Реферат на тему:
Статистика споживання населенням матеріальних благ та послуг
Під споживанням розуміють використання товарів та послуг для
задоволення індивідуальних та колективних потреб. Розрізняють виробниче,
або споживання засобів виробництва для виготовлення певного продукту та
невиробниче споживання, більшу частину якого становить особисте
споживання — використання людиною виробленого продукту для забезпечення
своєї життєдіяльності.
Особисте споживання виконує економічні та соціальні функції. Економічні
функції полягають у відтворенні потреб, регулюванні обсягу та структури
виробництва, відтворенні робочої сили; вони є критерієм реалізації
суспільного продукту.
Соціальні функції полягають у підвищенні матеріального добробуту
населення, формуванні всебічно розвиненої особистості.
Статистичний аналіз узагальнює факти, що спостерігаються, виявляє
фактори, від яких залежать рівень та структура споживання, будує моделі
споживання і на цій основі описує відповідні закономірності й тенденції.
Результати статистичного аналізу використовують як для формального
описування минулих тенденцій, так і для прогнозування розвитку
виробництва з метою задоволення потреб населення.
Система статистичних показників споживання будується згідно із завданням
спостереження і регулювання споживання на макро- та мікрорівнях розвитку
економіки.
На макроекономічному рівні враховується необхідність узгодження реалій
сьогодення стосовно організації виробничих сил, реалізації складових
ВВП, у тому числі фонду споживання.
Досвід розвинених країн свідчить, що ринкова економіка досягає розвитку,
коли вона спирається на масове споживання, перетворення особистого
кінцевого споживання на визначальний елемент ВВП.
Статистичне забезпечення вирішення проблем макроекономічного регулювання
споживання включає таку систему показників:
частку кінцевого особистого споживання у ВВП, яке формує
платоспроможність населення як базу підприємництва і ринкової
трансформації економіки;
співвідношення частки праці і капіталу, або необхідного і додаткового
продукту, у тому числі спрямованого на інвестування. Зниження частки
праці гальмує попит, а звідси і пропозицію товарів;
рівень рентабельності промислових підприємств, невиправдане зростання
якого є передумовою стагнації виробничого попиту, хаосу неплатежів,
заборгованості, що у свою чергу гальмує випуск споживчих товарів і вихід
із кризи;
розподіл зайнятих за рівнем заробітної плати за галузями та видами
діяльності;
розподіл сімей за рівнем середньодушового доходу по соціальних групах
населення в цілому (соціально-економічна диференціація);
структура доходів населення;
поділ доходів на платоспроможний попит, нагромадження і т. ін.;
структура платоспроможного попиту на товари та послуги.
Під впливом цих показників формується обсяг і структура фонду споживання
населення в цілому та окремих його соціально-економічних груп.
Відповідно до системи національних рахунків витрати домашніх господарств
на кінцеве споживання включають:
витрати на купівлю споживчих товарів (крім будинків та квартир) у
державній, кооперативній торгівлі, на міських ринках та в
неорганізованій торгівлі;
витрати на оплату споживчих послуг;
витрати за рахунок надходжень продуктів у натуральній формі, які
вироблені в домашніх господарствах для власного кінцевого споживання;
витрати продуктів, одержаних домашніми господарствами в натуральній
формі як оплата праці;
витрати на послуги з помешкання у власному житлі.
Аналізуючи споживання населення, треба виділити складові цієї системи.
Це дозволяє врахувати особливості розрахунку показників, вивчити
закономірності та тенденції процесу.
У ході аналізу споживання використовують такі групування:
1. За матеріальним складом і формою виявлення благ та послуг:
а) матеріальні продукти (продовольчі, непродовольчі товари, матеріальне
споживання в закладах культурно-побутового та соціального обслуговування
населення, електроенергія, водо-, газопостачання і теплофікація та ін.);
б) матеріальні послуги — послуги, які створені у сфері матеріального
виробництва (оплата виготовлення, ремонту та монтажу споживчих товарів,
які оплачуються населенням, утримання та поточний ремонт квартир,
обслуговування транспортом і зв’язком, хімчистка);
в) нематеріальні послуги (без зношення житла);
г) послуги в цілому (б + в);
д) зношення житла;
е) загальне споживання населення (а + г + д).
2. за джерелами фінансування:
а) споживання за рахунок особистих доходів (споживання закуплених благ
та послуг, включаючи споживання продукції власного виробництва);
б) безоплатне споживання за рахунок суспільних фондів у формі медичного
обслуговування, освіти, обслуговування в яслах, дитячих садках, а також
у вигляді суспільних дотацій при купівлі медикаментів, харчуванні на
підприємствах, користуванні житлом;
в) загальне споживання населенням (а + б).
3. за призначенням матеріальних благ та послуг:
продовольчі товари; напої і тютюнові вироби; взуття та одяг; споживання
житла; паливо, освітлення, вода, газ; предмети та послуги для домашнього
господарства (побутові товари довгострокового користування, посуд,
дрібний домашній інвентар); послуги охорони здоров’я та особиста
гігієна; послуги транспорту та зв’язку; послуги освіти, культури, спорту
та відпочинку; інші матеріальні блага та послуги.
4. за головними каналами надходження:
роздрібна торгівля, включаючи масове харчування, міські ринки;
підприємства, які надають матеріальні послуги; підприємства, які надають
нематеріальні послуги; бюджетні та інші установи; зношення житла;
споживання продукції власного виробництва.
Використовують також інші групування стосовно суб’єктів споживання. Тут
слід мати на увазі ознаки, які визначають рівень, структуру споживання
та його джерела, тобто:
соціальну належність населення;
рівень матеріального добробуту населення, який визначається рівнем
середньодушового доходу в сім’ї;
територію проживання.
Ураховуючи характер, особливості зміни споживання в перелічених групах у
статиці та динаміці, можна встановити закономірності зміни споживання
під впливом основних факторів, а також структурні зміни у фонді
споживання.
Особливе місце посідає аналіз споживання в натуральній формі як
сукупності певних властивостей продукта, завдяки яким він задовольняє ту
чи іншу потребу людей. Вирізняють групи натуральних показників
споживання, що характеризують такі його аспекти:
1) споживання в натуральних одиницях вимірювання. Вони охоплюють
споживання основних продуктів харчування, текстильних товарів та взуття
і розраховуються на основі матеріальних натуральних балансів (м’яса,
молока, картоплі, тканин, взуття тощо).
2) вміст поживних речовин (білків, жирів, вуглеводнів, калорійність
харчування. Ідеться про щоденне середнє споживання речовин, які
містяться в окремих видах продуктів харчування);
3) дані про наявність товарів довгострокового користування. Їх отримують
шляхом поточного обліку купівлі товарів та оцінки їх вибуття.
Використовують також дані вибіркових бюджетних обстежень населення;
4) фізичний обсяг та рівень споживання послуг.
Для аналізу у вартісному вираженні споживання оцінюють у поточних та
незмінних цінах. Оцінюючи споживання, застосовують ціни, за якими
населення придбало матеріальні блага і послуги: у разі купівлі в
роздрібній торгівлі — роздрібні ціни, на ринку — ринкові ціни. Оцінюючи
натуральні надходження, використовують роздрібні ціни, а також ціни
виробництва; під час вимірювання динаміки фізичного обсягу споживання —
незмінні ціни, тобто ціни певного року.
У статистиці використовують три основних джерела інформації для
визначення витрат домашніх господарств на придбання споживчих товарів:
вибіркові бюджетні обстеження; баланс грошових доходів та витрат
населення; торговельна статистика.
Проте на основі даної інформації неможливо достатньо точно визначити
суму споживчих витрат згідно з основними концепціями СНР. Так, у
результаті вибіркових бюджетних обстежень статистичні органи одержують
інформацію про обсяг та структуру витрат населення безпосередньо від
домашніх господарств. Але в цих даних міститься значна систематична
помилка, оскільки там практично відсутні сім’ї з високими доходами.
Баланс грошових доходів та витрат населення побудований на інших
концептуальних принципах, ніж СНР.
У зв’язку з цим основним джерелом інформації про витрати на купівлю
споживчих товарів є дані торговельної статистики про обсяг та структуру
роздрібного товарообороту. Крім того, провадяться дорахунки для
підприємств, які не звітували, неорганізованої торгівлі, включаючи
неорганізоване ввезення товарів із-за кордону, тощо.
Для одержання інформації про витрати населення на оплату послуг
використовується статистична звітність закладів та організацій, що
надають такі послуги домашнім господарствам. До їх складу включають
ринкові споживчі послуги (побутові, житлово-комунальні, транспорту та
зв’язку, оздоровчі і т. д.), а також послуги фінансових посередників
(банків, страхових компаній, організацій з проведення лотерей).
Вартість послуг із проживання у власному житлі включається в загальну
суму кінцевих витрат у розмірі валового випуску, тобто поточних витрат
на утримання власного житла та вартості його зношення.
Фактичне кінцеве споживання домашніх господарств відображає реальну
величину кінцевого споживання, яке забезпечується як за рахунок
одержаного доходу, так і за рахунок соціальних трансфертів у натуральній
формі, які надаються населенню органами державного управління та
некомерційними організаціями, що обслуговують домашні господарства.
~
?
f
I
”
f
ooooooooooooooeTHTHOeTHTHETHTH
d?gdi*w
gdi*w
)b)?)iiiiiiiissssIIIIIAAAAAAA
&
F
&
.21~1j3?4o4A5i5c7”9‚;ia>hB>D:HAJoooooooooooaaaOooooooooo
&
gdi*w
$‚R‚„‚1/4‚i‚3/4??…oooooooooeooossNeoeoeoeoN
¤`„-gdi*w
gdi*w
бражають структурно-функціональні моделі (див. підрозд. 16.5). Прикладом
таких моделей є структура споживання в групуванні сімей за рівнем
середньодушового доходу в сім’ї. Така інформація є основою для вивчення
споживчої поведінки населення, виявлення взаємозв’язку між рівнями
споживання, доходів та цін і прогнозування попиту.
Для кількісного відображення залежності між динамікою доходів або цін та
рівнем споживання окремих товарів розраховуються коефіцієнти
еластичності, які показують, на скільки процентів змінюється рівень
споживання за зміни середньодушового доходу або ціни на 1%.
При проведенні вибіркових обстежень регулярно фіксуються як доходи, так
і витрати домашніх господарств. Витрати поділяються на дві групи:
споживчі витрати, а також витрати, не пов’язані зі споживанням. Споживчі
витрати включають усі поточні витрати на придбання товарів та послуг для
використання домашнім господарством або його окремими членами.
Аналіз матеріального добробуту заснований не тільки на обліку загальної
суми витрат на придбання перелічених товарів та послуг, але й на
вивченні їх структури. До найбільш важливих потреб людини, які
задовольняються в першу чергу, належить харчування, тому показники
частки витрат на харчування використовується як індикатор рівня життя
населення.
На основі даних обстежень розраховуються показники середньодушового
споживання окремих продуктів харчування, а також рівень забезпеченості
населення непродовольчими товарами в розрахунку на 100 сімей або на 1000
осіб.
Одним із найважливіших показників життєвого рівня населення є рівень
середньодушового споживання q. Його розраховують як частку від ділення
фонду споживання Q на середньорічну чисельність населення N:
.
Динаміку рівня середньодушового споживання аналізують у натуральному та
вартісному виразі. У першому випадку за непродовольчими товарами
розрахунок проводять: взуття — у парах, тканин — у метрах тощо, а
продуктів харчування — у власній масі (м’ясо, молоко — у кілограмах,
яйця — у штуках, а також у перерахунку на основний продукт — молоко та
молочні продукти — у молоці, м’ясо та м’ясопродукти — у м’ясі).
Динаміку рівня споживання у вартісному виразі розраховують у порівнянних
цінах.
Статистика вивчає, як змінюється фонд споживання за рахунок окремих
факторів, для чого може бути використаний метод ланцюгових підстановок.
Рівень споживання диференціюється за регіонами, соціальними групами
населення, усередині останніх — за групами з різним рівнем
середньодушового доходу в сім’ї. Використовуючи ці групування, можна
визначити вплив на динаміку рівня споживання зміни його в окремих групах
та розподілу населення за вибраною ознакою групування. Цей аналіз
проводять за допомогою системи індексів змінного складу, фіксованого
складу та структурних зрушень.
При аналізі споживання застосовують такі факторні індекси, коли динаміка
підсумкової величини розкладається на динаміку двох або більше факторів.
Розрізняють два випадки аналізу динаміки за допомогою цих індексів.
Перший — простий, коли фактори є співмножниками без знака суми.
Наприклад, динаміка споживання взуття залежно від зміни рівня споживання
q, середньої ціни p та чисельності населення N. Індекс загального обсягу
споживання
.
Вплив на цю динаміку зміни середньої ціни розраховують за формулою
;
вплив рівня споживання
;
вплив чисельності населення
.
Абсолютний розмір зміни фонду споживання обчислюють як різницю між
чисельником та знаменником індексів.
Другий випадок називають складним факторним індексом. У цьому випадку
фактори виступають як суми добутків. Прикладом може бути індекс обсягу
споживання тканин, які складаються з бавовняних, вовняних та шовкових.
Його обчислюють за формулою
.
При аналізі споживання використовують також територіальні індекси, які
характеризують співвідношення соціально-економічних явищ у просторі (за
економічними районами, областями, містами тощо).
Рівень споживання по регіонах у цілому залежить від рівня споживання в
окремих групах населення (міського і сільського залежно від рівня доходу
тощо) і поділу населення за цими ознаками. Тому важливо виявити різницю
між рівнями споживання в окремих регіонах, елімінуючи вплив цього
поділу. Залежно від поставленого завдання при побудові територіальних
індексів мають місце різні підходи. Так, при порівнянні рівнів
споживання qA, qБ в регіонах А та Б для елімінування впливу, наприклад,
розподілу в цих регіонах співвідношення між міським та сільським
населенням d як стандартний можна використати або розподіл dA населення
регіону А і тоді територіальний індекс
,
або регіону Б dБ і тоді
.
При порівнянні рівнів споживання в регіонах між собою, а також із
середнім по сукупності регіонів, у тому числі із середнім по Україні як
стандартний може бути використаний розподіл у цілому по країні dK; тоді
формула територіального індексу набере вигляду
.
Щойно було розглянуто методи аналізу динаміки споживання в простому
групуванні за однією ознакою. Додаткову інформацію можна дістати при
використанні комбінаційних групувань. Прикладом може бути групування
регіонів, у кожному з яких виокремлені соціальні групи населення (табл.
20.1).
На підставі цієї інформації можна виконати аналіз динаміки рівня
споживання (табл. 20.2). Відповідні абсолютні прирости рівня споживання
за рахунок окремих факторів розраховують як різницю між чисельником і
знаменником формул індексів.
Таблиця 20.1
ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ
ІНДЕКСІВ РІВНЯ СПОЖИВАННЯ
Регіон Соціальні групи
населення Базисний період Звітний період
рівень
споживання Частка
чисельності
населення рівень
споживання Частка
чисельності
А
Б
Таблиця 20.2
ІНДЕКСИ РІВНЯ СПОЖИВАННЯ
Вид розподілу Індекс змінного
1-го порядку
(вплив зміни соціальної структури населення всередні регіонів)
2-го порядку
(вплив зміни
регіональної структури населення)
які впливають на споживання у (рівень виробництва, доходів, продажу
тощо).
, а також від інших факторів, які змінюються пропорційно до часу t,
тобто функції виду у = f (х t).
Як і в багатьох інших випадках, що стосуються динаміки
соціально-економічних явищ, використовують також експоненціальну
залежність типу у = e f (x t).
Крім того, по ряду предметів споживання існує граничне значення А, яке
визначають фізіологічними нормами споживання для продуктів харчування,
раціональними нормами споживання для непродовольчих товарів. Іншими
словами, як би не зростали прибутки населення та інші фактори, які
визначають зростання споживання, рівень останнього в середньому не
перевищить або не повинен перевищити певного граничного значення. Для
характеристики цього положення використовуються функції, які виражають
логістичну залежність
.
, чисельності населення dнас та ін.).
Наприклад, для і-ї області Клок, який характеризує співвідношення частки
фонду споживання і обсягу виробництва, розраховують за формулою
.
Він показує частку фонду споживання відносно до пропорційної частки
обсягу виробництва, а також як співвідношення по регіону відрізняється
від відповідного співвідношення по всій сукупності регіонів у цілому.
Коли Клок ( 1, то на цей регіон припадає менший фонд споживання
порівняно з пропорційним для нього обсягом факторної ознаки і навпаки.
Вивчають також концентрацію споживання відносно окремих факторів. З цією
метою будують криву концентрації (крива Лоренца) (див. підрозд. 16.5).
Коефіцієнти концентрації порівнюються в статиці за взаємозв’язком
розподілу споживання та сукупності факторів, які його визначають, і в
динаміці — для вивчення зміни концентрації взаємозв’язку споживання з
конкретним фактором. Чим слабша концентрація, тим менша міжрегіональна
диференціація рівня споживання у взаємозв’язку з конкретними факторами.
Загальну характеристику варіації рівня споживання в регіональному
аналізі дають показники варіації.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
