UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія цензурних заборон творів Тараса Шевченка (1861-1900 роки) (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2725
Скачало194
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Історія цензурних заборон творів Тараса Шевченка (1861-1900 роки)

 

З усіх кривд і знущань, яких зазнало українське слово від імперської

цензури, найбезжальнішими були, мабуть, заподіяні творам Т. Шевченка.

"Український народ мав геніального поета, так тісно зв'язаного з життям

народної маси, як, може, ні один поет на світі, але між поетом та

народом непорушною стіною стала цензура, і до читача доходили лиши

покалічені, знекровлені та обездушені уривки Шевченкової поезії" [1, 3].

І так було не лише за життя поета, але й ще тривалий час по смерті, коли

його творчість стала об'єктом полювання великодержавних "цензурних

скорпіонів".

 

Саме на початок 60-х років ХІХ століття припадає ідея вищих правлячих

кіл Росії про перебудування старої цензурної машини, яка вже, на їхню

думку, віджила своє і стала "недостатньо дієвою". Після перегляду деяких

документів і циркулярів, у яких містилися старі цензурні правила [2,

430-445], у листопаді 1859 року височайшим повелінням Головне управління

цензури було відокремлено від Міністерства народної освіти для

"утворення із нього особливої офіційної держави для виключного і

безпосереднього завідування цензурою в імперії і Царстві Польському" [2,

446]. Так, Головне управління цензури на початок 1860 року зазнало

глобальних перетворень і було зобов'язано стежити "систематично за ходом

літератури, скеровувати її до істинної мети освіти і державної користі"

[2, 446]. Відповідно до того, як втілювалися в життя реформи, цензурна

політика цього періоду ознаменувалася набагато суворішим, ніж це було в

попередні роки, ставленням до літератури: у 1861 році на одному із

засідань цензурної комісії було розглянуто статут про "поступовий

перехід від попереджувальної цензури до каральної" [2, 472]. Україна в

цензурному відношенні опинилася в значно гіршому становищі, ніж,

приміром, Польща чи Фінляндія, хоча й до літератур цих країн було

застосовано дуже серйозні цензурні заборони. Для прикладу: 31 травня

1861 року було видано циркуляр із вказівкою "твори польською мовою...

розглядати особливо уважно і звертати увагу на те, щоб у них не було

допущено статей, які підтримують народність польську", циркуляр же від

31 жовтня того ж року стосувався Фінляндії і, за словами О.

Скабичевського, був результатом страху перед фінським сепаратизмом [2,

467-469]. Але саме для України, окрім загальних для всієї імперії

цензурних правил, застосовувалися ще й додаткові. Суть їх зводилася до

того, аби в українських книгах, де говориться про народність і мову

українську, "українці не давали переваги любові до своєї малої

батьківщини перед любов'ю до отечества" [3]. А якраз у творах Тараса

Шевченка любов до своєї батьківщини звучала з незнаною досі силою, тому

навіть після смерті поета і його твори, і сама пам'ять про нього стали

предметом нещадних цензурних переслідувань і заборон.

 

Особливо посипалися цензурні репресії на твори Шевченка після двох

ганебних антиукраїнських циркулярів - Валуєвського (1863) та Емського

(1876). "Те, що десятиліттями приховувалося й завуальовувалося, нарешті

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ