UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоляки й українці у внутрішній та зовнішній політиці Австро-Угорщини в другій половині 80-х рр. ХІХ століття (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1209
Скачало265
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Поляки й українці у внутрішній та зовнішній політиці Австро-Угорщини в

другій половині 80-х рр. ХІХ століття

 

У 1885-1888 рр. значно погіршились австро-російські стосунки. "Яблуком

незгоди" на цей раз був болгарський престол, на яком кожна сторона

бажала бачити свого прихильника. (1) Ця "болгарська проблема, однак,

дала поштовх для зацікавлення проблемою "польською" й "українською".

 

Ініціатором таких зацікавлень був Отто Бісмарк. Ще під час свого

перебування на посаді пруського амбасадора в Петербурзі він повідомляв

Берлін про те, що значні простори південно-західних провінційї

Російської імперії заселені окремим народом, який не можна ототожнити ні

з поляками, ні з росіянами (2). Протягом 1885-1888 рр., коли Бісмарк

переконався, що можливість конфлікту з Росією є досить-таки реальна, він

задумує використати українців у німецьких інтересах. Бісмарк переоцінює

і своє ставлення до польської справи — у випадку війни на сході він

схиляється до думки про відбудову Польщі. (3)

 

Існують припущення, що власне О.Бісмарк інспірував появу в берлінському

журналі "Die Gegenwart" (січень 1888 р., № 1-3) статті філософа Едуарда

Гартмана "Rusland und Europa". Гартман рекомендував російським політикам

звернути більшу увагу на Схід, відмовившись від розширення свого впливу

на Заході, і загрозив їм відділенням західних провінцій Російської

імперії. Значне місце в цих планах Росії займала Україна, де Гартман

пропонував утворити "Київське королівство". Щоправда, в проекті Гартмана

не знайшлося місця для Польщі. (4)

 

Можна здогадуватися, що "залізний канцлер" порадив "почитати Гартмана"

своїм австрійським колегам. У 1885 р., з початком загострення

австро-російських стосунків, Відень пробує пожвавити польський

самостійницький рух. Але тоді це було вже непросто — С.Кєнєвич

стверджує, що з усіх сеймових послів, обраних 1883 р,, лише князя

А.Сапігу можна вважати переконаним самостійником. (5) У 1885 році цей

найбільш стійкий польський "ірредентист" був зненацька іменований

таємним радником двору, (6) а в 1886 р. — протегований урядовими

інстанціями на посаду маршалка сейму. (7)

 

У 1888 р. міністерство внутрішніх справ інспірувало у Львові виникнення

підпільного незалежницького "Союзу польського народу". Але князь

А.Сапіга та граф Артур Голуховський, зібравши компрометуючі поліцію

дані, звернулися з ними до цісаря, в результаті чого вищі ешелони влади

змушені були відректися від причетності до цієї організації, а "Союз"

розпався. Справа ця залишається невиясненою і потребує подальшого

дослідження. Можливо, тут було замішане й міністерство закордонних справ

— "Союз польського народу" міг би заповнити дефіцит самостійницьких

організацій в Галичині, а австрійські дипломати могли б користуватись

фактом його існування як козирем у стосунках з Росією.

 

Тим не менше, А.Сапіга сам нав'язує контакти з Варшавою та Познанем і

зондує грунт для повстання. На цей раз, здається, він діє з відома

міністра закордонних справ графа Кальнокі, але без особли-вої віри в

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ