UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГреко-католики, латинники і православні в Україні: проти, поруч чи разом? (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7006
Скачало701
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

адовою частиною

Константинопольського патріархату й щедро черпаючи з богословських,

літургійних, канонічних і духовних джерел візантійського Сходу, Руська

Церква перебувала в сопричасній єдності з латинським Заходом. Навіть

після розколу Київська митрополія й надалі була відкритою до взаємин із

західними сусідами і рідко входила в прямі суперечки між

Константинополем і Римом.

 

Щоправда, у практиці релігійного життя протистояння між християнським

Сходом і Заходом на українських землях було відчутним вже від початків

християнізації, а особливо воно далося взнаки після втрати державної

незалежності земель колишньої Київської Русі і переходу більшої частини

її території під панування сусідніх держав (Угорщини, Литви і Польщі),

де більшість правлячої еліти складали римо-католики, а вірні східного

обряду зазнавали дискримінації. При сприянні властей поряд із давніми

єпископствами Київської митрополії з XIV ст. виникають паралельні

єрархічні структури латинників, які поширюють свій вплив за рахунок

окатоличення і полонізації частини місцевого населення.

 

З огляду на особливості геополітичного становища та історичного розвитку

руська єрархія досить часто ініціювала або активно підтримувала зусилля,

спрямовані на відновлення вселенської християнської єдності. Посланці з

Русі брали участь у соборах Західної Церкви в Ліоні (1245) та Констанці

(1418); позитивно була сприйнята в українських і білоруських землях

Флорентійська унія (1439), одним із творців якої був київський

митрополит Ісидор. Проте зерна християнської згоди так і не змогли дати

бажаних сходів на тодішньому ґрунті політичних протистоянь і релігійних

упереджень.

 

Несприйняття Флорентійської унії у поєднанні з іншими

церковно-культурними і державно-політичними чинниками стало причиною

виокремленя з давньої Київської митрополії Московської Церкви, яка 1448

р. проголосила свою автокефалію, а в 1589 р., скориставшись занепадом

грецького православ'я під турецьким пануванням, здобула статус

патріархату, що подкріпило претензії московських світських правителів на

політичне панування на теренах давньої Київської держави та домагання

провідної ролі "Третього Риму" у вселенському християнстві.

 

Натомість єпископат Київської митрополії наприкінці ХVI ст., прагнучи

вивести Церкву з глибокої внутрішньої кризи й реаґуючи на доволі

аґресивний виклик протестантської Реформації та посттридентського

католицизму у Польсько-Литовській державі, прийняв синодальне рішення

перейти під юрисдикцію Римського престолу, забезпечивши при цьому

збереження традиційної східної обрядовості та власної церковної й

етно-культурної самобутності.

 

Таку модель церковної єдності, утверджену на соборі 1596 р. в Бересті,

від якого й починається інституційне існування з'єднаної з Римом

(Унійної або інакше Греко-Католицької) Церкви в Україні, підтримали

далеко не всі єрархи та вірні Київської митрополії, частина яких була

незадоволена римською візією унї та наполягала на дотриманні канонічної

приналежності до Константинопольського патріархату. Вони домоглася

-----> Page:

[0] 1 [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ