Реферат на тему:
Правовий режим земель різного призначення
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за
основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі
сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської
забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного
призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного
призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового
фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв’язку,
енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно зі ст. 22 Земельного кодексу України землями
сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для
виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення
сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності,
розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих
цілей. До них належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні
насадження, сіножаті, пасовища та інші перелоги); несільськогосподарські
угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші
захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду,
землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової
консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та
надаються у користування: громадянам — для ведення особистого
селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та
випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
сільськогосподарським підприємствам — для ведення товарного
сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарським
науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським
професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам — для дослідних
і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського
господарства; несільськогосподарським підприємства, установам та
організаціям і об’єднанням громадян — для ведення підсобного сільського
господарства.
Зауважимо, що згідно з п. 1 Указу Президента України «Про порядок
паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським
підприємствам і організаціям» від 08.08.95 паювання земель передбачає
визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на
землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства,
сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного
товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості).
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного
сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу,
сільськогосподарського акціонерного товариства, в т. ч. пенсіонери, які
раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства,
кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного
акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і
розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) усіх
членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними (п. 2 цього
Указу).
На підставі листа Держкомзему України «Про одержання землі для
сільгосппотреб» від 04.07.00 надання земельних ділянок громадянам, які
не одержали право на земельну частку (пай) із земель колективної
власності недержавних сільськогосподарських підприємств і проживають у
сільських населених пунктах, здійснюється із земель запасу та резервного
фонду.
На підставі Указу Президента України «Про забезпечення економічних
інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та
вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної
реформи» від 12.04.00 державні адміністрації всіх рівнів мають
забезпечити формування на території кожної сільської (селищної) ради із
земель запасу та резервного фонду земельних масивів у розмірі не менше
як 50 % наявної площі цих земель для надання у користування земельних
ділянок працівникам соціальної сфери села та пенсіонерам з їх числа.
Надання земельних ділянок цим категоріям населення здійснюється
відповідно до законодавства, для індивідуального або спільного ведення
особистого підсобного господарства. Порядок надання земельних ділянок із
земель запасу для зазначених потреб встановлюється Земельним кодексом
України та Законом України «Про селянське (фермерське) господарство».
До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в
межах населених пунктів, які використовуються в межах населених пунктів
для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших
об’єктів загального користування (ст. 38 ЗК України). Використання даної
категорії земель відбувається відповідно до генерального плану забудови
населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану
земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і
норм, регіональних і місцевих правил забудови.
Згідно із ст. 43 Земельного кодексу України землями природно-заповідного
фонду вважаються ділянки суші і водного простору з природними
комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну,
наукову та естетичну цінність. До їх складу належать території та
об’єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні
заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи,
заповідні урочища), а також штучно створені об’єкти (ботанічні сади,
дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового
мистецтва).
До складу земель іншого природоохоронного призначення належать: земельні
ділянки водно-болотних угідь, що не віднесені ло земель лісового і
водного фонду; земельні ділянки, в межах яких є природні об’єкти, що
мають особливу наукову цінність (ст. 46 Земельного кодексу України).
До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні
лікувальні властивості, які використовуються або можуть бути використані
для профілактики захворювань і лікування людей (ст. 47 Земельного
кодексу України).
Згідно із ст. 50 Земельного кодексу України землями рекреаційного
призначення вважаються землі, які використовуються для організації
відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До їх
складу належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та
інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок,
маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків
відпочинку, пансіонатів, об’єктів фізичної культури і спорту,
туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових
туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих
туристичних станцій, дитячих і спортивних таборів, інших аналогічних
об’єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і
спорудження інших об’єктів стаціонарної рекреації.
До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких
розташовані: історико-культурні заповідники, музеї-заповідники,
меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища,
могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам’ятні
місця, пов’язані з історичними подіями; городища, кургани, давні
поховання, пам’ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля
давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок,
ділянки історичного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів;
архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі,
залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених
пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової
архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова
забудова (ст. 53 Земельного кодексу України).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
