UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнці поза межами України початки української діаспори (до 1914 р.) (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6948
Скачало275
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Українці поза межами України початки української діаспори (до 1914 р.)

 

Протягом останніх десятиліть XVIII та всього XIX ст. український народ,

економічно визискуваний і політичне переслідуваний в Україні, відчував

щораз то більший голод на землю. Водночас окупаційні імперські уряди

спроваджували на українські землі чужинців (головно росіян і німців),

яким не тільки давали земельні наділи, але ще й матеріальну допомогу,

щоб вони могли загосподаритися.

 

Створювалася парадоксальна ситуація — українські землі колонізували

чужинці, а український селянин, не маючи вдосталь землі для утримання

власної родини, мусів шукати вільних земель поза межами своєї

батьківщини.

 

У пошуках "вільної землі", нових теренів поселення, український селянин

забрів на Поволжя, дійшов до Центральної Азії і далі вздовж південних

окраїн Сибіру, понад рікою Амур, добрався ген аж до Тихого Океану,

організовуючи поселення, надаючи їм відомі в Україні топографічні

українські назви. Одночасно із західних земель України селяни заходили у

найдальші закутини американського континенту, починаючи від холодної

Канади, зокрема степових провінцій Манітоби, Саскачевану й Альберти, аж

до найдальше висунених окраїн Південної Америки, таких як провінції Ріо

Негро і Чубут в Аргентині. В кожній країні вони мусіли пристосовуватися

до локальних відносин, відмінних природних і культурних умов.

 

У XVIII ст. українці почали емігрувати на територію Нижнього Поволжя і в

1782 р. становили там уже 4,4% населення району. З часом українці

поселилися в Самарській, Саратівській, а також в Оренбурзькій та

Уфімській губерніях. Внаслідок того на Поволжі й Уралі створилися

українські осередки серед російського населення. На початку XX ст.

українські поселення на Поволжі були посереднім кільцем між суцільною

українською територією в Європі й українськими поселеннями в Азії.1

 

Зросло число українців й у північній Слобожанщині у межах Воронезької

губернії, куди ввійшов інтенсивно заселюваний українським селянством

Острогозький полк. Під кінець XIX ст. у Воронезькій губернії було

близько мільйона осіб української національності. У 1897 р. в

Острогозькому повіті вони становили 93,5%, в Богучарському — 82,2%, а в

Валуйському — 52,9% усього населення. Так само більшість українців

проживало в Грайворонському, Путивльському та Ново-Оскільському повітах

Курської губернії.2

 

У першій половині XIX ст. надвишка української людності йшла головно в

південну Україну, а коли вільної землі там не стало, від половини XIX

ст., — на Передкавказзя. Завдяки тому кількість українських переселенців

на Північному Кавказі зросла від 2,4% у 1792 р. до 18,6% у 1858 р. Росія

у 1829 р. захопила, на підставі Андріанопольського миру з Туреччиною,

все чорноморське узбережжя від Анапи до Гагри, і тоді розпочалася його

колонізація українцями, в основному азовськими козаками, що повернулися

з Туреччини, а також козаками з колишньої Гетьманщини та Слобожанщини,

колишніх запорожців і селян-утікачів від кріпаччини, яких приписували до

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ