UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГреко-католики, латинники і православні в Україні: проти, поруч чи разом? (реферат)
Авторdimich/ukrreferat.com
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7027
Скачало703
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ю термінологією), а також щодо

перспектив християнського примирення та екуменічного діалогу в Україні й

світі, існують і в самій УГКЦ, відображенням яких є не лише давня

літургійно-обрядова полеміка та поділ клиру і пастви на "восточників" і

"західників" чи на "вихідців з підпілля", "перехідців з православ'я" та

"прибульців з діаспори", але й дискусія щодо нової назви Церкви

(пропонуються такі варіанти: Київська Католицька Церква, Українська

Православно-Католицька Церква, Українська Католицька Церква; є й чимало

прихильників збереження існуючої назви).

 

5. Конфлікти

 

Труднощі "греко-католиків, латинників і православних" України із власною

ідентифікацією, на мою думку, є головним джерелом напруження і

конфліктів у міжконфесійних та міжцерковних стосунках: відсутність

позитивної відповіді на питання "хто ми?" підштовхує до спроб окреслити

й утвердити власну ідентичність через відрізнення себе від інших за

формулою "ми - не вони", яка часто звучить ще категоричніше: "тільки ми

- а не вони".

 

Якщо мова йде про суто міжконфесійні конфлікти, з якими найчастіше

асоціюється релігійне життя України на Заході (завдяки відповідній

подачі мас-медіа та "драматизації" власних "бідувань" зацікавленими

сторонами), то, властиво, під це визначення підпадає лише один такий

конфлікт: православно-католицький. Хоча на практиці, в своєму "чистому

вигляді", він не проявляється, а має свої особливості, залежно від того

стосунки яких конкретно Церков ми розглядаємо. При цьому характерною

рисою взаємних звинувачень є своєрідне "зміщення акцентів".

 

Так Московська патріархія вважає леґалізацію УГКЦ проявом віковічної

"аґресії Ватикану" та наслідком "прозелітизму" на її "канонічній

території", незважаючи на те, що парафії східного обряду в Галичині й на

Закарпатті ніколи не підлягали московській юрисдикції і перейшли до РПЦ

лише після брутальної і далеко не-"канонічної" ліквідації унії

сталінським режимом. Натомість до відновленої УГКЦ ввійшли насамперед ті

та потомки тих, хто до неї належав раніше і добровільно зробив свій

вибір на її користь. Та й взагалі, оперувати категоріями "канонічної

території" в час, коли існує щось таке як права людини і свобода

сумління, виглядає щонайменше анахронізмом. Водночас, динамічне

зростання структури Римо-Католицької Церкви в Україні такої гострої

реакції з боку УПЦ не викликає, а є, як не парадоксально, предметом

занепокоєння переважно греко-католиків. Подібна ситуація і з наріканнями

Московської патріархії на "захоплення" (а останнім часом навіть -

"профанацію"!?) греко-католиками "православних" храмів у тій же Західній

Україні. Тоді як статистика засвідчує, що абсолютна більшість конфліктів

щодо храмів існує між греко-католиками і громадами автокефальної (а не

московської) юрисдикції, або поміж самими Православними Церквами. До

того ж гострота цієї проблеми поступово вщухає завдяки інтенсивному

будівництву нових споруд або досягненню домовленості щодо почергового

використання храмів, з чим якраз найчастіше не погоджуються представники

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] 10 [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ