке
безспірне списання коштів можливе виключно у випадках, передбачених
законом: за рішенням суду; щодо визнаної боржником суми претензії за
розпорядженням заявника претензії; стосовно пені за перевищення
нормативних термінів проходження платежів та в деяких інших випадках.

Інкасове доручення — це документ, за яким банк (банк-емітент)
зобов’язується за дорученням клієнта та за його рахунок вчинити дії по
одержанню від платника платежів та (або) акцепту платежів. Банк-емітент,
що одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання
інший банк (виконуючий банк).

Як уже зазначалося, всі розрахунки в господарському обороті України
юридичні особи здійснюють через установи банків, клієнтами яких вони є.
Правовідносини між клієнтами та банківськими установами ґрунтуються на
договорі банківського рахунка, основи якого врегульовані в Цивільному
кодексі України.

Договір банківського рахунка

За договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і
зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (власнику рахунка), кошти,
що надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і
видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за
рахунком.

Договір банківського рахунка укладається шляхом відкриття клієнтові або
зазначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Сторонами цього договору є банк (або інша кредитна установа) та клієнт
банку — особа (суб’єкт господарювання), для якої відкрито рахунок.

Банк може використовувати наявні на рахунку клієнта кошти, за що сплачує
проценти, сума яких зараховується на рахунок. При цьому банк повинен
гарантувати право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів
клієнта та встановлювати інші, непередбачені договором або законом
обмеження його права розпоряджатися коштами на свій розсуд.

Банк вчиняє для клієнта за його розпорядженнями операції, передбачені
для рахунків даного виду законом, за встановленими згідно з ним
банківськими правилами та застосовуваними у банківській практиці
звичаями ділового обороту. Видавати або перераховувати з рахунка кошти
клієнта банк повинен не пізніше дня, що йде за днем надходження до нього
відповідного платіжного документа, якщо інші строки не обумовлені
договором. Без розпорядження клієнта списувати кошти з його рахунка банк
не має права, окрім випадків, чітко визначених у законі.

Кошти, що надходять на рахунок клієнта, банк повинен зараховувати не
пізніше дня, який іде за днем надходження до банку відповідного
платіжного документа, якщо договором не передбачено коротший строк.

Банк зобов’язаний гарантувати таємницю банківського рахунка, операцій за
рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки
можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим
особам, у тому числі державним органам (їх посадовим особам), такі
відомості надаються виключно у випадках і в порядку, що передбачені
законом.

У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську
таємницю, клієнт має право зажадати від банку повного відшкодування
заподіяних збитків, а в деяких випадках і компенсації моральної шкоди.

Банк може кредитувати рахунок, тобто здійснювати платежі з рахунка,
незважаючи на відсутність коштів. У таких випадках банк вважається
таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення
такого платежу.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020