.

Зведення та групування статистичних даних (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
835 11486
Скачать документ

Реферат на тему:

Зведення та групування статистичних даних

Суть статистичного зведення

Зареєстровані у процесі масового статистичного спостереження значення
ознак відбивають увесь діапазон об’єктивно існуючої в сукупності
варіації. У розмаїтті поодиноких відомостей губиться загальне, у
неістотному і випадковому — закономірне. Перехід від одиничного до
загального відбувається завдяки зведенню.

Суть статистичного зведення полягає в тому, що матеріали спостереження
класифікують та агрегують. Елементи сукупності за певними ознаками
об’єднують у групи, класи, типи, а інформацію про них агрегують як у
межах груп, так і в цілому по сукупності. Основне завдання зведення —
виявити типові риси та закономірності масових явищ чи процесів.

Зведення є основою подальшого аналізу статистичної інформації. За
зведеними даними обчислюють узагальнюючі показники, виконують
порівняльний аналіз, а також аналіз причин групових відмінностей,
вивчають взаємозв’язки між ознаками.

Складові статистичного зведення такі:

1) розробка програми систематизації та групування даних;

2) обґрунтування системи показників для характеристики груп і сукупності
в цілому;

3) проектування макетів таблиць, в яких подаються результати зведення;

4) визначення технологічних схем обробки інформації, програмного
забезпечення;

5) підготовка даних до обробки на комп’ютері, формування автоматизованих
банків даних;

6) безпосереднє зведення, узагальнення, розрахунок показників.

Програма систематизації та групування даних передбачає вибір
групувальних ознак і правил формування груп. Розробка програми, як і
обґрунтування системи показників, залежить від мети дослідження, суті
явища, яке вивчається, особливостей сукупності, ступеня варіації
групувальних ознак.

Результати статистичного зведення подаються у формі статистичних
таблиць, макети яких розроблюються разом з програмою обробки даних.

Макет статистичної таблиці — це комбінація горизонтальних рядків і
вертикальних граф, на перетині яких утворюються клітинки. Ліві бічні та
верхні клітинки призначені для словесних заголовків — переліку складових
сукупності та системи показників, решта — для числових даних. Основний
зміст таблиці розкриває її назва (рис. 3.1).

НАЗВА ТАБЛИЦІ

Зміст рядків Верхні заголовки

А 1 2 3 4 …

Бічні

заголовки

Підсумковий рядок

Рис. 3.1. Макет статистичної таблиці

На практиці використовуються різні технологічні схеми комп’ютерної
обробки первинних даних. Спільними для всіх є дві операції: кодування
даних і перенесення їх із документів на технічні носії інформації,
наприклад на магнітні диски.

Коди — це умовні ідентифікатори ознак. Централізовано розроблені єдині
класифікатори, оформлені у вигляді словників, забезпечують однозначність
кодів. Сформовані автоматизовані банки даних уможливлюють багаторазове
використання інформації, при цьому поглиблюється аналіз, зменшується
кількість помилок.

За формою обробки даних зведення бувають централізованими та
децентралізованими.

У статистичній практиці інформація обробляється переважно
децентралізовано. Так, у разі обробки статистичної звітності зведення
здійснюється від нижчої до вищої ланки управління: звіти підприємств
зводяться регіональними статистичними органами, підсумки по регіонах
передаються в Держкомстат, де узагальнюються в цілому по країні.
Характерні класифікаційні позиції, «розрізи» зведення такі:
територіальна ознака (область, місто, район), підпорядкованість
(міністерство, відомство), галузі господарської діяльності, форми
власності.

Матеріали переписів, одноразових статистичних обстежень, соціологічних
опитувань надходять до єдиного центру, де й обробляються. Така форма
зведення називається централізованою.

Класифікації та групування

Поділ сукупностей на групи, однорідні в тому чи іншому розумінні,
пов’язаний з такими діями, як систематизація, типологія, класифікація,
групування. Традиційно зазначений поділ виконують за такою схемою: із
множини ознак, які описують явище, добирають розмежувальні, а потім
сукупність поділяють на групи та підгрупи відповідно до значень цих
ознак.

Головний принцип будь-якого поділу ґрунтується на двох положеннях:

1) в один клас, групу об’єднуються елементи певною мірою подібні між
собою;

2) ступінь подібності між елементами, які належать до одного класу,
значно вищий, ніж між елементами, що належать до різних класів.

У кожному конкретному дослідженні вирішуються три питання:

1) що взяти за основу групування;

2) скільки груп, позицій необхідно виокремити;

3) як розмежувати групи.

Основою групування може бути будь-яка атрибутивна чи кількіcна ознака,
що має градації. Таку ознаку називають групувальною. Залежно від
складності масового явища (процесу) та мети дослідження групувальних
ознак може бути одна, дві й більше.

У статистичній практиці часто вдаються до розбиття сукупностей за
атрибутивними ознаками — класифікації та номенклатури. Їх розробляють
міжнародні й національні статистичні органи та рекомендують як
статистичний стандарт. Здебільшого йдеться про багатоступеневу
класифікацію з докладною номенклатурою груп і підгруп, із чітко
визначеними вимогами та умовами віднесення елементів сукупності до тієї
чи іншої групи.

У міжнародній статистиці відома галузева класифікація видів економічної
діяльності, стандартна класифікація занять, стандартна торговельна
класифікація. Різновидом класифікації є товарні номенклатури, наприклад
Брюссельська митна номенклатура.

Кожній класифікаційній позиції надається код (шифр), який замінює її
назву і є постійним засобом ідентифікації під час передавання інформації
по каналах зв’язку, комп’ютерної обробки тощо. Так, згідно з міжнародним
стандартом галузевої класифікації, розробленої статистичною комісією
ООН, код виду економічної діяльності складається з чотирьох цифр.
Наприклад, 15 5 2 означає:

15 — код галузі обробної промисловості «Виробництво продуктів харчування
та напоїв»;

5 — виробництво напоїв;

2 — виробництво вин.

Кожна класифікація є сталою, забезпечуючи порівнянність даних у просторі
та часі.

Поряд з класифікацією для висвітлення певних аспектів конкретного
дослідження використовують групування, на яке покладаються такі
аналітичні функції:

1) вивчення структури та структурних зрушень;

2) визначення типів соціально-економічних явищ, виокремлення однорідних
груп і підгруп;

3) виявлення взаємозв’язків між ознаками.

Згідно з цими функціями розрізняють три види групувань: структурне,
типологічне, аналітичне.

Структурне групування характеризує склад однорідної сукупності за
певними ознаками. Наприклад, склад населення регіону за місцем
проживання (табл. 3.1). За даними таблиці з 5,3 млн населення регіону в
містах проживає 3,5 або 2/3 загальної кількості. На одного сільського
жителя припадають двоє міських. Кожна група характеризується також
кількістю та часткою населення працездатного віку, і це поглиблює аналіз
структури.

Таблиця 3.1

ПОДІЛ НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУ, млн осіб,

ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ

Місце

проживання Усе населення У тому числі

у працездатному віці

Міста 3,5 2,1

Сільська місцевість 1,8 0,9

Разом 5,3 3,0

Різновидом структурних групувань є ряди розподілу (див. розд. 5).

Типологічне групування — це поділ якісно неоднорідної сукупності на
класи, соціально-економічні типи, однорідні групи. Основне завдання
такого групування — ідентифікація типів. Вибір групувальної ознаки та
кількісних міжгрупових меж ґрунтується на всебічному теоретичному
аналізі суті явища, його характерних рис та особливостей формування в
конкретних умовах часу та простору.

Так, в умовах перехідної економіки в країнах Східної Європи зубожіння
населення перетворилося на ключову проблему соціальної політики.
Вивчаючи цю проблему, UNICEF (Дитячий Фонд ООН) оцінював бідність і
злиденність населення відношенням середньодушового доходу окремих
домашніх господарств до такого рівня доходу, який би забезпечив
задоволення основних потреб. Межа бідності визначалася на рівні 35%
середньої заробітної плати 1989 року, а межа злиденності — на рівні 60%
межі бідності.

Дані табл. 3.2 характеризують процес зубожіння населення Болгарії на
початку 90-х років.

Таблиця 3.2

ДИНАМІКА ЗУБОЖІННЯ НАСЕЛЕННЯ БОЛГАРІЇ, %, по роках

Ступінь зубожіння 1990 1994

Бідність 13,8 62,3

Злиденність 2,0 32,7

Якщо 1990 року за межею бідності перебувало 13,8%, то 1994 року — 62,3%,
а у злиденних умовах — 32,7%.

Як бачимо, структурні й типологічні групування описові; вони
характеризують структуру сукупності, виокремлюють характерні риси та
особливості, але різняться за рівнем якісних відмінностей між групами.

Скориставшись групуванням, можна також виявити наявність та напрям
зв’язку між ознаками, з яких одна розглядається як результат, інша — як
фактор, що впливає на результат. Висновок про наявність зв’язку можна
зробити на підставі комбінаційного поділу за цими ознаками згідно з
характером розміщення частот. Так, за даними табл. 3.3 намір змінити
професію найближчим часом мають переважно незадоволені умовами праці (15
із 22), і, навпаки, серед задоволених більшість (26 із 35) зовсім не
планує змінювати свій професійний статус.

Таблиця 3.3

КОМБІНАЦІЙНИЙ ПОДІЛ РОБІТНИКІВ

Ступінь задоволеності умовами праці Чи маєте намір змінити професію?

Так, найближчим часом Так, у перспективі Ні Разом

Задоволений — 20 26 46

Не визначився 7 18 9 34

Незадоволений 15 5 — 20

Разом 22 43 35 100

Якщо результативна ознака кількісна, для кожної групи за факторною
ознакою можна визначити середнє значення результативної ознаки. За
наявності зв’язку між ознаками групові середні результативної ознаки
систематично змінюються від групи до групи (збільшуються чи
зменшуються). Таке групування нази-

вається аналітичним. Очевидно, аналітичне групування докладніше й
виразніше, ніж комбінаційний поділ, описує зв’язок між ознаками. Приклад
аналітичного групування наведено в табл. 3.4. Основа групування — термін
збирання врожаю озимої пшениці після настання повної стиглості зерна
(факторна ознака). Кожна група характеризується розміром посівної площі,
з якої зібрано врожай, та середньою врожайністю (результативна ознака).
Таблиця показує: чим більший термін збирання врожаю, тим менша
врожайність і більші втрати зерна. Різниця врожайності між першою і
третьою групами становить 20 ц/га.

Таблиця 3.4

ЗАЛЕЖНІСТЬ УРОЖАЙНОСТІ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ

ВІД ТЕРМІНУ ЗБИРАННЯ

Термін збирання Збиральна посівна площа, га Урожайність, ц/га

Своєчасно 330 42

З незначним запізненням 550 36

Зі значним запізненням 120 22

У цілому по сукупності 1000 35

Зауважимо, що поділ групувань на три види певною мірою відносний. Адже
часто групування універсальні: одночасно виділяються типи, визначається
склад сукупності й виявляється взаємозв’язок між ознаками.

Принципи формування груп

,

.

 ? ?

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020