.

Генезис релігії, її ранніх форм (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
756 6184
Скачать документ

Реферат на тему:

Генезис релігії, її ранніх форм

План:

Причини виникнення релігійних вірувань.

Релігійні вірування та культи в примітивному суспільстві (анімізм,
фетишизм, тотемізм, магія, рільницький культ, шаманізм).

Антропоморфізм і релігійна міфологія.

Існують різні концепції походження релігії — від богословських тверджень
про споконвічність, богоданність релігії, про вродженість релігійних
ідей та уявлень у людини до концепції виникнення й розвитку релігії під
впливом умов соціального життя. Дані палеоантропології (науки про
стародавню людину) свідчать про те, що пітекантропи та синантропи ще не
мали здатності до членороздільного мовлення, а отже, і до абстрактного
мислення і формування понять. Тому в них ще не могли виникнути
передумови для відриву фантазії від дійсності, виникнення ілюзорних
уявлень. Спірним є питання про існування релігійних уявлень у
неандертальців. Безсумнівні ознаки виникнення релігійних вірувань
дослідники вбачають тільки в кроманьйонців, яких уже можна цілком
підставно іменувати homo sapiens (людина розумна). Це доводять, зокрема,
поховання зі слідами обрядів, що свідчать про виникнення віри в
надприродний світ, а також пам’ятки первісного мистецтва — живопису та
скульптури, в яких знайшли відображення магічні ритуали тієї далекої
доби.

Відчуття безсилля перед грізними й незрозумілими для первісної людини
природними явищами особливо посилювалося під час стихійного лиха:
виверження вулканів, землетрусів, повені, лісових пожеж, посух та інших
подібних явищ. Безпорадність покликала до життя поклоніння грізним силам
природи, привела у кінцевому підсумку до її обожнення. У релігійних
віруваннях відображались також наївні уявлення первісних людей про
навколишню дійсність, їхнє ставлення до тваринного та рослинного світу.
Нарешті, релігійно-фантастичної форми набрали стосунки між людьми в
межах родоплемінної спільноти. Отже, релігійні вірування й культи
первісних людей складались поступово з різних, у тому числі й ілюзорних
уявлень, а також зумовлених цим емоцій та дій.

2. Ранні, або родоплемінні, форми релігії поширені в деяких районах
Азії, Африки, Австралії, Америки, Індії, Океанії. Це складний
конгломерат місцевих традицій, обрядів і ритуалів, якими позначаються
різні етапи людського життя (від народження до поховання), уособлення
небесних і атмосферних явищ, релігійно-міфологічні уявлення. Племінним
релігіям властиві:

поклоніння духам (природи, предків), яким спершу надавали зооморфних, а
згодом — антропоморфних рис;

брак професійних служителів культу;

відправляння культу у формі особливого для кожного племені святкування,
що супроводжується магічними обрядами (танцями, іграми) на честь духів.

До ранніх форм релігії належать: магія, фетишизм, анімізм, тотемізм,
рільницький культ і шаманізм.

Магія (від давньогрецького — ворожба) — віра в існування надприродних
засобів впливу на навколишній світ. Магія посилює у свідомості людей
віру в можливість вплинути на природу. Вона створює враження, що людина
може змінити реальність не лише своєю працею (природним способом), а й
особливими символічними діями, обрядами й ритуалами (надприродний шлях).
За метою, яка ставиться перед чаклунством, магія поділяється на
виробничу, лікувальну, застережну, військову, метеорологічну (магія
погоди) та ін. Найпоширенішим видом була магія виробнича, яка, у свою
чергу, мала кілька відгалужень: мисливська, рибальська, будівельна. З
розвитком суспільства виникли нові види виробничої магії: рільнича,
скотарська, гончарська, ковальська, навчальна, спортивна. Особливим
різновидом застережної магії були релігійні табу. Слово «табу»
запозичено з мов жителів Гавайських островів, і воно означає заборону
здійснювати певні дії, щоб не накликати на себе нещастя.

Магія дійшла до наших днів як елемент сучасних релігій (віра в
надприродну силу обрядів). У самостійній формі магія існує у вигляді
ворожінь, віри в «лихе» око, можливість «зурочити» тощо.

Фетишизм (від франц. fetiche — амулет, із португ. feitigo) — віра в
існування надприродних властивостей у матеріальних предметів. До
реальної користі предметів додаються їхні «потойбічні» властивості бути
помічниками й захисниками людей. Порівняно з магією фетишизм є
складнішою формою релігії. Якщо магія посилювала віру в можливість
впливу людини на природу, то фетишизм наділяв надприродними якостями ще
й певні матеріальні об’єкти. У фетишизмі в зародковій формі вже
виявилась ідея Бога.

У сучасних релігіях фетишизм зберігається як поклоніння священним
предметам (хрести, ікони, мощі), а як самостійний залишок — у вигляді
віри в амулети й талісмани. Амулети й талісмани — це не те саме! Амулет
— це священна гарантія, що оберігає від зла. Лихі сили від амулета якщо
й не зникають, то слабшають. Талісман, як уважають, не лише захищає від
неприємностей, а й дарує певні блага його власникові. Сучасними фетишами
— амулетами й талісманами — є ікони, ладанки, хрестики, кулони, слоники,
деякі іграшки, заячі хвостики, зуби вовка, лисиці тощо.

Анімізм (від лат. anima — душа) — віра в існування в матеріальних
об’єктів і процесів надприродних двійників. Інакше кажучи, це віра в
душу і духів людського тіла, тварин, знарядь праці, війни, хвороби і т.
ін. В анімізмі світ реальних об’єктів ніби доповнюється світом духовних
сутностей. У багатьох народів головними двійниками, яких найбільше
поважали первісні анімісти, були душі померлих родичів.

Прикладом анімізму можуть бути деякі релігійні уявлення ескімосів
Гренландії (ХІХ ст.). На їхню думку, надприродні двійники є в кожної
людини, дерева, струмка, звіра. Уночі, уважали вони, людські душі
залишають свої тіла і йдуть полювати, танцювати, відвідувати друзів.
Коли вмирає людина, до неї в могилу кладуть знаряддя та предмети праці,
щоб двійники речей служили двійникам людських тіл у країні мертвих.

У початковому анімізмі двійники уявляються як інше тіло, невідоме й
невідчутне в більшості життєвих ситуацій. Однак іноді двійника можна
побачити, почути і якось відчути: уві сні, як відображення у воді, як
тінь. На цій стадії розвитку релігії ще не існувало уявлення про
безтілесну душу. Двійники мислилися як інша плоть, що має всі речові
характеристики, об’єм, вагу, колір, запах. Приміром, гренландці вважали,
що душі в людей не однакові — огрядні люди мають гладкі душі, а в худих
людей і душі худі. Оскільки уві сні бачили також душі померлих, виникло
уявлення про безсмертних двійників.

З уявленням про безсмертя двійників пов’язане уявлення про потойбічне
життя. У первісних анімістів країна мертвих містилася не на небі, а десь
на землі чи під землею. Життя душ тут уявлялося звичайним продовженням
реального життя. Так, на думку індіанців-алгонкінів душа мисливця в
країні мертвих полює на душі лося й бобра. В окремих народів замість
уявлення про країну мертвих виникли вірування про переселення душ
померлих у нові тіла.

У сучасних релігіях анімістичний елемент посідає значне місце. Уявлення
про Бога, сатану, ангелів, безсмертні душі є, власне, ускладненим
анімізмом. Самостійно анімізм існує як віра в привиди і спіритизм (віра
в можливість спілкуватися з душею померлого.

Тотемізм (від алгонкінського «тотем» — його рід) — віра в надприродну
спорідненість людських колективів із певними видами тварин, рослин чи
явищ. В Австралії на початку ХІХ ст. європейців дуже дивувало, коли на
запитання «хто ти такий?» абориген відповідав: «Я — кенгуру» або «Я —
личинка комахи». Цими відповідями австралійці підкреслювали свій кровний
зв’язок із тотемами.

Попервах тотемові поклонялися лише як тварині, причому тій, яка була
об’єктом полювання. Згодом через збільшення кількості людських
колективів, родинні стосунки поширилися на інших тварин, а в окремих
народів — на рослини та фактори природи.

В австралійців, наприклад, тотемами були собака динго, крокодил,
кенгуру, водяна лілія, сливове дерево, великий камінь, гарячий вітер,
сонце, дощ.

Слід наголосити на двох основних рисах тотемізму:

головними об’єктами поклоніння були тотемні духи. Їм приносили жертви,
для них танцювали, співали, ушановували їхні зображення. Особливим
способом поклоніння були обряди уподібнення тотемові — прагнення ззовні
бути схожими на тотем хоча б однією якоюсь рисою;

O

O

ooe¬

®

&

&

&

gdaeEo убивати і з’їдати тотем можна було лише за умови дотримання
певних релігійних процедур — ритуалів та обрядів. Тотемам поклонялися,
але їх же вбивали і з’їдали. При цьому важливим було одне: вбити і
з’їсти «за правилами», щоб не зашкодити тотемному духові. Канадські
індіанці шевенези ще на початку ХХ ст. виконували такий ритуал над тілом
забитого родича-оленя: ставили перед його мордою посуд із їжею,
танцювали мисливський танець, просили вибачення та бажали щастя духові
оленя в країні мертвих.

Тотемістичні елементи увійшли до складу всіх сучасних релігій. Особливо
відчутним є вплив тотемізму в індуїзмі, де чимало тварин вшановуються як
священні. Найпочесніше місце з-поміж них посідає корова. Залишки
тотемізму знаходимо і в християнстві. Святий Дух зображується у вигляді
голуба, Ісуса Христа називають Агнцем Божим. Дослідники вбачають зв’язок
ритуального з’їдання тотема з таїнством причастя.

Рільницький культ. Це поклоніння двійникам тих чинників природи, які
впливають на врожаї. Приміром, канадські індіанці ірокези, які жили на
території сучасних Квебека і Монреаля, ушановували чотирьох головних
духів: землі, бобів, кукурудзи і гарбуза, які, за їхніми уявленнями,
були жінками. Духів кукурудзи, бобів і гарбуза міфологія ірокезів
зображувала у вигляді трьох сестер, одягнутих у листя відповідної
рослини. Поряд із духами-жінками вшановували також і духів-чоловіків
(сонце, дощ, вітер), але вже як другорядних. З розвитком матріархату
(приблизно 8 тис. років тому) основним видом виробничої діяльності стало
мотичне рільництво. Тому жінки, відіграючи головну роль у господарському
житті, вийшли на перші позиції і в інших галузях діяльності.

Можна виокремити такі риси цієї релігійної системи:

1. Ушановування рільницьких духів як головних. Багато народів
(вавилоняни, єгиптяни) гадали, що на врожай впливають Місяць і планети,
а відтак поклонялися і духам цих об’єктів.

2. Керівна роль жінки в релігії. Те, що рільницький культ є своєрідною
хліборобською релігією, виявлялось у двох аспектах: найголовніші духи
зображались у вигляді духів жіночого роду, а найважливіші обряди
виконували жінки.

3. Людське жертвопринесення як система. Люди гадали, що врожай є
вдячністю духів за жертвопринесення. Тому первісні ратаї намагалися свої
дари духам зробити дорожчими й ціннішими. Так виник мотив необхідності
людського жертвопринесення.

4. Ідея смерті та воскресіння певних духів. Спостерігаючи життєвий цикл
рослин, люди помітили, що після «похорону» зерно «воскресає». Звідси
походить уявлення, буцімто певні духи можуть тимчасово померти, а потім
воскреснути.

5. Перенесення країни мертвих із землі на небо. Багато благ і
неприємностей небо посилало ратаям: світло й тепло, дощ і вітер, сніг і
град. Так склалося уявлення про те, нібито духи живуть на небі. За
аналогією на небеса було перенесено й країну мертвих. Саме тоді вперше
виникла ідея про життя душ у Царстві Небесному.

Рільницький культ широко репрезентований у сучасних релігіях. Серед
християнських святих є захисник рільництва (Георгій), повелитель дощу і
грому (Ілля-пророк). Із рільницького культу прийшли в християнство свята
Різдва Христова (у минулому — свято народження духа Сонця) і Великодня
(у минулому — свято воскресіння духа зерна).

Шаманізм. Евенкійською мовою «шаман» означає «несамовитий». Це віра в
особливо могутні надприродні можливості стародавніх професійних
служителів культу — шаманів. Близько 6 тис. років тому розпочався
перехід до патріархату. Це сприяло висуванню на керівні ролі в
суспільстві, у тому числі і в релігійній сфері, чоловіків. Характерні
особливості шаманізму:

поява професійних служителів культу, хоч шамани і не мали власної
організації. Вони діяли в межах родоплемінного кола, підкоряючись
ватажкам роду чи племені;

виокремлення головного об’єкта поклоніння — шаманських духів. Ці духи
служили шаманові, виконували його доручення, допомагали розкривати
таємниці, билися зі злими духами;

керівна роль чоловіка в релігії. Кількість духів-жінок різко зменшилася,
їх відсунули на другий план духи-чоловіки. Жінки-шаманки були рідкісним,
майже винятковим явищем;

використання істеричних приступів як засобів виконання релігійних
обрядів. У багатьох випадках шамани були нервово хворими. Поєднання
нервової хвороби з професією шамана відбувалося двома шляхами. Іноді
саме нервово хворі ставали шаманами через свою несхожість на інших і
обмежену здатність до корисної праці; іноді — шамани ставали нервово
хворими через сильні постійні збудження під час відправляння обрядів.

У тих народів Азії, Австралії та Америки, в яких збереглися залишки
первісного суспільства, шаманізм існує й дотепер. У нашій країні
шаманізму як релігійної форми нема.

3. Необхідність пояснення різних явищ природи й суспільного життя
привела до появи міфології (від давньогрецького — «викладення
стародавніх легенд»). Частина міфів релігійного характеру мала на меті
дати пояснення певним культовим діям (обрядам, святам, ритуалам), а інша
— відповісти на запитання про походження Землі, Сонця, Місяця, Зірок,
про виникнення тварин та людей. Священні книги різних релігій
здебільшого складаються з міфічних переказів. Класичним прикладом
міфології є давньогрецькі міфи.

Перехід до землеробства і скотарства — найважливіша віха в історії
людства — мав наслідком виникнення складніших релігійних уявлень, появу
нових та ускладнення старих релігійних обрядів і свят. Поклоніння духам
в образах тварин поступово витісняється антропоморфізмом — тобто
уявленням про те, що духи мають людський вигляд. У землеробських народів
складається культ бога, що вмирає та воскресає, в якому в релігійній
формі відображається зміна пір року, зміна поколінь у людей та тварин,
проростання рослин з насіння, а також уявлення про народження людини, її
смерть та потойбічне існування душі.

Із занепадом первісної общини й розшаруванням суспільства з численного
сонму духів виокремлюються наймогутніші представники надприродного світу
— боги. З переходом від материнського роду до патріархального жіночі
божества поступаються місцем чоловічим. Великого значення набуває культ
предків — родоначальників племені, роду, сім’ї. У релігійній міфології
на перший план висувається образ бога-батька, який відображав реальну
владу голови великої патріархальної сім’ї. Поступово складається
пантеон, в якому у своєрідній формі відображається земна соціальна
ієрархія. Особливе місце посідає бог-покровитель наймогутнішого племені
в союзі племен.

Поступово релігія використовується також для зміцнення впливу родової
верхівки — вождів, старійшин — на рядових членів роду. Складається
інститут жерців — професійних священнослужителів, які керували
релігійними церемоніями та святкуваннями і здійснювали жертвопринесення
на честь богів.

Однак ранні релігії ще не здатні були перетворитися на довершену
систему. Нерідко окремі їх елементи існували в більш чи менш
відокремленому вигляді. Так, окремі культи існували часом у межах навіть
одного племені або союзу племен. У багатьох регіонах Африки, Азії,
Південної Америки, а також в Океанії родоплемінні культи існують і нині.

Література

Гараджа В. И. Религиеведение. — М., 1995.

Історія і теорія релігії і вільнодумства. — К., 1996.

Калінін Ю. А., Харьковщенко Є. А. Релігієзнавство: Підручник. — К.,
1997.

Лубський В. І. Релігієзнавство. — К., 1997.

Мень А. История религии: В 2-х кн. — М., 1997.

Основы религиоведения. — М., 1998.

Радугин А. А. Введение в религиоведение. — М., 1996.

История религии. — Ростов н/Д, 1996.

Религиозные традиции мира: В 2-х т. / Пер. с англ. — М., 1996.

Релігієзнавство / За ред. М. Ф. Рибачука. — К., 1997.

Релігієзнавство / За ред. С. А. Бублика. — К., 1998.

Релігієзнавчий словник. — К., 1996.

Самыгин С. И., Нечипуренко В. М., Полонская И. Н. Религиоведение:
социология и психология. — Ростов н/Д, 1996.

Тихонравов Ю. В. Религии мира. — М., 1996.

Угринович Д. М. Введение в религиоведение. — М., 1985.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020